Підземний водоспад на вулиці Городоцькій, або чому затоплює Привокзальну

Чому в зливу затоплює Привокзальну? Тому що в радянський час тут неграмотно зробили приєднання до колектора. Під вулицею Городоцькою є підземний водоспад висотою понад десять метрів. Він гасить перепад висоти рельєфу перед Цирком.

Водоспад цей масштабний і побудований з розумом. А от вхід і вихід до нього малі та ще й з поворотами під 90 градусів! Тому вода і не встигає стікати. Цікаво чому так? Тоді читайте далі!

На Привокзальній сходяться аж три колектори: з вул. Городоцької, з вул. Залізничної і вул. Тобілевича. Разом це все добро тече далі по вулиці Городоцькій попри церкву Ольги і Єлизавети. Від вулиці Головацького і вниз до Цирку є значний перепад висоти.

У 70-х роках тут шахтним методом спорудили новий великий колектор в замін старого більше тут. Перепад висоти погасили водоспадом. Вони планували продовжити роботи і замінити весь колектор на новий. Тому приєднання старого колектора до нового зробили тимчасове і як не-будь. Воно мале, квадратне та ще й з поворотами під прямим кутом!

Але немає нічого більш постійного ніж тимчасове. Тому це приєднання пережило і Радянський Союз, і ремонт вулиці Городоцької до Євро 2012 і ще й нас переживе. Бо ж заради колектора вулицю ніхто тепер розкопувати не буде. Але ж можна його хоча б від бруду почистити? Особливо враховуючи скандал з затопленням площі Привокзальної в 2018 році.

Ви читаєте перший в інтернеті репортаж з ділянки колектора під Привокзальною. До нас там ніхто з фотоапаратом ще не був. Вся складність проникнення полягає в тому, що люки туди знаходяться на проїжджій частині дуже жвавої вулиці Городоцької. Тому потрапити всередину вдалося лише коли перекрили вулицю Степана Бандери, в неділю після церкви і то озброївшись знаками що ведуться аварійні дорожні роботи.

Відкривши зо п’ять люків ми врешті знайшли той єдиний правильний! Глибина колодязю поза десять метрів. Лізти вниз по драбині що хитається а потім по напівзігнилим скобам було ще то задоволення. Вулицю Городоцьку зверху відновили, а привести каналізаційне господарство в порядок забули?

Спустившись вниз ми потрапляємо у підземний тунель висотою під три метри. Він має яйцеподібну форму з викладеним бруківкою дном. По ньому тече вода, але течія не дуже сильна. Такий же тунель знаходиться на вулиці Городоцькій нижче по течії від перехрестя з вулицею Ярослава Мудрого і до вул. Менцинського.

Йдемо за течією. За якихось сто метрів «яйце» закінчується тупиком. Це стара замурована ділянка колектора. Ліворуч, під прямим кутом до колектора, примикає прямокутний “апендицит”. З нього чути сильний шум води. Взявшись за руки для підстрахівки щоб не впасти ми пішли на шум води.

Ми обережно підсунулися до краю водоспаду. Видно як вода падає вниз, розділяється на два потоки і летить кудись ще далі. Було дуже страшно. Тим більше що всі решітки, які мали би затримувати бруд і людей – прогнили та своєї функції не виконують.

Ну і ексклюзивні кадри яких ще не було в інтернеті!

Нам стало цікаво а звідки ж береться вся ця вода? То ж ми тепер пішли проти течії. Великий просторий колектор йде аж до кільця на вулиці Городоцькій як поворот на вокзал. Де-не-де на дні трапляється каміння та інше сміття. Але його порівняно небагато. Явних руйнувань не було.

Під кільцем на площі Привокзальній ми побачили масштабний злив трьох приток: вулиць Городоцької, Залізничної і Тобілевича. На місці зливу ліворуч і праворуч є аж два невеличких водоспадики. В дні колектора вони утворили яму де по пояс води. Проходити цю ділянку прийшлося з рюкзаком на високо піднятих руках. Інакше б замочили. Для порівняння, всюди решта води було від кісточок і до колін.

Нас пройняли дрож та екстаз. Адже ми тут перші! Ми ще навіть не знали куди йде кожна з цих приток. Ото справжній кайф досліджувати щось невідоме! У крайніх точках кожного з тунелів ми підлазили під люки і так орієнтувалися де ж ми опинилися.

Нам праворуч на вулицю Залізничну. Тут стандартне двометрове яйце. Без будь-яких пригод ми дійшли аж до заправки Сокар і перехрестя з вулицею Шараневича. Далі пішов малий ракохід куди нам було влом тиснутися. З цікавого на цій ділянці трапилася потужна притока чистої води зі сторони Локомотиворемонтного заводу. Чи то в них там такі підземні води, чи то десь трубу прорвало – не знаю.

Вертаємося назад до зливу трьох приток і йдемо по вулиці Городоцькій та, зокрема, під «площею Привокзальною». Деколи трапляються величезні сталактити – нарости на стелі та з бокових приток. Вони формуються багато років. Тому їх наявність свідчить що після потопу 2018 року ніхто тут нічого не чистив! Інакше б їх точно позбивали.

Поступово колектор стає все менший і менший. Не доходячи до заводу Сільмаш він звужується в метрову трубу. Це була наша крайня точка на сьогодні.

Вертаємося назад і йдемо в колектор на вул. Тобілевича. Він майже порожній, має багато поворотів і через це дуже фотогінічний. Колектор йде до площі Липневої і вул. Горської. З цього місця він роздвоюється, стає малого діаметру і далі не пройдеш. Та й досить з нас. Ми таки добряче сьогодні находилися і були такі голодні що з’їли б каналізаційний люк!

Вилізши на поверхню ми виявили що наше зухвальство не пройшло стороною. Нас бачили друзі та директор магазину навпроти якого був люк. Після слів що ми «обстежуємо колектор на предмет аварійних ділянок» він заспокоївся і тільки спитав чи з його приєднанням все гаразд.

Підсумовуючи: ми пройшли під вулицею Городоцькою від перехрестя з вул. Головацькою і майже до Сільмашу. Бачили водоспад зверху, дослідили притоки з вулиць Залізничної та Тобілевича. Це дуже цікава та нетипова частина Львівських підземель. І воно того вартувало!

Після потопу 2018 року колектор тут не чистили. Навіть щоб про людське око показати що владі не все рівно і вона з цим бореться. А в сильну зливу Привокзальну затоплюватиме і надалі.

Дуже дякую Івану Акімову за допомогу, страхівку і позування для гарних фоток. Без тебе ця б мандрівка була б не такою!

Більше про цей колектор можна прочитати тут.

Андрій РИШТУН