Перші кроки пластунів, або зі споминів пластового сеньйора Михайла Пежанського

В рамках святкування року родини Пежанських на Львівщині, хочу сьогодні поділитися спогадами пластового сеньйора Михайла Пежанського. Вони були опубліковані в журналі “Юнак” за листопад 1978 року.

Світлини Михайла Пежанського надала донька Олександра Пежанського, Дарія Ярошевич, котра мешкає зараз в Чикаго.

… В жовтні 1912 р. попав я і сл. п. Е. Лициняк у пластуни, спочатку як прихильник, з уваги на наш вік. Так починаються мої ближ­чі безпосередні спостереження, спершу в пер­шому гуртку “Круків”. Зайняття підготовляли і проводили самі пластуни, але інспірував¹ їх Дрот так непомітно, що ми ледве відчували його участь. Наші зайняття були дуже різно­манітні і викликали велике зацікавлення. Ми нетерпеливо вичікували на наші сходини, про­гулянки і вправи. На зміст зайнять складались вправи й ігри, що виробляли спостережливість, самозарадність, критичне думання, дисциплі­ну і обов’язковість, почуття добра і краси, то­вариськість, зрозуміння та поміч іншим і т. п.

Теми з історії, літератури та різних знань були вплетені в програму гри. Персонажами наших розповідей були ми самі, і самі розв’язували проблеми, які виникали… Особливою атракці­єю² були прогулянки та теренові вправи. Кож­на прогулянка мала якесь особливе завдання: дійти на призначене місце за слідами, залише­ними попередньою групою; підхід до “ворога” і заскочення; читання мап; вправи у першій допомозі; очевидно — ватри, спів, розвага. Пі­знавали ми околиці Львова, що придалось пі­зніше у передлистопадовій розвідці…

… А однострої? Мами шили та фарбували в баняках у хаті. Все те нелегко роздобуте, зате дуже було цінне. Інж. Я. Вінцковський-Ярославенко³ почав спроваджувати скавтський виряд з Англії. Так ми дістали ширококрисі капелюхи, гранатові бавовняні сорочки (дуже затеплі!), теж сокирки, компаси тощо. Пали­ці вистругав я ножиком під час вакацій з бу­кового квадратного матеріялу, що його дістав від вуйка з тартаку в лемківському селі Кальниця. Я був гордий з того, що привіз для всіх нас такі палиці.

… Листопадові події у Львові в 1918 р. да­ли нагоду пластунам востаннє виконати спіль­не завдання. ЗО жовтня 1918 р. Дрот привіз до дому “Просвіти” групу пластунів, де австрійський поручник військової жандармерії Л. Огоновський дав нам завдання: перейти швидким маршем периферіями довкола Льво­ва і спостерігати військові об’єкти та розположення австрійських військових частин.

31 жовтня п’ять “двійок”, не зважаючи на дощову погоду, зикзаковим маршем перебігло цілу околицю Львова і ще тої самої ночі в На­роднім Домі, де примістилась Українська Військова Команда, склало звіт от. С. Ґорукові із своїх спостережень.

Це була остання збірна служба пластунів. В дальшому кожен виконував свої завдання окремо в місцях своїх призначень…

¹) інспірувати — піддавати ідеї

²)  атракція — щось надзвичайне.

³) інж. Я. Вінцновський-Ярославенко — відомий ком­позитор і музика, що уклав музику до пластового гимну, пісні закарпатських пластунів “Гей пластуни! Гей юна­ки!” і сокільського маршу.

Завтра ми знову повернемось до цієї славної Львівської родини, але вже до Олександра Пежанського.

Роман МЕТЕЛЬСЬКИЙ

Пежанський М. Перші кроки пластунів / зі споминів пл. сен. Михайла Пежанського // Юнак. – 1978. – Листопад. – С. 12.