Панорама з дзвіниці церкви Покрову Пресвятої Богородиці на Верхньому Личакові (відео)

1936
Панорама з дзвіниці церкви Покрову Пресвятої Богородиці на Верхньому Личакові

Осінь вже впевнено та нестримно захоплює владу у місті Львові. Сонячних та теплих днів стає все менше і менше. Пройде зовсім мало часу і рясні холодні дощі над містом зміняться пухнастим снігом в очікуванні приходу Нового року. Але це станеться ще за кілька тижнів, а зараз ми намагаємось спіймати останні сонячні дні, щоб зробити для вас, шановні наші читачі, цікаві фотографії.

І сьогодні пропонуємо вашій увазі ще одну цікаву мандрівку у пошуках розкішних панорам Львова. Парох церкви Покрову Пресвятої Богородиці на Верхньому Личакові, отець Андрій Боднар, люб’язно запропонував нам екскурсію на дзвіницю і відмовитись ми не змогли. Нашим провідником нагору був брат Юрій.  Власне, завдяки йому наш підйом був надзвичайно цікавим, приємним та досить легким.

Дзвіниця церкви Покрову Пресвятої Богородиці (кол. костел Матері Божої Остробрамської)
Дзвіниця церкви Покрову Пресвятої Богородиці (кол. костел Матері Божої Остробрамської)

Забігаючи наперед, хочу застерегти всі “гарячі голови” –  підйом на дзвіницю зараз можливий тільки з приміщення дому Дитячо-юнацького молодіжного центру «Ораторія» святого Домініка Савіо, який фізично сполучений з дзвіницею.  Тому робити спроби самостійно піднятися на вежу буде даремною тратою часу.

Як відомо, будівлю церкви Покрову Пресвятої Богородиці, колишнього  костелу Матері Божої Остробрамської була повністю завершена у 1938 році. Можна сказати відносно недавно, тому логічно, що при будівництві дзвіниці використовувались сучасні матеріали, такі як сталь,  бетон та інші.

Проте, у 1939 та 1941 рр. вежа дзвіниці та храм були пошкоджені артилерійськими та авіаційними снарядами, сліди від яких було видно до 1990-х.

Оскільки, вежа дзвіниці не розраховувалась на візити туристів і мала своє чітко визначене призначення, на комфортний підйом сподіватися не доводилось. В середині вежі, на висоті приблизно 7-10 метрів, одна над одним розташовані бетонні перемички. Вони не закривають всього периметру вежі і слугують тільки для встановлення металевої драбини на наступний рівень.

Попри всю свою фізичну міцність та надійність, драбина, яка тільки двома своїми кінцями закріплена до бетонного перекриття, злегка похитується і додає адреналіну тим, хто по ній підіймається. Щоб не створювати зайвих вібрацій на поставленій майже вертикально драбині, ми підіймалися по черзі і тому дуже  повільно.

Особливо незручним моментом для підйому виявився останній етап. Тут драбина хоч і не висока, близько 4 метрів, але розташована повністю вертикально. Але панорама, яка відкрилася нашому погляду з верхівки дзвіниці, повністю компенсувала весь дискомфорт підйому.

Бувають на землі місця, де час зупиняється і де відчуваєш абсолютний спокій. Мабуть дзвіниця  церкви Покрову Пресвятої Богородиці є одним з них. Попри висоту і холодний вітер, попри всілякі людські страхи та фобії,  тут почуваєш себе добре та затишно. А розкішний пейзаж рідного міста доповнює цю дивну гармонію.

Як би добре не було на горі, але завжди приходить час спускатися вниз.  Спуск, попри всі наші очікування, виявився не таким складним. Загальний час відвідин дзвіниці склав близько години, але хороший настрій залишився на весь день.

Брат Юрій пропонував зробити ближчим часом вечірню прогулянку на дзвіницю з можливістю помилуватися Львовом у вечірніх вогнях. Пропозиція дуже цікава, але хочеться щоб трохи опало листя і був кращий огляд. Тому, залишайтеся з нами і ми не перестанемо вас дивувати.

Роман МЕТЕЛЬСЬКИЙ

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.