Львів – місто парадоксів, і уважне око завжди має змогу у цьому переконатись … У наші непрості часи, коли двобій ідеологій та ментальності переріс у відкрите протистояння, коли символи радянського минулого трощать навіть у селах, у Львові – колисці українського духу, є пам’ятники комуністичним діячам …
Цікаво, але один з них розташований не десь там у закамарках, а майже у центрі міста, на невеличкій, дуже затишній і водночас надзвичайно суперечливій за своїм характером площі імені Євгена Маланюка. Вона не належить до історичного центру міста, однак безпосередньо прилягає до вулиці Чайковського, утворюючи ромб зі сторонами близько 50 метрів, у центрі якого знаходиться пам’ятник Степанові Тудору, а навколо нього – невеличкий скверик, що, власне, і є основною принадою площі.
У центрі сучасного Львова це, дійсно одна з найспокійніших ділянок … За кілька десятків метрів звідси, з одного боку, знаходиться проспект Шевченка, з протилежного, так само за декілька десятків метрів – вулиця Стефаника. Від цієї площі починається вуличка, назва якої говорить сама за себе – Тиха, що веде до задвірків Палацу Потоцьких та Палацу мистецтв, втім два останні відокремлено від цієї вулиці зачиненою на ключ брамою.
Єдиний об’єкт, що порушує ідилічний спокій дільниці – великий будинок з численними офісами на вулиці Чайковського, 17 – навпроти площі.
Але, все ж домінантою площі залишається пам’ятник Степанові Тудору – відомому українському радянському письменнику та публіцисту, діячу КПЗУ та комуністичного руху в Західній Україні загалом, делегату Установчих Зборів осені 1939 року …
Скоріше за все, річ у тім, що на відміну від інших комуністичних діячів Степан Тудор не мав за собою такого шлейфу одіозності, як інші комуністичні діячі, зокрема Ярослав Галан. А пам’ятник на його честь встановлено на площі, яка не має статусу центральної.
Персоні Степана Тудора справді таки щастить, пам’ять про нього зберігається і на вулиці Дорошенка, на місці трагічної загибелі Тудора та Олександра Гаврилюка 22 червня 1941 року внаслідок німецького авіа нальоту, у вигляді меморіальної таблиці …
Втім, від реалій сьогодення не втечеш – пам’ятник періодично розписують хулігани – коммунальники вже втомилися з цим боротись, одного разу погруддя залили фарбою … Однак факт залишається фактом – Тудор залишається на своєму місці …
Використані джерела :
http://www.lvivcenter.org/ , http://explorer.lviv.ua/ , http://uk.wikipedia.org/
