У Горохівському районі Волинської області розташоване село під назвою Підбереззя. До Другої світової війни в цьому населеному пункті існував невеличкий палац та парк родини Грохольських, проте після 1939 року він був знищений. Про долю архітектурної споруди та її мешканців місцеві мешканці, історики та краєзнавці знають не багато. Проте нам вдалось все ж таки знайти інформацію та столітні світлини палацу.
Село Підбереззя розташоване в південно-західному напрямку від міста Луцька. На початку ХХ ст. воно входило до складу Луцького повіту Волинської губернії.
Перші власники
Свого часу село Підбереззя та навколишні Терники, Одеради та Гать були у власності Луцького єпископства. Потім за часів правління Катерини ІІ, відповідно її наказу Підбереззя перейшло у власність генерала російської армії Пашкова. Проте генерал не планував оселитись на Волині, тому за мізерну ціну продав Підбереззя родині Стройновських із Горохова та Яну Маєвському.
В 1812 році Ян Маєвський викупив частку у Стройновських і став одноосібним власником маєтку. Окрім Підбереззя він також придбав собі села Несвіж, Коршів, Усичі, Одеради та Гать. Резиденцію Маєвський розташував у Торчині.
Суд за скарб із Губина
Ян Маєвський був задоволений придбаними землями на Волині й планував собі тут оселитись. Справи йшли чудово. На землях Маєвського навіть вдалось знайти дорогоцінний скарб, а саме у селі Губин (сучасний Локачинський район). Проте, коли великий землевласник із Горохова Стройновський дізнався про скарб, то подав на Маєвського в суд. Він вимагав, щоб перший поділився, адже раніше ці землі належали Стройновським і тому вони претендували на знахідку. Суддя в Петербурзі після численних, виснажливих засідань, все ж став на бік Яна Маєвського. Проте, адвокат та судова тяганина «з’їли» велику кількість грошей Маєвського і він змушений був продати село Підбереззя та Гать.
Нові та останні власники Грохольські
В 1815 році новими власниками Підбереззя став теребовлянський стольник Францішек Грохольський разом із дружиною Урсулою Терлецькою. Відомо, що в ХІХ століття в Підбереззі існувало кілька резиденцій. Перша, була дерев’яна, зведена в першій чверті XIX ст., ймовірно її побудував для родини Францішек Грохольський. Ця будівля проіснувала до 1905 року. Зображень її на сьогодні не збереглось. Наказ розібрати будівлю віддала власниця Ванда Грохольська.
Наступна резиденція ХІХ ст. була мурована, виконана в стилі класицизму. Проте вона збереглась до 1920 року. Знищена була внаслідок пожежі. Руїни цієї будівлі були просто розібрані й вона вже не відбудовувалась пізніше. Ймовірно саме її можна побачити на представлених фото початку ХХ ст.
Третя резиденція-офіцина ХІХ ст. в Підбереззі знаходилась за 100 метрів від вищезгаданої. Звела її Ванда Грохольська. В будівлі було п’ять кімнат. Розташована вона була біля дороги до фільварку, біля невеликої брами, яка вела до стайні. Дана резиденція вціліла в роки Першої світової війни і з 1923 року була головним помешканням родини Червінських. Проте п’ять кімнат було дуже замало. Будівля була тісною. Саме тому в 1926 році була проведена реконструкція офіцини. Для цього було запрошено єврейського архітектора з міста Луцька, який мав ім’я Гершко.
До останніх днів існування резиденція Грохольських мала вигляд прямокутника та була одноповерховою. Фасад будівлі прикрашали колони. До парку вела велика тераса із сходами. Меблі та інтер’єр в 1914-1920-х роках були досить скромні. Адже багато скарбів було втрачено та розграбовано в роки війни. До 1920-го року збереглось кілька родинних портретів Грохольських, частина столового срібла та «недобитки» порцеляни та фаянсу.
Невелику резиденцію оточував парк, площею кілька десятків гектарів. В ньому найстарішими були дерева з XVIII ст. До парку вела алея із берізок, протяжністю кілька сотень метрів. Біля парку знаходився фруктовий сад, який з’явився на початку ХХ ст.
Нам вдалось розшукати мапу маєтку в селі Підбереззя Луцького повіту Волинської губернії, яка датується початком ХХ століття. На мапі можна побачити сам маєток, дубовий ліс, господарські землі, болото, сінокоси та дороги. Також чудовим доповненням є світлини родини Грохольських. Усі вони як і мапа походять з приватної колекції Кшиштофа Ковнацького, нащадка Марина-Каєтана Грохольського та Ванди Антоніни з Богдановичів Грохольської. Фото викладені на сторінці родини Грохольських у Польщі.
Тетяна ЯЦЕЧКО-БЛАЖЕНКО
Джерело: Хроніки Любарта
