У багатьох з нас Пагорб Слави міцно асоціюється із радянським періодом в історії Львова, що не дивно, адже сучасного вигляду Меморіал набув саме тоді. Хоча насправді історія його створення сягає часів Першої світової війни. На цьому кладовищі були поховані воїни російської армії , які загинули у Великій Галицькій битві в серпні 1914 р. та померли від ран і хвороб у львівcьких шпиталях.
Закладено цвинтар було під патронатом родини російського генерал-губернатора окупованої Галичини графа Бобринського на реквізованих російською окупаційною владою ґрунтах, що знаходилися за парком Бартоша Гловацького на Личакові (тепер — Личаківський) і були до того власністю Софії з Личаковських Яблоновської.
Згідно з планом, який був виконаний у 1918 р. архітектором Адольфом Віттманом, кладовище складалося із двох частин. Зразу за Личаківським парком були братські і поодинокі могили для російських солдат і офіцерів (в тому числі і ділянка для полеглих вояків мусульманського віросповідання), ближче до вул. Пасічної було встановлено чотириметровий білокам’яний православний хрест, оточений невисокою огорожею. На грантінному постаменті встановлено пам’ятні доку з написом: “Братскія могилы доблестныхъ русскихъ воиновъ жизнь положившихъ за Веру. Царя и Отечество 1914-1915 гг.“.
Трохи далі на південь були поховані російські воїни, котрі померли внаслідок епідемій. Тут теж було встановлено декілька пам’ятних хрестів.
Під час російської окупації Львова Пагорб Слави був місцем проведення різноманітних маніфестацій. Зокрема, у квітні 1915 р. служителями вищого православного духовенства Львова, чиновниками російської адміністрації, підрозділами армії та представниками москвофільських партій Галичини, здійснено Хресний хід від церкви св. Георгія (вул. Короленка) до Пагорба Слави.
Після відступу росіян зі Львова влітку 1915 р. цвинтар залишився без нагляду і почав занепадати, а коли у 20-х роках ці терени почали використовувати для добування піску та випасу худоби цей процес пришвидчився.
У 1922 році князь Кароль Богуцький намагається відновити цвинтар і звертається до дирекції комісії у справі люстрації цвинтаря російських солдатів у Львові.
Комісія магістрату в яку входили представники Польського товариства опіки над могилами героїв, Товариства взаємної допомоги російським емігрантам, Польський червоний хрест та інші дійшла висновку, що відновлювати кладовище недоцільно і постановила ексгумувати інфекційний цвинтар та перенести його до основних поховань.
Але після відкриття перших могил вияснилося, що кількість похованих в 10 разів перевищує записи цвинтаних книг. Тож коштів виділених на ексгумацію не вистачило і роботи були припинені.
На початку 1930-х рр. власники ґрунтів поставили перед маґістратом вимогу про відшкодування за землю, яка була зайнята російським військовим кладовищем. Ціна відшкодування виявилася дуже високою і маґістрат прийняв рішення ексгумувати всі поховання з Пагорба Слави.
Як наслідок, у 1937 році поховання воїнів російської армії на обох ділянках Пагорбу Слави було ексгумовано та перенесено на східну ділянку Австрійського військового цвинтаря.
Після ексгумації ще більше посилилось використання схилів плато для випасання худоби, а місце, на якому колись знаходився інфекційний цвинтар, перетворили на пісковий кар’єр, який згодом цілком розкопали.
Так тривало до 1944 року, коли знову було прийняте рішення на місці колишнього кладовища сттворити Меморіал воїнів Радянської Армії. Планувалося частково відновити могили з 1914 -1915рр., встановити 25-ти метровий пам’ятник Перемоги. Передбачалося багате скульптурне оформлення цвинтаря, але через складні післявоєнні умови довелося реалізувати значно скромніший варіант Меморіалу, проект якого затверджено 12 березня 1945 р. Виконаний він був архітекторами А.В. Натальченком, Г.А. Швецько-Вінецьким та І.О. Персиковим. На будівництво було виділено 3 млн. 600 тис. крб.
Будувати “Пагорб Слави” почали у липні 1945 р. . Матеріали для скульптурної частини меморіального комплексу виготовляли у Відні й доставили до Львова до кінця 1946 р.
Спочатку будівництво велося без перерви. Вже до грудня 1946 р. буловиконано близько 20% усіх запланованих робіт , але в 1947 р. спорудження цвинтаря зупинилося. Тимчасова затримка в будівницві відбулася через недотримання норми затвердження проектів будівництва війскових цвинтарів (проект не затвердило Міністерство культури СРСР).
Поспіх у будівництві меморіального комплексу, невизначеність у затвердженні його проекту, потреба в значних коштах призвели до нецільового використання фінансів й затягнення лаи відкриття “Пагорбу Слави”. Як наслідок – офіційне відкриття цвинтаря відбулося аж 23 лютого 1958 р.
Прямокутна в плані територія меморіального кладовища була обведена кам’яною огорожею, прикрашеною лавровими гірляндами з геральдичними щитами, на яких зображено емблеми родів військ.
Вхід на кладовище оформили двома пілонами з червоного пісковика, які були виконані у вигляді спущених прапорів. На осі входу встановлено Чашу з вічним вогнем.
Центральну частину кладовища запроектовано у вигляді кола, яке розділене навпіл Алеєю Героїв. В кожному колі — тринадцять надгробків. Справа і зліва від Алеї Героїв розташовано шість рядів могил.
На пам’ять про вояків Першої світової війни встановили обеліск, також над могилами знаходяться бронзові скульптурні композиції «Присяга» та «Батьківщина-Мати» (скульптор М. Лисенко), «Воїн з прапором» (скульптор В. Форостецький).
З 1991 р. Меморіальний комплекс включений до складу історико-культурного заповідника “Личаківський цвинтар”.
Софія ЛЕГІН
Джерело:
- Мельник І. Масик Р. Пам’ятники та меморіальні таблиці міста Львова. – Львів: Апріорі, 2012.
- О.В. Холм Слави 1914-1915 рр.// Галицька брама №5-6 (53-54), 1999
- Харчук Х..Холм Слави — цвинтар вояків Російської армії з 1914-1915 рр. // Народознавчі зошити. No 3 (99), 2011
- Шишка О. Радянські віськові меморіали // Галицька брама №5-6 (53-54), 1999
забіріть цей відстійник кацапського біомусору з мого міста!!!