Отець Модест Гриневецький – монах, професор і ректор Львівського університету

1311
Отець Модест Гриневецький - монах, професор і ректор Львівського університету
Отець Модест Гриневецький - монах, професор і ректор Львівського університету

Не  буде  перебільшенням  ствердити,  що  без  таких  людей  українське  національне  відродження  у  під-австрійській  Галичині  в  першій  половині  ХІХ ст.  навряд  чи  відбулося.  Особливе  місце  у  когорті  галицьких  подвижників  обіймає  отець  Модест  Гриневецький – один  з  найосвіченіших  та  найбільш  ерудованих  людей  свого  часу.  Монах-василіянин,  богослов,  історик,  джерелознавець,  палеограф, літературознавець,  перекладач  і  педагог,  який  тридцять  п’ять  років  життя  віддав  праці  у  Львівському  університеті,  зробив  чимало  для  пізнання  галичанами  власного  минулого  й  усвідомлення  своєї  ідентичності.

Михайло  Гриневецький  народився  8 листопада 1758 р.  у  селі  Лютовиськах  (Літовищах)  Ліського  повіту  на  Лемківщині  в  родині  місцевого  пароха  отця  Василя  та  Єви  Гриневецьких.  По  закінченні  т. зв.  “граматикальної  школи”  у  Самборі,  в  19-річному  віці  прийняв  монаший  постриг  і  під  іменем  Мелетія  вступив  до  добромильського  монастиря  отців-василіян.  Після  новіціату  у  1779-му  переведений  до  обителі  в  селі  Спас  неподалік  Старого  Самбора.  Навчався  у  Замойській  академії,  ще  в  молоді  роки  опублікував  працю  “Філософське  обґрунтування  фізики”  (лат.  “Assertiones  philosophiae  physicae”).

 Отець Модест Михайло Гриневецький, ЧСВВ
Отець Модест Михайло Гриневецький, ЧСВВ

Упродовж  1781 – 1784 рр.  вчителював  у  василіянських  школах  Дрогобича  й  Лаврова.  23 березня  1783 р.  склав  вічні  обіти,  змінивши  монаше  ім’я  на  Модеста.  Від  1784  до  1789-го  вивчав  богослов’я  і  філософію  в  університетах  Відня  та  Львова.  7 грудня  1789  р.  рукоположений  на  священика  львівським  владикою  Петром  Білянським  (1736 – 1798).

Наприкінці  80-х  років  ХVІІІ  ст.  отець  Модест  Гриневецький,  ЧСВВ,  оселився   у  славній  львівській  василіянській  обителі  св.  Онуфрія,  пов’язавши  решту  життя  із  університетом,  зреформованим  австрійською  владою.  Викладав  українською  (церковнослов’янською)  мовою  догматику  у  “Провізоричному  науковому  інституті  в  руській  мові”,  відомому  як  Studium  Ruthenum – тимчасовій  навчальній  установі,  що  діяла  при  Львівському  університеті  у  1787 – 1809 рр.,  підготував  декілька  підручників  з  теології.  Попри  слабке  здоров’я,  1793-го  очолив  кафедру  латинської  мови  та  догматики,  чотири  рази  обирався  деканом  теологічного  факультету.  У  1799  р.  отримав  ступінь  доктора  богослов’я.   Тричі  (в  1800,  1801  і  1806 рр.)  призначався  прокуратором  (офіційним  представником)  Василіянського  Чину  на  Галицьку  провінцію.  Певний  час  був  радником  перемишльського  єпископа  Івана  Снігурського  (1784 – 1847),  під  кінець  життя  дістав  титул  барона.

Руїни костелу Пресвятої Трійці й монастиря тринітаріїв, у приміщеннях яких від 1784 до 1848 р. діяв Львівський університет
Руїни костелу Пресвятої Трійці й монастиря тринітаріїв, у приміщеннях яких від 1784 до 1848 р. діяв Львівський університет

“Дразливий  і  нагальний  з  причини  слабовитости, – писав  про  отця  професор  Михайло  Возняк  (1881 – 1954) – мав  в  1806 р.  прикру  аферу  з  учениками  фільософії.  Що  се  було хвилеве непорозумінє,  що студенти любили  його та шанували,  доказом  того,  що  по  його  смерти  випросили собі  навіть  проти  заказу  висшої  власти  позволенє  завісити  його  портрет  у салї  засїдань  сенату”.

Коло  наукових  зацікавлень  ченця  і  професора  було  доволі  широким,  включало  мовні  та  біблійні  студії,  історію  книгодрукування,  палеографію,  переклади  античних  авторів.  Збирання  й  описування  книжкової  старовини  вивело  отця  на  легендарного  львівського  антиквара-бібліофіла  Давида  Іґеля:  протягом  років  отець  Модест  був  одним  з  постійних  його  клієнтів.  Завдяки  позитивним  рекомендаціям  від  професора  Гриневецького  та  інших  галицьких  інтелектуалів,  у  червні  1816 р.  бізнес  Іґеля  легалізовано,  що  дало  поштовх  появі  першої  у  Львові  антикварної  книгарні.  Любов  до  книг  звела  отця  Гриневецького  із  відомим  меценатом  графом  Юзефом-Максиміліаном  Оссолінським  (1748 – 1826):  підпис  священнослужителя  й  професора  поставлено  під  проектом  створення  у  Львові  Національної  бібліотеки  ім.  Оссолінських  (Zakład Narodowy im. Ossolińskich)  або  “Оссолінеуму”.

Монастир св. Онуфрія у Львові. Світлина 1915 року, автор Марек Мюнц
Монастир св. Онуфрія у Львові. Світлина 1915 року, автор Марек Мюнц

У  1817  р.  отець  Модест  виготовив  на  прохання  польського  історика  Йоахима  Лелевеля  (1786 – 1861)  копію напису  й  зарисовку  надгробної  плити на могилі  “першодрукаря”  Івана Федорова, похованого  в  Онуфріївському  монастирі,  зберігши  у  такий  спосіб  історичний  вигляд  пам’ятки  для  майбутніх  поколінь.

На  думку  біографів,  отець  Гриневецький  поділяв  переконання  про  етнічну та  мовну  єдність  наддніпрянських,  галицьких  і  закарпатських  українців.  Належав  до  представників  греко-католицького  духівництва,  котрі  послідовно  домагалися  від  офіційного  Відня  права  викладати  руською  (українською)  мовою  в  початкових  та  парафіяльних  школах.  Також  входив  до  складу   депутації  духовенства,  котра  клопоталася  перед  австрійським  цісарем  про  дозвіл  на  віднову  Галицької  митрополії.

Портрет отеця Модеста Гриневецького, 1835 р.
Портрет отеця Модеста Гриневецького, 1835 р.

Як  прихильник  міжслов’янського  діалогу,  професор  Гриневецький  підтримував  добрі  взаємини  з  багатьма  представниками  інтелігенції – зокрема,  співбратом  по  Чину  й  університетським  професором  отцем  Арсеном  Радкевичем  (1759 – 1821),  українським  філософом  і  педагогом,  професором  Санкт-Петербурзького  університету  Петром  Лодієм  (1764 – 1829),  російсько-німецьким  географом  та  істориком  Петром  Кеппеном  (1793 – 1864),  білоруським  археологом,  етнологом  і  фольклористом  Адамом  Зоріаном  Чарнецьким  (1784 – 1825)  та  іншими  діячами.

Від  1822  до  1823  р.  отець  Модест  Гриневецький,  ЧСВВ – протоігумен  Василіянського  Чину,  ігумен  Свято-Онуфріївського  монастиря  і  заразом  ректор  Львівського  університету.  Двічі  його кликали  університети  Кракова  й  Відня,  обіцяючи  підвищити  платню,  але  безрезультатно.  Давалися  взнаки  проблеми  зі  здоров’ям.  І  серед  василіянського  монашества,  і  загалом  серед  інтелігенції  початку  ХІХ  ст.  отець  виділявся  як  правдиве  світило.  Був  відомим  далеко  поза  межами  Львова  й  Галичини.

Колишній монастирський цвинтар, де поховано о. М. Гриневецького. Сучасний вигляд - http://risu.org.ua/ua/relig_tourism/religious_region/45512/
Колишній монастирський цвинтар, де поховано о. М. Гриневецького. Сучасний вигляд http://risu.org.ua/

Отець  Модест  Михайло  Гриневецький  помер  1 квітня  1823 р.  оточений,   як  писав  професор  Возняк,  “загальною  пошаною  земляків  і  чужих  народів”.  Похований  на  василіанському  цвинтарі  поблизу  церкви  св.  Онуфрія.

Олександр  ШЕЙКО

Джерела:

  1. Вибір з “Пом’яника”  Чину  святого  Василія  Великого – місяць  квітень //Офіційний  сайт  василіянської  Провінції  Покрови  Пресвятої  Богородиці  у  Польщі [Електронний  ресурс]. – Режим  доступу: http://old.bazylianie.pl/index/pl_index.php?plik=news.php&news=127;
  2. Возняк М. Наші університетські традиції  у  Львові (част. 3)//Офіційний  сайт  архіву  Львівського  університету [Електронний  ресурс]. – Режим  доступу: http://archive.lnu.edu.ua/m-voznyak-nashi-universytetski-tradytsiji-u-lvovi-chast-3/;
  3. Дзюбан О. Життя та  діяльність  о. Модеста  Гриневецького,  ЧСВВ//Місіонар:  український  католицький  часопис. – 1998. – № 3 (65) – С.26-27 [Електронний  ресурс]. – Режим  доступу: https://issuu.com/mykolaslotvinskyy/docs/_________________03_1998;
  4. Довідник з історії  України/ред. І. Підкова, Р. Шуст. – Київ, 2001. – 1136 с.;
  5. Історія монастиря крізь  призму  часу//Офіційна  сторінка  монастиря  св. Онуфрія  у  Львові [Електронний  ресурс]. – Режим  доступу: http://osbm.lviv.ua/history-monastery/history-monasteryonufrija/125-storya-monastirya-krz-prizmu-chasu.html;
  6. Кляшторна Н. Повернення Модеста Гриневецького//Наше  Слово. – 2014. – № 22. [Електронний  ресурс]. – Режим  доступу:  http://www.nasze-slowo.pl;
  7. Котлобулатова І. Книгарі//Незалежний культурологічний часопис “Ї”. – 2006. – ч. 42 [Електронний  ресурс]. – Режим  доступу: http://www.ji.lviv.ua/n42texts/knyhari.htm;
  8. Скленар І. Сторінки історії та сучасності львівського  монастиря  св. Онуфрія //Релігійно-інформаційна  служба  України  [Електронний  ресурс]. – Режим  доступу:  http://risu.org.ua/ua/relig_tourism/religious_region/45512/;
  9. Список ченців Чину  святого  Василія  Великого//Офіційний  сайт  василіян  у  Польщі [Електронний  ресурс]. – Режим  доступу: http://www.bazylianie.pl/?option=com_content&view=article&id=1113;
  10. Стеблій Ф. Львів – центр українського національного  відродження//Карта  Львова [Електронний  ресурс]. – Режим  доступу: http://map.lviv.ua/statti/stebliy.html;

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.