Продовжуємо щомісячну рубрику, де публікуємо невеликий огляд суспільно-культурних подій українського Львова, що відбувалися 90 років тому. Сьогодні про події, які висвітлювала українська преса у вересні 1930 року.
Доскіпливий читач зауважить, що минулого місяця не було цієї, уже традиційної, публікації. Справа в тім, що так званий «Огірковий сезон», який розпочався у Львові ще в липні, тривав увесь серпень. Львів’яни були на вакаціях, місто відпочивало, тож у серпні культурних подій фактично не було. Лишень у вересні Львів починає прокидатися після відпочинку і потроху мешканці міста організовують заходи.
Насамперед треба зазначити, що у вересні, за участі митрополита Андрея Шептицького, відбулося два посвячення будови українських інституцій.
5 вересня 1930 р. освятили фундаменти розбудови Національного музею у Львові (на сучасній вул. Драгоманова).
«… в п’ятницю 5 ц.м., в год. 5 попол., відбулося посвячення фундаментів розбудови Нац. Музею при вул. Мохнацького ч. 42. Чину посвячення довершив Основник Музею ексц. митрополит Шептицький та еп. Будка в окруженні духовенства, членів Кураторії Нац. Музею і Громадянського Комітету, представників українських установ та української преси і невеличкої горстки української інтеліґенції та занятого при будові робітництва. Підчас акту посвячення новозатягнених фундаментів вмуровано в розі муру грамоту, яку підписали всі приявні. Торжество посвячення, з якого пороблено фотоґрафічні знимки, закінчено многолітсвіями.
Плян розбудови Музею, що ведеться під кермою інж. Пежанського, передбачує тимчасом вибудовання 3 величезних кімнат праворуч і 5 кімнат позаду Музею. З часом має бути вибудоване і крило ліворуч Музею, так, що після відповідної перерібки горішніх частин головного будинку Музей як цілість буде представлятися незвичайно величаво і зможе як слід розмітити всі нагромаджені в ньому скарби мистецтва», – писала про захід газета «Діло» (№ 198, 7 вересня 1930)
«Розбудова Музею, найкраще діло в ювилейний рік двайцятьпятьліття Н.Музею; вона вказує нам найкраще на працю Музею через той час та на її великі здобутки, що вимагають конечного побільшення й поширення місця для себе», – відгукнувся на подію часопис «Нова хата» (ч. 10, жовтень 1930 р.).
14 вересня 1930 відбулося освячення фундаментів Українського шпиталю ім. Андрея Шептицького (на сучасній вул. Озаркевича, 4). Хоча, звісно, побудову нової будівлі Народної лічниці, на місці давнього бровара розпочали раніше: «Управа Народньої лічниці повідомляє, що шпиталь ім. митр. Шептицького находиться від трьох неділь в будові. Досі вирівнано площу, звезено 120 тисяч цегли, згашено 3 вагони вапна¸ звозиться шутер, пісок і інший будівельний матеріял. В найблищому тижні відбудеться посвята угольного камення. Передбачають, що до грудня ц.р. буде вибудований триповерховий будинок шпиталю, а весною слідуючого року буде будівля остаточно викінчена та заосмотрена всіми найновішими інсталяціями медичної техніки» – анонсує подію тижневик «Неділя» (ч. 35, 7 вересня 1930 р.).
«В неділю 14 ц.м. відбулося в само полудне посвячення фундаментів Українського Шпиталю ім. митр. Шептицького, що будується при вул. Петра Скарги в сусідстві нинішньої Народньої Лічниці. Чину посвячення довершив сам митрополит в товаристві Преосв. д-ра Бучка при співучасти кількох членів львівської капітули і хору, зложеного з питомців дяківської бурси. Як при недавному посвяченні будови Національного Музею, так і тут вмуровано грамоту посвячення в основу муру, підписану найвизначнішими учасниками свята.
На посвяченні, з якого пороблено фотоґрафічні знимки, явилися дуже численно представники Українського Лікарського Т-ва, всі члени Комітету будови Українського Шпиталю, представники української преси і багато львівських українців (ок). Після посвячення хор заінтонував «Многая літа», а цікаві ще довго оглядали виведені досі мури шпиталю, що по плану буде величавим 3-поверховим будинком і служитиме всім кругам населення нашого краю», – пише газета «Діло» (№ 205, 16 вересня 1930).
Окрім того у вересні 1930 р. було засновано комітет для вшанування пам’яті і мистецької спадщини Петра Холодного. Комітет розпочав роботи з підготовки виставки митця, презентацію якої було заплановано на весну 1931 р.
Трагічною подією Львова у вересні 1930 р. став замах на українську школу ім. кн. Льва, що розташовувалася на вул. Круп’ярській, 15. Вночі з 20 на 21 вересня в будинку школи вибухнула невідомо ким підкладена бомба. Вибух зруйнував одну стіну та зовсім знищив внутрішнє влаштування. Сторож школи, який з родиною мешкав на першому поверсі будівлі, чудом уник смерті. Опіки отримала лише одна дитина.
«У зв’язку з тою подією польська преса почала цікаву компанію, а передовий боєвик її «Газета Поранна» пише, що експльозія була спровокована в цілі примушення української суспільности до жертв на будову нової школи, бо той будинок (тобто висаджений – Ред. ) був старий і тісний. Поліція перевела теж кілька трусів й арештів, очевидно – серед Українців», – зауважує тижневик «Неділя» (ч. 38, 28 вересня 1930 р.).
Крім того, починається «застій культурного життя», особливо на Львівщині: «Від якогось часу староство Львів-повіт відмовляє дозволу на будьякі імпрези українських установ по селах львівського повіту, вистави, фестини, вечерниці, свята від кількох тижнів не відбуваються. На всі прохання відносно них п. староста заявляє грімко «нє пальцє і не рабуйцє» і кінець. В одночас одначе відбуваються навіть без дозволу влади всякі «стрілецькі» імпрези та свята польських установ. Чи і тут є двояка мірка?» – повідомляє тижневик «Неділя» (ч. 35, 7 вересня 1930 р.).
Проводяться арешти, ревізії, закривають українські інституції, зокрема культурно-освітні. За наказом Юзефа Пілсудського у вересні-листопаді 1930 р. тривають репресійні акції польської влади на українському населенні з застосуванням поліції та армії. Пацифікація супроводжувалась масовими арештами, побиттям та вбивствами людей, закриттям і руйнуванням українських установ у Галичині.
Софія ЛЕГІН
Джерела:
- “Діло”, ч.193-216, вересень 1930 р.
- “Неділя”, ч. 35-38, вересень 1930 р.
- “Нова хата”, № 9-10, вересень-жовтень 1930 р.
