Історія приміщення бібліотеки починається із 1632 р. коли було дозволено заснувати тут римо-католицький орден монашок кармеліток черевичкових або взутих. За сприянням Каспера Вєлжинського, відомого львівського мисливця, тут постав дерев’яний монастир із костелом св. Аґнєшки.
1671 р. за фундацією Олександра Януша, останнього з князів на Острозі Заславських на місці дерев’яного розпочинається спорудження мурованих костелу та монастиря Кармеліток взутих. Однак, облога Львова турецькими військами 1672 р. дещо призупинила будівництво, яке, проте, невдовзі поновили і вже 1677 р. будову було завершено та щедро оздоблено.
Упродовж 1743-44 рр. відомий архітектор Бернард Меретин перебудовує костел св. Аґнєшки, надавши йому більш лаконічних форм.
Згідно з касатою нового австрійського уряду 1782 р., монастир кармеліток було ліквідовано, а в колишніх монастирських будівлях до 1792 р. діяла католицька Духовна семінарія.
У 1792 р. будівлі монастиря передали військовому відомству. Там розташували склади провіанту та пекарню.
Кілька разів колишній монастир знищувала пожежа, після останньої з них в 1812 р. всі приміщення вигоріли, а руїни у 1817 р. придбав вчений-меценат граф Єжи Максиміліан Оссолінський з метою організації тут наукового закладу, який містив би в собі бібліотеку та видавництво.
Перший проект перебудови споруди колишнього монастиря для потреб майбутнього закладу ім. Оссолінських опрацював віденський архітектор Пьєтро Нобіле. Проте його проект був настільки вартісним, що від нього довелося відмовитися. Дещо спрощені та змінені плани втілив у життя інженер австрійського війська, майбутній генерал Юзеф Бем, який 3 1827 по 1830 рр. керував будівництвом. Подальші роботи, які були остаточно завершені тільки у 1851 р., велися під керівництвом Йогана Зальцмана, Фридерика Баумана та Вільгельма Шмідта. Будівництво тривало довго, проте в 1832 р. в бібліотеці уже були читачі.
02 січня 1940 р. було створено Львівський філіал Бібліотеки АН УРСР (з травня 1971 р. – це Львівська наукова бібліотека ім. В.Стефаника АН УРСР, а 5 серпня 1989 року бібліотека отримала статус науково-дослідного інституту).
Створили бібліотеку у результаті об’єднання в єдину структуру націоналізованих радянською владою понад сотні громадських, приватних, державних колекцій та бібліотек, які функціонували до 1939 р. на теренах Львова та Західного регіону України. До Бібліотеки ввійшли книгозбірні Наукового товариства ім. Шевченка, Народного дому, Національного інституту ім. Оссолінських, Фундації ім. Баворовських, частина бібліотеки Львівського Ставропігійського братства, численні книгозбірні філій товариства «Просвіта», конфісковані бібліотеки монастирів, приватні збірки, а також бібліотеки національних товариств.
Для формування фондів у відділ концентрації було завезено усі бібліотеки і уже в травні 1940 р. почав діяти «спецфонд». Його завданням було вилучити всі видання, що були шкідливими, небезпечними та несли загрозу для радянського режиму та комуністичної ідеології.
На виданнях робили позначки, наприклад «націоналістична», коли автори книги були ворогами режиму, інколи замальовувалися їхні прізвища.
В різні періоди радянського режиму, наприклад в період сталінських репресій чи в період хрущовської відлиги різною була й політика у спецфонді, але ніколи до кінця його не було сформовано.
За час дії контролюючих органів (Головне управління літератури і видавництва та обласне управління) було видано списки забороненої літератури із 30 тис. назв, серед яких українських видань була половина всієї друкованої продукції, що виходила на теренах України в ХХ ст.
Це призвело до того, що на початок 90-го року ХХ ст. коли фонд було дозволено відкрити читачам, у ньому зберігалося 1 мільйон 650 тисяч одиниць збереження.
10 квітня 2008 року указом Президента України В.Ющенка бібліотеці надано звання національної, залишивши у підпорядкуванні НАН України, і тепер вона іменується – Львівська національна наукова бібліотека України імені В.Стефаника.
На сьогодні наукова бібліотека окрім головного приміщення володіє ще 10 будівлями, в яких розміщено структурні підрозділи та зберігаються фонди . Переважно це споруди, які мають архітектурне та історичне значення.
В бібліотеці функціонують 3 науково-дослідних інститути: Науково-дослідний інститут пресознавства, Інститут досліджень бібліотечних мистецьких ресурсів та Інститут сучасних інформаційно-бібліотечних технологій.
Одне з книгосховищ розміщене у приміщенні, де колись були хори, тому тут дуже хороша акустика та збережені стелажі, яким близько 200 років та залишки розпису невідомого автора. Сюди дозволено заходити лише працівникам, що працюють у відділі основного книжкового фонду. Оснащене приміщення невеличким ліфтом за допомогою якого передають книги з нижнього фондосховища.
У бібліотеці налічується понад 8 млн. одиниць збереження. Найбільша збірка картографії, яка зберігається у відділі на вулиці Лисенка, а також збірка фотографічних документів у відділі мистецтв.
Відділ рукописів посідає понад 120 тис. одиниць збереження. Найдавніше ХІ ст. було віднайдено нещодавно. Є документи латинкою, кирилицею та глаголицею.
У відділі рідкісної книги зберігаються документи, що мають національну цінність. Такі як: колекція буквариків, прижиттєві твори Шевченка та Гоголя.
Для роботи з ними необхідно мати дозвіл, а сам документ переважно видається у сканованому вигляді.
У бібліотеці є декілька галузевих читальних залів. Кількість фондів кожного з них приблизно 10-12 тис. одиниць. Тут знаходяться видання, які користуються попитом у читача. Всі вони є у електронному каталозі і, навіть, якщо ви не є користувачем бібліотеки то зможете подивитися, які видання зберігаються у цих залах.
До слова, у 2007 р. бібліотека купила автоматизовану бібліотечну систему “ALEPH” , яка дозволяє якісно опрацьовувати книжку згідно усіх міжнародних норм, опрацьовані книжки в бібліотечному форматі MARC 21.
Замовити книжку яка вам потрібна можна навіть удома, зайшовши на сайт бібліотеки у розділ «електронний каталог». Він повідомить вас про кожне видання яким поповнилася бібліотека після 1990 р. Книжки та документи, які надійшли до 1990 р. можна знайти у Імідж-каталозі – складовій частині інформаційно-пошукової системи бібліотеки, представленій у вигляді зісканованої копії алфавітного карткового каталогу.
Запит опрацюють працівники основного книжкового фонду, які щопівгодини формують замовлення, а згодом необхідні видання надійдуть до відділу, де читач зможе ними користуватися.
Окрім того бібліотека займається і виставковою діяльністю. Щороку організовуються експозиції до ювілеїв діячів культури, науки, мистецтва чи знаменних подій.
Зараз у вітринах виставлено видання з бібліотеки Йосифа Сліпого (на книжках його екслібрис).
Експонуються матеріали до 100-ліття від дня народження Тетяни Антонович. Тетяна та Омелян Антоновичі – відомі в Україні меценати, які у 1981 р. заснували фундацію свого імені.
Фундація Антоновичів сприяла розвитку науки і культури в Україні. Її лауреатами були близько 40 українських діячів, зокрема Ігор Калинець, Ярослав Грицак, Ліна Костенко та ін.
Окрім того Омелян і Тетяна Антоновичі пожертвували бібліотеці кошти на реставрацію читальних залів та відновлення палацу Баворовських (підрозділ бібліотеки на вул. Бібліотечній 2 ).
Також презентується виставка до Дня Незалежності України.
У вересні 2015 р. заплановано відкриття виставки, присвяченої 150-річчю від дня народження митрополита Андрея Шептицького, основу якої складуть матеріали із спецфонду бібліотеки.
Роман МЕТЕЛЬСЬКИЙ
Джерела: http://www.lsl.lviv.ua/index.htm, http://www.lvivcenter.org/
