У липні 1944 року радянсько-німецький фронт невблаганно наближався до найбільшого східного міста дистрикту Галичина – Lemberga. Падіння німецької оборони Львова і катастрофа під Бродами провіщали швидке захоплення міста Червоною Армією. Чиновники Рейху уже пакували валізи, начищували до блиску ордени і чоботи готуючись до відступу на захід.
22 липня 1944 р. полковник Владислав Філіповський (Władysław Filipkowski) – керівник львівського підрозділу Армії Крайової (АК) розпочав реалізацію таємного плану захоплення міста. В районі Львівської Політехніки, Погулянки та на вулиці Зеленій з’явилися озброєні підрозділи із червоно-білими пов’язками на рукавах. Ці, у більшості своїй, молоді особи виконували чіткий наказ еміграційного польського уряду: опанувати місто Львів до прибуття «червоних» і нейтралізувати українське підпілля, щоб заявити усьому світові про силу Польщі та її претензії на довоєнні кордони.
Відступаючі німецькі війська фактично не становили небезпеки для повстанців. Червоний прапор, який польські вояки вивішали поряд із своїм на будівлі Львівської Політехніки, здавалося мав заспокоїти радянські війська, що от-от мали увійти до міста. Абсолютними господарями Львова стали відділи польської самопроголошеної поліції, штаб якої містився у будинку Шпрехера на вулиці Академічній (сучасний проспект Шевченка).
Проте, навіть стан національної ейфорії не змусив польські збройні формування забути про українське населення міста, особливо національно свідому інтелігенцію. В будинках політичних, культурних діячів, ба навіть пересічних інтелігентів, проводилися обшуки та облави. Історик Ярослав Дашкевич, син першої жінки-офіцера (хорунжої) Українських січових стрільців, а згодом чотаря Української галицької армії – Олени Степанів, залишив спогади про спробу затримання своєї матері. Єдиним, що врятувало тоді жінку від потенційної розправи став захист сусідів-поляків.
Серед українства столиці Галичини поширювався закономірний страх і непевність у завтрашньому дні. Сьогодні вважається, що жертвами збройної акції польського підпілля у місті Львові, наприкінці липня 1944 року, стали близько 150 українців.
Особливо напруженою ситуація ставала із наближенням радянських військ. Усе ще тривав відступ німецьких частин , а польські боївки, що діяли в місті та околицях вже намагалися перебрати усю владу в свої руки. Тривала, так звана, «тиха акція» покликана ліквідувати свідомий український елемент та підпілля в місті. Командування АК слушно побоювалося, що радянська влада могла використати, із вигодою для себе, боротьбу польських вояків проти українців, адже роль захисника пригноблених і братніх народів становила чи не основу репертуару більшовицької агітації під час нападу на Польщу у 1939 р.
Тактику «тихої акції» обрали для себе і українські повстанці. Їх боротьба з польською стороною, на терені міста, була майже непомітною сторонньому оку та проходила в умовах конспірації. Результатом таких дій стала, на думку українського історика Володимира В’ятровича, ліквідація близько 80 польських вояків.
27 липня 1944 р. до міста Львова почали заходити радянські війська. Їх передові частини зіткнулися з опором відступаючих німецьких частин. Старовинні вулички наповнювалися скрипом від гусениць танків. Оглушливий рев моторів, свист куль і баси снарядів, гуркіт падаючих стін та дзвін розбитого скла творили смертельну симфонію війни…
На міській Ратуші, будинках де містилися штаби польських сил все ще майоріли поруч червоний та польський національний прапори. Проте, як українське так і польське підпілля, очікували на подальші дії щодо них радянської сторони. Чи ж могли вони підозрювати, що саме їх непримиренна боротьба, стане благодатним ґрунтом для східного окупанта?
Сергій Гуменний
Джерела:
- В’ятрович Володимир. Буря наді Львовом. Електронний ресурс: https://tsn.ua/analitika/burya-nadi-lvovom-303794.html?action=more&sort=popular&slice=1&limit=20
- Лемко І. Цікавинки з історії Львова. − Львів : Апріорі, 2011.
- http://drugarzeczpospolita.blogspot.com
- Burza biało-czerwonych flag we Lwowie. Електронний ресурс: http://kresy24.pl/burza-bialo-czerwonych-flag-we-lwowie/
Список фотографій:
8(1) – Владислав Філіповський (Władysław Filipkowski) – керівник львівського підрозділу Армії Крайової (АК) (Джерело: http://kresy24.pl)
