Давнє Підзамче, з якого, як відомо, розпочалась історія Львова, у наші дні стрімко втрачає колишню славу важливої економічної дільниці міста, колиски львівської промисловості… Від часів середньовіччя північні околиці міста Лева були особливими, власне й до складу Великого Львова “повноцінно” увійшли вони лише 1930 року. Основою населення цієї дільниці були ті, кому проблематично було оселитись під захистом мурів: євреї, що зазнавали постійних релігійних переслідувань, українці, що мали той самий клопіт, дрібні торговці, ремісники, біднота…
У середині XIX сторіччя у Львові було споруджено лише 9 фабрик і мануфактур. Основою промисловості були ремісничі майстерні, зосереджені, в основному на Підзамче, або Жовківському передмісті, як стало прийнято називати дільницю у австрійські часи. Свідчення цьому досі можна бачити у назвах вулиць, наприклад на Ткацькій знаходилось декілька дрібних осередків працівників цього фаху… Проте, більшість населення, через повільний поступ, надалі займалась традиційними сільським господарством та дрібною торгівлею…
Докорінно ситуація почала змінюватись із появою залізниці. 1869 року колія з’явилась у північних передмістях Львова, це відчутно пожвавило промислову активність, проте основним стало те, що залізниця “принесла” масу дешевого товару, і місцеві дрібні ремісники опинились поза конкуренцією, необхідно було виходити на новий рівень.
Саме тоді з’являється “одноповерхове” Підзамче, вздовж вулиць будувались типові довгі одноповерхові виробничі приміщення невеликих підприємств, деякі з них збереглись донині – на вулиці Донецькій, Богдана Хмельницького, Жовківській, Городничій…
Промислово-господарська будівля на вулиці Богдана Хмельницького, 101, типове для другої половини XIX сторіччя невелике підприємство – представництво тартаку графині Кароліни Маєр в Кам’янці Струміловій – нині це Кам’янка Бузька. У Львові знаходився склад і цехи з обробки паркету.
Серед інших подібних пам’яток ранньої промисловості у Львові слід згадати Першу галицька парову пральня та першу львівську хімчистку. Знаходились вони наприкінці вулиці Святого Мартіна (нині Жовківська) і з’явились завдяки ініціативі власника готельної імперії “Брістоль” Зигмунта Ценгута.
Важливу додаткову роль у формуванні львівської промисловості відіграло значення Львова, як адміністративного та урядового центру чималого краю. Статус притягував досить великі імперські інвестиції. Місто отримало змогу підтримувати та розвивати ті види підприємництва, які йому добре давалися. Це насамперед харчова і легка промисловості, металообробка, деревообробка та будівництво. На зламі століть на Підзамчі вже діяло багато підприємств, які були доволі успішними у своїх сферах. Слід згадати парові млини – Роберта Домса та “Марія Гелена” на Лемківській, конддитерські підприємства “Бранка” і “Газет”, фабрика лаків і фарб на Хімічній тощо…
Добрі інвестиції та економічно-соціальний підйом краю у кінці XIX сторіччя загалом, дали змогу створювати та розвивати у Львові досі незнані тут галузі промисловості – наприклад, хіміко-косметичну. 1899 року, на вулиці Городничій, Генрік Блюменфельд відкрив невелике підприємство – фабрику “Тлен”, що успішно працювала у цій галузі…
Із початком XX сторіччя ситуація прогресувала, і дрібні промислові об’єкти Підзамче, або – “виросли” у потужніші підприємства, або, припинили своє існування.
Євгеній ІПАТОВ
Використані джерела:
Найцікавіші у Львові обєкти промисловості , http://pidzamche.org.ua/ , http://www.lvivcenter.org/
