Продовжуємо висвітлювати діяльність Українського Фотографічного Товариства, що існувало у Львові впродовж 1930-1939 рр. Нагадаємо читачам, що свою І виставку аматорської фотографії УФОТО презентувало одразу в перший рік заснування – 7 грудня 1930 р. (про неї можна почитати тут). А сьогодні поговоримо про ІІ виставку організовану Товариством у 1931 році.
«Щорічними виставками ставить собі Українське Фотоґрафічне Товариство ріжні завдання.
У першу чергу провірення якости поступу своїх членів.
Кожна наша виставка має бути межею між добрим і кращим, і рішучим зірванням з усім слабим та пересічним.
Вона має бути заохотою для світливців до поглиблення творчости з ясно очерченими цілями, примушуючи їх до самокритики стверженням, що тільки справжній талант, владний відповідним засобом канонів мистецтва і технічного знання, може створити вартісну річ.
Бажаємо учитись – бо … longa ars!
А дальшою метою – не меншої ваги – є вплинути на вироблення артистичного смаку в найширших колах громадянства. Та врешті хоче Товариство своїми працями докинути по змозі деякі цінности до скарбниці національної культури», – писав голова УФОТО Степан Дмоховський у передмові до каталогу другої виставки.
Виставку планували відкрити у грудні 1931 року, тож завчасу у пресі Виставовий Комітет опублікував «Правильник участи у ІІ-ій виставці української аматорської фотоґрафіки у Львові» у якому, окрім вимог та термінів подачі світлин до участі, означувалася і бажана тематика фотографій.
«До участи у виставці запрошує всіх фотоаматорів. Тема знять необмежена,але передовсім бажані: історичні памятки Львова й інших міст, архітектура церков, народніх установ тощо, краєвиди й міські панорами, фрагменти святочних обходів, побутові й етноґрафічні картини, портрети чільних громадян – все з визначними прикметами мистецькими та з бездоганною технікою», – йшлося у Правильнику («Діло» № 168, 1931 р.).
Особливий наголос члени УФОТО ставили на подання до виставки світлин етнографічного характеру. «Що давати на виставку? Передусім всі добрі, оріґінальні та помислові річи, дальше (наводжу це, чого брак відчувався на попередній виставці) портрети, акти, студії мертвої натури, дотепні жарти і конче трохи більше нашого етноґрафічного матеріялу…Підім на подільське, тихе село, в чорногорські верхи, в болотисту поліську країну – там джерела наших фотоґрафічних архитворів. Поминаю те, як мало околиць, як мало людей ми знаємо, але справді не вміємо шукати краси, думаючи, що створимо її в темничці проєкційним апаратом. Бо коли зрозуміємо те, що одинокою в нас повинна бути в теперішній час наша національна фотоґрафія – то наші мистецькі успіхи напевне звернуть на себе увагу інших народів та можуть стати поважнійшим арґументом в міжнародніх дискусіях та офіціяльних описах» – Юліан Дорош «На передодні нової виставки» («Кіно» № 17, 1931 р.).
Роботи на виставку приймалися до 30 жовтня 1931 р., але з технічних причин термін подання Комітет продовжив до 15 листопада. Одразу було оголошено, що автори найкращих світлин будуть відзначені. Першу нагороду уфундувало Наукове Товариство ім. Шевченка, другу Національний музей, третю та четверту УФОТО, яке крім цього мало вручити ще кілька дипломів.
І якщо відбір найкращих світлин І виставки УФОТО у 1930 р. здійснювали відвідувачі шляхом голосування, то для оцінки конкурсних робіт ІІ виставки було створене спеціальне журі.
Участь у виставці взяло 30 фотографів. Серед яких уже відомі з попередньої виставки автори мистецької фотографії: проф. Балицький, Лятишевські, Фіґоль, Савка, Паньків, а також менш відомі, зокрема Мох та Нижанківський. До експозиції відібрано 184 світлин. Переважна більшість авторів робіт була зі Львова, а крім того з: Станиславова, Бортників, Бучача, Нових Стрілиськ, Пулави та Снятина.
До виставки, накладом 2 000 примірників, УФОТО видало багато ілюстрований пам’ятний каталог, який містив перелік світливців та назви їхніх робіт і налічував 184 позиції. Згодом, найбільш вартісні та мистецько викінчені фотографії Товариство репродукувало у вигляді поштівок.
ІІ виставку української аматорської фотоґрафіки у Львові було відкрито 6 грудня 1931 р. у залі Академічного дому на вул. Супінського, 21 (сучасна Коцюбинського). Під час відкриття також відбувся виступ професора Олекси Балицького на тему «Межі мистецької творчости у фотоґрафії», що був ілюстрований 70 діапозитивами.
Окрім того, в часі проведення виставки інженер Олександер Пежанський виголосив відчит на тему “Аматорська кінематоґрафія”, що був ілюстрований кінематографічним сеансом на апараті Pathé Baby. «Цей аматорський фільмоспорт напевно зацікавить неодного до непрактикованих у нас ще ширше нових доріг фотографічного мистецтва», – зазначає Юліан Дорош («Час» № 68, 1931 р.).
«Як довідуємося кінематографічна вечірка інж О.Пежанського була незвичайною атракцією фотографічної виставки. Тому на загальне бажання вечірка буде ще раз повторена», – писали у пресі.
Вхід на виставку відбувався за добровільним внеском, той хто придбав каталог, який коштував не надто дорого – 1 зол., вхід не оплачував.
Відкриття виставки стало неабиякою подією українського Львова і преса жваво відгукнулася на її проведення. Ряд рецензій на захід помістили на своїх шпальтах такі українські періодичні видання як: «Діло», «Кіно», «Час», Новий час», «Нова зоря», «Дзвони», «Мета», «Нова хата», «Новий час», «Українське життя».
Загалом виставка отримала дуже схвальні рецензії. Зокрема зазначалося, що рівень майстерності та мистецької вартості представлених робіт помітно зріс у порівнянні із першою експозицією.
«Обов’язком кожного Українця є відвідати цю виставку, якої не посоромилабися неодна західньо-европейська нація», – Мирослав Багрій («Новий час» № 135, 1931 р.)
«Рівень надісланих експонатів у порівнянні з минулим роком зріс незвичайно. Коли взяти під увагу, що молоде «Українське Фотоґрафічне Товариство» має за собою всього рік рухливої праці, то це дійсно гарні успіхи. Техніка, добір сюжетів, оформлення задачі стоять на висоті, яка сміло може рівнятися з чужими виставками, а своєю свіжістю помислів, розмахом комбінації подекуди їх навіть і перевищає», – «Діло» (№274, 1931 р.).
«Прегарні зразки лемківських церков подав у своїх світлинах Ол. Пежанський. Окрім цих зразків та декілька світлин М. Нижанківської і О. Шепаровичівної не маємо на виставці ні сліду народнього побуту, який дає незвичайно богато цікавого матеріалу для мистецької світлини», – Л.Б. «Виставка аматорської світлини» («Нова хата» № 1, 1932 р.)
«Сьогорічна виставка – це великий крок вперід, вона являється рішучим зірванням з пересічними і слабими творами… Не зважаючи на кілька недотягнень, виставка свідчить про високий рівень україн. фотоґраф. мистецтва і вже нині деякі твори можна сміло вислати на міжнародню виставу, до чого, як довідуємося, УФОТО змагає», – «Дзвони» (№ 9, 1931 р.).
«Теми: переважно пейсажі, менше портретів, мало жанрів. Мистецький рівень образів (в порівнанні з минулим роком) далеко висший, виконання і вибір досить рівні, мало річей слабих. Справді, жюрі буде мати трудність оцінити, кому дати нагороди», – Ем Пе «Вистава Української Фотоґрафіки» («Нова зоря» № 96, 1931 р.)
Але конкурсне журі таки зробило свій вибір. Першу нагороду отримав Данило Фіґоль за образ «Юдин гріш», другу – Ярослав Савка за «Портретні студії», третю – Мирон Лятишевський за роботу «Nature morte», четверту – Теодор Мацьків за «Під вечір». Окрім того, почесні грамоти одержали: Юліан Дорош, Олександр Пежанський, Роман Лятишевський, Нестор Нижанківський та Володимир Паньків. При оцінці не бралися до уваги світлини Степана Дмоховського та Олекси Балицького оскільки останні входили до складу журі.
Цікавим є те, що анонсованої першої народи від Наукового Товариства ім.Шевченка не було, натомість її вручило УФОТО. На що не забарилася реакція преси: «У визначенню нагород дивує нас вельми одна річ. На виставці помітили ми, що як перша нагорода пишалася нагорода від Наук. Тов. ім. Шевченка. Одначе між розділеними нагородами її не бачимо. Можна здогадуватися що Н.Т.Ш. свою нагороду вицофало. Цікава річ, чому воно так зробило? Що за важна подія зайшла що змусила таку поважну інституцію до такого кроку? Думаємо, що обовязком членів журі і самого Наук. Т. Ш. є докладно вияснити ту неясну справу публично», – «Дзвони» (№ 9, 1931 р.)
ІІ виставка української аматорської фотоґрафіки у Львові тривала до 27 грудня, опісля чого одразу поїхала до Станиславова (Івано-Франківська), де була презентована у залі «Української Бесіди» з 29 грудня 1931 по 5 січня 1932 р.
Софія ЛЕГІН
