Новаківський, Холодний, Труш, або дещо про наше малярство

682
Дещо про наше малярство

Сьогодні хочемо познайомити читачів Фотографій Старого Львова із статтею під назвою “Дещо про наше малярство”, опублікованою в Господарсько-кооперативному часописі за 1936 р. (ч. 4. Львів, 26 січня) у якій йдеться про художників міжвоєнного періоду. Зокрема, Петра Холодного та Олексу Новаківського. Окремо заслуговує уваги поміщена у статті світлина Олекси Новаківського перед своїм будинком. На жаль публікація не була підписаною, тому її автора ми не знаємо (текст подаємо оригінальним).

Дещо про наше малярство

Перед війною не було в нас, у Галичині ні багато малярів, ні якоїсь зорґанізованої малярської ґрупи. Артистів-малярів можна було почислити на пальцях двох рук, а й ті працювали кожний окремо. Олекса Новаківський, Іван Труш, Микола Івасюк, Юліян Буцманюк, Модест Сосенко, Іван Северин, Микола Анастазієвський.

Маляр Олекса Новаківський з жінкою і родиною перед своїм мешканням у Львові
Маляр Олекса Новаківський з жінкою і родиною перед своїм мешканням у Львові

Прийшла війна і – як ціле наше суспільне життя так і малярство – розбилось, розпорошилось. Артистичної творчости було мало, бо обставини не сприяли цьому.

Після війни малярське життя поплило широким руслом. Причинилася до цього еміґрація малярів з Великої України, що перейшли Збруч під натиском большевицької інвазії. Петро Холодний і його син, Павло Ковжун, Роберт Лісовський, Микола Бутович, Василь Крижанівський, Юрко Магалевський, Василь Дядинюк і інші. Вони причинилися  не в малій мірі до оживлення малярської творчости на західних землях. Хоч і в невідрадних обставинах, працюють наші малярі, але їх твори викликують щирий подив не тільки своїх, а й чужих.

Вілла Яна Стики, яку Митрополит Андрей 29 грудня 1908 року подарував Національному (тоді — Єпархіальному Церковному) музеєві. Нині меморіальний музей Олекси Новаківського
Будинок Мистецької школи Олекси Новаківського, де зараз знаходиться Художньо-меморіальний музей, на вулиці Листопадового Чину у Львові

Повстають малярські школи, одну веде Олекса Новаківський, другу Петро Холодний. Школа Олекси Новаківського дає дуже гарні висліди, а під оком славного майстра дозріває багато малярських талантів.

Париж – місто малярів цілого світа, все манило і наших артистів. Але щойно по війні багато з них виїзджає туди, щоби поглянути на величезне малярське надбання Парижа, а тим самим і західного світа. Це має добрий вплив на наших малярів, на їх малярську культуру і їх артистичні досягнення.

Українські художники «паризької групи», 1930-ті рр.
Українські художники «паризької групи», 1930-ті рр.

В Галичині існують два малярські угрупування: “Анум” і “Руб”. Обидва вони обєднують велике число артистів і оба щиро працюють над піднесенням малярської культури. Більше рухливе є “Анум”, що обєднує не тільки артистів, які живуть у Галичині, але й на чужині. Воно уладжує дуже часто вистави образів та посилає свої образи на вистави чужі, навіть поза границі Польщі.

Петро Іванович Холодний
Петро Іванович Холодний

В останніх літах утратила наша нація таланти, які немало прислужилися рідні культурі. Помер Петро Холодний старший і Олекса Новаківський. Петро Холодний дав за час свого побуту у Львові кілька творів, які є окрасою нашого артистичного дорібку. Такі його образи як: “Ой у полі жито”, “Похід на половців”, “Виїзд княжої дружини” знає і з ориґіналу і з передруків україн. загал. А образи Олекси Новаківського! Їх розмах, багатство кольорів і знаменита композиція ставить ці образи поруч найкращих чужинних.

Назагал, про нашу малярську творчість після війни можна сказати одно: вона дігнала західноевропейське малярство, хоч не скількістю, то бодай якістю.

Господарсько-кооперативний часопис за 1936 р. (ч. 4. Львів, 26 січня)

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.