Німецькі літаки часів Другої світової війни в Карпатах

Більше ніж двадцять літаків було збито над Карпатами під час ДСВ. Це дані архівних матеріалів. Чому саме над Карпатами? Тому що в 1944 році тут йшли запеклі бої із застосуванням авіації. Чи всі з них були знайдені? Ні! Ті що впали вночі у важкодоступну частину Карпат так там досі і лежать.

Хребти та долини в Карпатах є ходжені переходжені. Весь ліс з того часу також двічі вже був вирубаний. Якщо літак падав в таку частина Карпат то швидше за все його знайшли та утилізували ще за союзу. Але існує тонка смужка схилу де ліс вже закінчився, але пологий верх ще не почався. Ліс тут не рубають, туристи не ходять, гриби не ростуть. Мало хто буде сюди йти… хіба що заблукає. В таких місцях літак може лежати дуже довго не будучи розтягнутим місцевими мешканцями. Нижче я опишу історію пошуку двох таких літаків, Ju-52 і Ju-88.

 

Коло Івано-Франківська та Коломиї базувалася четверта радянська проти-повітряна артилерійська дивізія. З травня по червень 1944 року вона забезпечувала підтримку 38 армії під час переходу р. Прут. Під час Львівсько–Сандомижської операції з липня по серпень місяць ця протиповітряна дивізія здійснювала захист першої танкової армії від ворожих атак. Ця коротка історія пояснює чому є стільки збитих літаків над Карпатами. Вони, швидше всього, були атаковані коло Коломиї або Івано-Франківська та поверталися до своїх баз в Румунію чи Угорщину. Але не долетіли…

Після війни більшість підбитої військової техніки була здана на металобрухт. Та не вся. Літаки що впали у важкодоступних місцях Карпат ще доволі довго лежали неторкнутими. З часом місцеве населення все таки розтягнула з них кольорові метали та інші цінні речі. Просте масивні деталі залишалися на місці.

JU-88 коло гори Яйко Ілемське

Інформація про цей літак вперше з’явилася в інтернеті у 2015 році. Віктор Верховинець опублікував фото з місця падіння літака на своїй інтернет сторінці. Віктор відмовився надавати координати побоюючись мародерів. На жаль чи на щастя в 2019 році вирубка лісу була підійшла за 500метрів від точки «Х».

З Вікіпедії «Junkers Ju 88 — дводвигунний, багатоцільовий літак Люфтваффе часів Другої світової війни. Літак був розроблений компанією Гуґо Юнкерса в середині 1930-х років, як так званий Schnellbomber, і повинен був стати швидшим за будь-який винищувач того періоду, літак мав ряд технічних проблем на пізньому етапі розвитку, але це не завадило йому стати одним з найбільш універсальних бойових літаків війни. Його ласкаво прозвали «покоївкою на всі руки» (Mädchen für Alles), і справді Ju-88 справлявся з будь-якою роллю. Як і ряд інших бомбардувальників Люфтваффе він успішно використовувався як бомбардувальник, пікіруючий бомбардувальник, торпедоносець, літак повітряної розвідки, важкий винищувач, і навіть як літаюча бомба.

Об’єм випуску розвідників Ju 88D в 1940 р. склав 330 машин, на наступний рік було замовлено вже 1000 одиниць, а потім ще 350 літаків модифікації Ju 88D-1. Реально в 1941 році було побудовано 568 «вісімдесят восьмих» — розвідників. На початок 1942 року майже всі дальньорозвідувальні авіагрупи люфтваффе мали в своєму складі літаки Ju 88.

Ми розпочали пошуки літака в червні 2019 року. Ми знали приблизне місце падіння, але в нас не було точних GPS координат. Нашу увагу привернув «рудий ліс». Якщо уважно подивитися на фото цих місць з Google maps то видно що здебільшого ліс зелений, тобто хвойний. Але в одному місці колір лісу був оранжевий. Фото з супутника було зроблено восени тому це вказувало на листяний ліс. Ймовірно що падаючи літак знищив оригінальні хвойні дерева. А на їх місці швиденько повиростали листяні берези. Тому колір тут і відрізняється.

Наша група пошуку складалася з семи чоловік (три Андрія, Віталік, Влад, Давид і Роман). На повнопривідних автомобілях ми під’їхали під саме місце вирубки. Звідти і рушили в напрямку «рудого лісу».

За щасливим збігом обставин ми одразу ж вийшли до масивного колінвалу що мирно лежав на м’якому мосі. Це нас окрилило і ми кілька годин оглядали територію навколо. На ділянці радіусом десь 300м лежало багато кусків вихлопної системи, частини крила, шасі, різні дроти, броня крісла пілота та інше.

Висновки ми зробили такі:

1. Уламки літака знаходяться на відносно невеликій площі. Припускаємо що він врізався в схил, або пробував сідати.
2. Ми не бачили кратерів від вибухів або поплавленого заліза. Це означає що пожежі чи детонації бомб не було.
3. Ми не знайшли нічого що б ідентифікувало пілотів. Не було ні кісток, ні жетонів. Алюмінієві деталі фюзеляжа також були відсутні. Це означає що місцеві знали про цей літак задовго до нас і все знесли.
4. Через пів року ми відвідали місце падіння літака знову. На цей раз до нього проглядалася чітка стежка. Деякі великі деталі зникли. На місці падіння були ямки характерні для пошуку з металошукачем.

Все знайдене було сфотографоване та викладене на сайті www.Explorer.lviv.ua. Ми також зняли сюжет для новин ТСН щоб привернути увагу до цього літака. Головний меседж був заохотити місцеву влада заопікуватися цим місцем і поставити знак. Незалежно від національності тут загинули люди. Прикро буде якщо з часом тут все перемелять трильовщиками.

JU-52 коло Буковеля

Андрій Кірянов та Ярослав Куриляк спрямували нас до місця падіння літака Ju-52. Це в якихось шести кілометрах від курорту Буковель. Це місце можна навіть побачити з лижних підйомників. Якщо, звісно, знати куди дивитися. Попри свою. близькість з Буковелем туристи сюди не часто заглядають. Який їм сенс ломитися кудись жерепом якщо неподалік є гарна маркована стежка? Вони ж для задоволення в гори пішли! Тому, насправді, не так вже і багато людей знали про цей літак.

Загальновідомо що ніхто кілометрами в Карпатах відстань не міряє. Бо кілометр по рівній стежці і кілометр по вертикальному бурелому можуть відрізнятися в рази як по часу їх проходження так і по сказаним нецензурним словам. То ж нашій групі з семи досвідчених туристів прийшлося ломитися до цього літака практично день. Ночували ми неподалік в дикій гірській колибі.

Дивуєтеся чого так довго йшли? Це ж найдикіша частина Українських Карпат – Ґоргани! А частина шляху ще й пролагяла через густі зарослі жерепу. З іншого боку саме цей жереп і унеможливив знесення літака вниз та перетворення його на туристичні баняки.

З Вікіпедії «Ю́нкерс Ю-52 (нім. Junkers Ju.52/3m) — німецький військово-транспортний, пасажирський літак та бомбардувальник.

«3m» в позначенні означає нім. drei Motoren — трьохмоторний. Літак мав неофіційні прізвиська: під час громадянської війни в Іспанії — «Pava» («Індичка»), серед солдат Вермахту — «Tante Ju» — «Тіточка Ю» і «Залізна Анні».

Ju- 52 став військово-транспортним літаком Німеччини під час другої світової війни. Він широко застосовувався на всіх фронтах і в тилу. Його продовжували випускати до 1952 року.»

Ми знали де знаходиться цей літак. Ми також знали що не ми одні про нього в курсі. То ж потрібно було поспішати щоб не вийшло як з Ju-88. Ми ж хотіли побачити якнайбільше! Наша експедиція відбулася в ніч на Хелловін з 31 жовтня на 2 Листопада.

Бідність це велика біда для України. Люди полюють на чорний та кольоровий метал щоб здати його на металобрухт і заробити копійку. Дуже часто це полювання йде на межі з крадіжкою. Зрозуміло що мідні та алюмінієві частини літака це є лакомий кусок для місцевих мешканців. По цій причині практично всі легко-доступні літаки в Карпатах давно вже припинили своє існування.

Місцеві мешканці розповіли нам що фюзеляж Ju-52 стояв тут аж до 1980-х років. На жаль його були спалили піонери щоб оплавити алюміній та знести в село. Це дуже цінна інформація. Я про фюзеляж а не про піонерів. Виходить що літак тут пробував сідати! Правда судячи з розкиданих трьох двигунів та погнутих шатунів ця посадка була не дуже м’якою. Але тим не менше це не був алюмінієвий млинець що впав вертикально з неба.

Всі три двигуни від літака знаходяться на відстані десь 100м один від одного. Піонери були поскладали рештки літака в одну велику купу. Потім це все облили пальним та підпалили. Зараз ще можна бачити залишки поплавленого алюмінію на стальних циліндрах двигуна.

На жаль ми не знайшли нічого що б вказувало на номер літака чи ідентифікувало його пілотів. Але надія ще є. Місце падіння літака покрито густим жерепом. Не виключено що під ним у землі могли завалятися різні дрібні деталі.

Матеріал про цей літак було розміщено в інтернеті і він привернув увагу громадськості. Деякі локальні музеї висловили бажання взяти залишки літака в свої фонди. Можливо в 2020 році вони проведуть повноцінну експедицію та ґрунтовно дослідять це місце. Певною складністю є транспорт. Сюди можна добратися або ногами або на гелікоптері.

 

Ми володіємо інформацією про як мінімум ще чотири розбитих літаки часів ДСВ в Карпатах. На жаль місцеві мешканці неохоче діляться інформацією про них. Вони думають що це золоте дно. Що дно – погоджуюся, але точно не золоте.
Реальність така що пошук літаків без точних координат це дуже часо- та трудо-затратна процедура. Тому якщо Ви знаєте про подібні літаки чи бачили куски алюмінієвої обшивки на даху сараю в якомусь з гірських сіл – будь ласка зв’яжіться з нами. Будемо дуже вдячні за інформацію.

Результатом наших пошуків літаків Другої світової війни на теренах Західної України стала книжка, яку ми плануємо видати обмеженим накладом вже до кінця місяця.

Ми – це  www.Explorer.Lviv.Ua – інтернет ресурс який об’єднує людей захоплених urban exploration, військовою історією, підземеллями, дігерством, туризмом та іншими схожими активностями. Сайт був заснований в 2006 році і має кілька тисяч зареєстрованих користувачів. Пошуки літаків Ju-52 I Ju-88 були здійснені учасниками спільноти Експлорер. Автор цього матеріалу, Андрій Риштун, є одним з адміністраторів сайту.

Основною метою нашого пошуку загалом і книги зокрема є не комерція, а спроба закрити сторінки історії, з’ясувати деталі, визначити по можливості місця падінь літаків, визначити номера літаків та долю пілотів, незважаючи на належність до воюючих сторін – радянська авіація, німецька та союзників. В книжці подані результати нашої праці за 2019 рік.

Наша команда не спеціалісти, а звичайні люди, яким не байдужа історія. В Україні ще багато таких місць, отже спробуємо разом !

В кожній книжці в цьому виданні на останній сторінці є конверт, в якому лежить шматочок справжнього літака, одного з тих що було нами знайдено в 2019 році. Це літаки Міг-3, Сб, Як-7, Іл-2, Fw-190, Ju- 87, Ju-88,He-111, P-39 Bell, PZL P23. Це наше перше видання.

Собівартість і ціна книжки 200 грн. 80 сторінок, колір, тверда обкладинка. Ми робимо це заради ідеї, а не заробітку. Тому віддаємо по собівартості. В магазини книжка не піде, лише по передзамовленню! Не проґавте свій шанс! Замовляйте вже і зараз! Для цього пишіть на ryshtun@gmail.com або у ФБ Andriy Ryshtun. Замовлення приймаються до п’ятниці 20 березня. Далі книжка піде в друк.

В подальшому плануємо кожного року робити у вигляді розширеного звіту для тих кому цікаво це знати. Також запрошуємо на спільні пошуки місць падінь і чекаємо ваших пропозицій та цікавих історій в даному напрямку.

Андрій РИШТУН