Невигадана кавова історія, або Двійняк Ібсена

2870
Генріх Ібсен
Генріх Ібсен

І сміх і гріх. По іншому важко віднестися до публікації, на яку я натрапив в Ділі від 9 липня 1938 року. Але, порадившись з нашим незмінним партнером Торговою Маркою Кава Старого Львова, ми вирішили що стаття буде цікавою для ширшого кола і викличе посмішки на обличчях справжніх кавоманів. Але у декого викличе певні сумніви.

Для збереження атмосферності залишаємо текст без змін і правок.

Двійняк Ібсена.

У 90-их роках ХІХ-го століття, коли Мінхєн (ред. Мюнхен) був одним із осередків великого літературного руху, щось наче малим Парижем, цей рух можна було помітити головно у каварнях, де письменники, малярі та актори жваво суперечалися про таємниці свого мистецтва. У каварні на вул. Максиміліяна приходив щодня коло год. 3-ої на чорну каву один із представників того руху великий «Північний Сфінкс» — Генріх Ібсен. Каварня находилася напроти державного театру, де виставили вже неодну пєсу великого норвежця, Ібсен не приходив на розмову, а на газети, Він мав окремий столик, що чекав на нього із скиртою скандинавських та інших часописів.

Генріх Ібсен
Генріх Ібсен

Власник каварні опікувався Ібсеном як вийнятковим гостем, бо багато місцевої публики і проїзжих заходили туди, щоб подивитися на найбільшого тодішнього драматурга, Ібсен мав голову грізного лева, мовчав як маґ, не диво, що жадні сензації англійки підсувались часто до його кутка з мармуровим столиком. Ібсен мав звичку підносити газету в руках, коли читав, так що зпоза газети виглядала часто тільки частина його голови або чуприна.

Та коли прийшло літо, Ібсен щез. Він виїхав на північ до рідного краю і власник „Максиміліянки“ втратив через це багато гостей. Кельнери та буфетові відчули теж дошкульно цю втрату, не дістаючи „чаєвих” від чужинців, яким можна було показувати Ібсена, наче якогось своєрідного лева. Одна з буфетових (і досі „історія” памятае її імя Цілля) піддала власникові каварні думку, на місці Ібсена требаб посадити когось, хто міг би його під час ферій заступити.

Портрет Генріка Ібсена. Автор Генрік Ольрік
Портрет Генріка Ібсена. Автор Генрік Ольрік

Найшли в Мінхені безробітного актора відповідного росту та будови, який зумів дочіпити собі Ібсенову бороду, окуляри та волосся, наложив такий самий шлюсрок із відзнакою у дірці і сів на порожньому місці. Хоч актор не знав ні шведської ні норвеської мови і не був аматором газетної лектури, мусів виконувати всі ті самі рухи, що норвеський драматург, за що діставав каву, тістечка, ще й кілька марок гонорару. Каварня знову оживилася інтерес ішов, як нормально, чужинці присідалися до сусідніх столиків, щоб приглядатися славному письменникові.

І так було щороку. Власник каварні знав заздалегідь, коли Ібсен вертається з вакацій і актор умів у відповідну пору зникати. На його місце сідав правдивий Ібсен і ніхто не помічав ріжниці. Аж одного дня Ібсен вернувся з вакацій раніше на день чи два. Він підійшов своїм спокійним, розміреним кроком до „свого” столика і побачив свого двійника! Що він сказав тому двійникові чи директорові каварні про це історія мовчить.

Генріх Ібсен
Генріх Ібсен

Мені було б дуже цікаво дізнатися що сказав Ібсен двійнику, але… боюся цього ми ніколи не дізнаємось.

Роман МЕТЕЛЬСЬКИЙ

Джерело:

  1. Двійняк Ібсена // Діло. – 1939. – Ч. 148 ( 9 липня ) – С. 6.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.