Сьогодні, напередодні Нового року, хочемо познайомити читачів Фотографій Старого Львова із дизайнерськими вирішеннями, які використовували наші бабусі для прикрашання ялинки майже 100 років тому. А допоможе нам в цьому журнал для плекання домашньої культури “Нова хата” за січень 1933 р., у якому під криптонімом “О.П.” було подано публікацію про те як стильно на свята прибрати ялинку для себе (текст подано оригінальним).
Ялинка для дорослих
Ялинка на Різдво – це привілей наших найменших. Для них привозять ялинки з гір, дня них снується «янгольске волосся» та блестять яркою позолотою всякі горіхи та цяцьки. Але і в нас, дорослих, викликує ялинка погідні рефлєксії – спомини та пригадки з часів, коли ще ми самі зазирали через дірку від ключа до кімнати, де вона таємно мерехтіла. А тепер тільки всміхаємося вибачливо, коли підготовляємо ялинку, відгадуючи втіху та радість, яку вона приносить.
А чи не можна би зладити й ялинку для себе самого, там де немає діточої нетерплячки? Щоби заспокоїти жажду споминів, які виринають кожного Різдва перед очима. Невеличку ялинку, густу й зелену, прикрасити по своєму, після свого уподобання й засвічувати для себе самого невеличкі свічечки, білі, рожеві й блакитні.
Як би це зробити? Купити китицю зеленої омели з ніжними білими ягідками. Ялинку застромити в міцний вазонок з густо набитою землею, покритою мохом. Поділити омелу так, щоби довгими вітками можна обвинути пень ялинки, а короткі привязати до кінця галузок. Прикріпити їх золотою ниткою. До цього дібрати білих свічечок і розмістити тут і там на ялинці. Уявляєте собі, що це буде? Зелена ялинка з білими ягідками та свічечками, неначе вимріяна з казки!
Або можна прибрати ялинку золотом чи сріблом. Кілька позолочених шишок на кінцях галузок, а поміж галузок золоте янгольське волосся. Срібло зновуж дуже добре єднається з білими прикрасами. Біла сніжна вата на галузках із мерехтливим відблиском і срібна лямета спливає з верху ялинки – посрібнені шишки й цукорки в срібному папері і срібна ялинка готова. Білі свічечки доповнять таку сніжно-сріблисту цяцю.
Або це один спосіб. Вичаруймо собі полудневу ялинку серед нашого морозного краєвиду. Вигачкувати з золотої нитки, або жовтої волічки сітки для мандаринок і обвішати ними ялинку. До цього дібрати жовтих свічечок і золотої лямети і вже маємо дивовижну сполуку південного сонця й холодної північної зими.
І ще кілька порад, які пригодяться для всякої ялинки. Звичайно держимо її до Нового Року, а то й до Йордану в кімнаті. В сухому кімнатному воздусі починає вона легко тратити шпильки й осипатися. Це дошкулює дуже при щоденному прятанні.
Пень ялинки звичайно заструганий так, щоби входив у перехрестя, в якому буде застромлений. Оце місце треба би зістругати ще більше, щоби якнайбільше було зіструганої площі. Тоді наповнити водою ведро, долляти туди трохи ґліцерини і занурити кінець ялинки в воду, нехай натягне. По якомусь часі вийняти й попробувати чи ялинка натягнула досить води. Побачимо це по тім, чи зістругане місце вогке та чи поширилося трохи. Тепер занурити кінець ялинки в розтоплений віск, який засклепить водою зістругану площу і замкне отворені пори. Таке дерево довго збереже в собі вогкість і не сипатиме шпильок довкруги себе.
