В Національному музеї у Львові ім. Андрея Шептицького (вул. Драгоманова, 42) відкрито виставку заслуженої художниці України Ірини Мінько-Муращик «Вміти побачити», де представлено текстильні роботи авторки в унікальній техніці гобелену малих форм від початку творчої діяльності до сьогодення, що не мають аналогів в Україні.
Другий розділ виставки – твори у техніці сухої пастелі в жанрах натюрморту, пейзажу та квіткових композицій. Чи не найбільше у творчому доробку пейзажів з озера Світязь і довколишніх місць, неповторна природа яких зачаровує та надихає.
Творчий девіз художниці Ірини Мінько-Муращик лаконічний: «Вміти побачити»! За цим висловом – одна мить і все її життя у сфері мистецтва. Вона зростала і пізнавала ази художньої культури в сім’ї легендарного живописця-шістдесятника Олега Мінька і майстрині традиційного ткацтва Ольги Мінько. Пощастило Ірині й на добрих учителів, серед них – майстри високої живописної культури: Карло Звіринський, Зеновій Флінта, Ігор Боднар, Любомир Медвідь.
Ірина Мінько-Муращик вирізняється особливим стилем та оригінальним тонким світобаченням. Їі вишуканим пастелям та міні-гобеленам притаманні реалістично-романтичне сприйняття, глибокий ліризм, тонка музичність, метафізична просторовість, поглиблена увага до деталей, філософське узагальнення й переосмислення довколишнього світу. Як донька художника-шістдесятника Олега Мінька, увібрала у себе естетику батька, але при цьому знайшла свої оригінальні способи самовираження.
Мисткиня реалізує себе в трьох напрямках: як художниця текстилю (гобелен малих форм), як живописець (пастелі), як викладачка (приват-доцентка ЛНАМ). Її творчість добре відома в Україні, неодноразово репрезентована в сусідній Польщі та користується увагою колекціонерів з далекого Китаю.
«Ірина відтворює цілісність багатогранного, багатофакторного, багатопланового світу… Її твори зібрані в єдиний гармонійний композиційний уклад, і це є чи не найвагомішим у тому, що вона малює»… (Любомир Медвідь, художник).
Особливий стиль притаманний текстильним творам художниці – він впізнаваний. Камерність формату гобеленів зумовлює клопітку ручну працю, делікатне та довготривале ткання. Формотворчим засобом текстильних композицій є тонка графічна лінія, переважно темного кольору. Обриси експресивного характеру, і проявляються імпульсивно-ламаним контуром та вільним трактуванням антропоморфних образів.
На відміну від мінорних пастельних робіт, ткацтву мисткині властива загострена форма виразу та певне драматичне начало. Колорит творів вишуканий, стриманий, у дусі «грецької палітри»: білий, чорний, теракотовий та вохра. У низці робіт акуратно додані синьо-зелені відтінки. Мінігобелени з ошатним золотавим відблиском. «Мене вразило старовинне золотошиття, яке я побачила в музеї Києво-Печерської лаври, – каже мисткиня. – Відтоді я використовую певні моменти цієї техніки». М’який золотаво-вохристий блиск рукотворних тканин шляхетний і вишуканий.
Гобелени Ірини Мінько-Муращик незмінно викликають захоплення. Ці роботи хочеться розглядати ще і ще… В них художниця інтерпретує традиції стародавнього золотошиття. «Вовна надає роботам відчуття тепла, льон – натуральності, а шовк, капрон і металева нитка – холоду і блиску», – каже сама пані Ірина. Роботи мисткині вражають незвичайною витонченістю та майстерністю. Якщо у її пастельних натюрмортах і пейзажах – романтика, лірика, благородство, то в гобеленах – глибока філософія та життєва мудрість.
Особливим є і пастельний світ Ірини Мінько-Муращик. Квіти, що злітають птахами в небо; чайники, що стережуть спокій нічної кухні; дерева, що прислухаються до життя за стінами будинків… Шар за шаром, втираючи суху пастель, художниця досягає ефекту живописних полотен: оксамитовості, глибини й насиченості кольору. Кожен, на перший погляд, простий предмет на полотні немов оживає, виокремлюється і «дихає». У цих творах мисткиня сміливо експериментує, наповнює їх своєю творчою енергією, любов’ю до життя, глибоким естетичним смаком, тонким відчуттям довколишнього світу…
Пейзажі подані в несподіваному ракурсі або із заниженою лінією горизонту, що надає творам монументального звучання. Художницю захоплюють мідні стовбури крислатих сосен, білі купчасті хмари, тиха гладь озера, прив’язані човни, піщана польова дорога, старі господарські будівлі, житлові обійстя. В пастельних творах вона досягає тонких колористичних нюансів, ніжних тональних переходів та звершується як «поетичний реаліст». У картинах кольорове тло основи, а силуети та деталі підведені темною графікою.
Вражають і пастельні натюрморти, створені за принципом «картина в картині», коли тлом постановки стає картина: авторське ткацтво; фрагмент живописного твору батька; декоративне розписне чи аплікативне панно; металево-золотий оклад із давньої ікони; народний розпис на склі. Ці твори постають «образом образу» і викликають відчуття невідворотної втрати реальності.
Виставка триватиме до 13 грудня (вихідні: субота, неділя) в Історичному комплексі НМЛ ім.. Андрея Шептицького (вул. М. Драгоманова, 42)
