Споміж числених готелів Львова ледве не єдиним українським – як за походженням так і за змістом, була ” Народна гостинниця ” на розі вул. Костюшка, 1 – Сикстуська, 20 ( нині Дорошенка ).
Ії історія, немов дзеркало, є відображенням українського руху у Львові першої третини XX століття.
Будинок готелю соруджено у стилі сецесії у 1904-1906 рр. за проектом Тадеуша Обмінського.
Архітектор поєднав елементи декоративної та раціональної сецесії з мавританськими мотивами у колонах балконів другого поверху. Балюстради балконів та аттику конструював український архітектор Філемон Левицький. Можливо, під впливом І. Левинського чи В. Нагірного на рівні другого поверху влаштовано по периметру будівлі фриз з орнаментикою виноградної лози. Його позолочення під час останньої реставрації схоже на традиційну різьбу іконостасу, хоча позолота вже поблякла.
Коштувала ця будівля, включно з ділянкою, меблями та електричним ліфтом 200 тисяч австрійських крон. Для порівняння, тодішній долар США обмінювався на 5 австрійських крон, а професор гімназії заробляв 4000 крон у рік.
Як бізнесовий проект ” Народна Гостинниця ” заснована видатним культурним діячем, архітектором Василем Нагірним, який у своїх спогадах так написав про це : ” У 1899 р. засновано за моєю ініціативою товариство з обмеженою порукою під фірмою ” Народна Гостинниця “. Цим товариством задумав я осягнути таку ціль: 1) дати нашій молоді спромогу вивчитися готельного промислу, каварняного і шинкарського; 2) створити інституцію, що дбала б за ширення замилування до ведення готельного промислу, шинкарського і каварняного… “.
Готель, кав’ярню і ресторан відкрили у 1906 р ; інтер’єр виконали у народному стилі ; гостиниця одразу стає одним з небагатьох місць де гуртувалася українська інтелігенція ; тут, у ресторані та кав’ярні, регулярно декламували свої твори молоді українські письменники.
Ціни проживання в ” Народній Гостинниці ” були різними: від 0,6 до 10 крон за добу, загалом це було досить помірно. Однак кав’ярня і ресторан вважалися дорогими, з розрахунком на заможнішу публіку. Насамперед – на послів Галицького сейму, що містився неподалік.
Як згадував Петро Карманський : “З усіх тих кав’ярень в житті української богеми в першій декаді нашого століття грала передову роль ” Монополька “, а в десятилітті Великої війни ” Централка “. Побічна роль припала ” Народній Гостинниці “, що була надто ” своя ” і гомінка, а тим самим письменникам менше симпатична. Публіцисти й політики надавали перевагу таким льокалям, як льокаль Кучика або ” Народна Гостинниця “, бо їхні кишені були солідніші”.
Готель увійшов у історію Листопадового Здвигу 1918 року. Саме тут члени Центрального Військового комітету Д. Вітовський, К. Левицький та ін. готували листопадові події …
У міжвоєнний час ” Народна Гостинниця ” зберігала свою назву, однак її кав’ярня перейшла в оренду до спілки ” Парнес і Ціммерман “. Нові власники назвали кав’ярню ” Republique “. Не польською ( ” Rzeczpospolita ” ) чи українською мовою, а саме французькою, як модно було називати тоді кав’ярні.
У приміщенні готелю діяв офіс і крамниця ” Маслосоюзу “, найуспішнішого українського кооперативу в Галичині. До 1939 року також у цій будівлі працювали також молочарня Лукавецької, філателія Дубенського, перукарня Пастернака та крамниця з продажу яєць Каца.
З приходом радянської влади готель лишається ” Народним “… , окрім того у 1950-х роках тут була чайна і майстерня індпошиву та ремонту одягу.
Від кінця 1990 – х років тут діє Західна регіональна митниця.
Використані джерела :
http://buklib.net/ , http://www.pohlyad.com/ , http://explorer.lviv.ua/ , http://www.pslava.info/
