Ім’я Станіслава Скарбека традиційно асоціюється у більшості читачів з театром Скарбека у Львові, що сьогодні відомий під назвою Національний театр імені Марії Заньковецької. Та це й не дивно, адже на час своєї побудови це був найбільший театр Європи за розмірами та третій за місткістю глядачів. Здавалось, що збудувавши такого гіганта уже було достатньо, щоб увійти в історію, однак Станіслав Скарбек на цьому не зупинився.
![Портер Станіслава Скарбека](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2016/08/Skarbek-715x900.jpg?resize=696%2C876)
Коли після смерті Станіслава Скарбека, у 1848 році, оприлюднили його заповіт, багато львів’ян, мабуть, були шокованими. Усе що граф нажив за своє насичене життя заповідалось не його нащадкам, котрих до слова в нього і не було, і навіть не театру Скарбека. Усе дісталось закладу для сиріт, що знаходився навіть не у Львові, а у Дроговижі. Що ж спонукало графа до цього ?!
![Наполеон Орда. Дроговиж](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2016/08/Napoleon_Orda.Drogovizh-900x624.jpg?resize=696%2C483)
Виявляється Станіслав Скарбек сам ріс сиротою. Його мати померла під час пологів, а батько – коли хлопчику було лише 4 роки. Тому все життя граф трепетно ставився до сиріт та нужденних. Вперше це проявилось в 25 річному віці, коли в 1805 році граф підписав мирову угоду з своїми родичами, за якою брат Іґнацій ставав дідичем Бурштина взамін за будівництво шпиталю для вбогих.
![Палац для сиріт в Закладі. Фото 1913 року](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2016/08/1913-900x355.jpg?resize=696%2C275)
Однак всерйоз благодійністю Скарбек вирішив займатись у 1840 році, ще в час коли будувався його театр. Тоді 60-річний граф, здоров’я котрого уже було підірване, а дітей йому так і не пощастило мати, замислився, що і кому залишити після свого відходу з цього світу. Станіслав вирішує, що кульмінацією усіх його проектів повинен стати заклад для сиріт та убогих. Однак, як і у випадку з театром Скарбеку знову почала вставляти палки в колеса львівська влада, яка не хотіла бачити у Львові заклад, який би «псував» соціальну картину в місті. Тому граф обирає інше місце для цієї інституції, а саме свої маєтності в Дроговижі.
![Штучний став біля Закладу. Фото 1933 року](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2016/08/Drohowyze-zaklad-sierot-fund.-St.-hr.-Skarbka-stawek-w-parku-1933-900x691.jpg?resize=696%2C534)
Вибір цього місця не був спонтанний, адже в цій місцевості Скарбек почав відкривати видобувні і виробничі підприємства ще в 1809 році. Крім того, будівництво закладу поза містом давало можливість не бути обмеженим в розмірах та використовувати найману робочу силу. В результаті біля Дроговижа було збудовано грандіозний палац за проектом австрійської резиденцій графа в містечку Нуссдорф. Новозбудована будівля мала вигляд букви «П». Середня частина споруди була триповерховою, бокові частини мали чотири поверхи, а поблизу них – стилізовані башти у п’ять поверхів.
![Колона хлопців з Закладу на чолі з оркестром установи. Фото до 1938 року](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2016/08/orkestr-598x900.jpg?resize=598%2C900)
За задумом Скарбека Заклад, так стали називати цю інституцію, повинен був стати не просто притулком для сиріт. Це мав бути повноцінний інститут, що надаватиме своїм вихованцям певний професійний фах, а заодно і забезпечуватиме місцевість вмілими кадрами, нестачу яких граф сам встиг відчути ведучи власну підприємницьку діяльність та різноманітні будівництва.
![Футбольна команда Закладу. Фото до 1938 року](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2016/08/futbolna-komanda-900x550.jpg?resize=696%2C425)
Офіційно Заклад почав діяти у 1843 році. Тут мешкало та навчалось 250 хлопців та 150 дівчат. Установа приймала дітей будь-якої національності, однак навчання велося виключно польською мовою і у католицькому дусі. Хлопців у Закладі навчали різним видам ремесел та промислів, а дівчат – городництво, куховарство і шиття.
![Викладачі Закладу. Фото до 1938 року](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2016/08/2343334-900x580.jpg?resize=696%2C449)
Щоб навчати сиріт, до інституту спеціально приїздили педагоги з Крайової школи ремесел. Але адміністрація притулку намагалася виростити з вихованців не просто робочу силу, юнаки й дівчата також здобували тут загальну освіту, яка мала розбурхати їхній творчий потенціал. Цьому сприяло й оточення, в якому перебували сироти: серед мешканців притулку були відомі на Галичині актори та режисери. Мистецька жилка Скарбека трансформувалася в притулку, зокрема, у ведення тут професійних уроків музики.
![Випускники Закладу 1903 року](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2016/08/vipuskniki-Zakladu-v-1903-rotsi-900x597.jpg?resize=696%2C462)
Окрім дітей, у палаці Скарбека мешкали близько 60 стареньких. Аби влаштувати для них притулок, граф продав власний будинок театру у Львові, звіринець, три містечка й 28 сіл. Натомість одержав палац-інститут в Закладі у вічне володіння.
![Заклад в міжвоєнний період. Фото 1928-1937 рр.](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2016/08/1928-1937-900x690.jpg?resize=696%2C534)
До речі, дочекатися остаточного завершення побудови грандіозного палацу Закладу Скарбек так і не зумів. Він помер у 1848 році, а будівництво завершили аж у 1888 році. Тоді ж і було перенесено останки графа з Личаківського кладовище до гробниці, спорудженої у Закладівському лісі.
По смерті графа «Доброчинним закладом-інститутом для сиріт та убогих» керувала Наглядова рада. Її очолював представник з роду Скарбеків, за що мав певну пільгу — міг проживати в одній з кімнат Закладу, а також театру в місті Львів.
![Зруйнована гробниця Станіслава Скарбека в Закладовському лісі](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2016/08/ede96005b7b2.jpg?resize=580%2C512)
На жаль, бурхливе 20 ст. погано позначилось на історії Закладу. Спочатку, у 1917-1920 рр., тут квартирував полк Будьонного, який спалив унікальну книгозбірню, розікрав та знищив інші цінності. Потім, у 1939 році, більшовики знищили усипальницю Скарбека та інші поховання. У 1941 році в одному з корпусів колишнього «Доброчинного інституту для сиріт і убогих» радянська вдада влаштувала свій сиротинець. Згодом його перетворили у тюрму НКВС. А 1984 року тут заснували Миколаївську виправну колонію № 50. На базі виправного закладу діє Державний професійно-технічний навчальний заклад «Миколаївський навчальний центр N 50», а також підприємство, яке спеціалізується на виготовленні металевих виробів — сітки, колючого дроту й секції огорожі. А в головному приміщенні палацу Скарбека нині діє обласна психіатрична лікарня.
Володимир ПРОКОПІВ
Джерела:
- Скарбек Австрійської імперії // http://archive.kontrakty.ua/gc/2008/4/32-instrumenty.html?lang=ua
- Заклад // http://ukrainaincognita.com/lvivska-oblast/mykolaivskyi-raion/zaklad/zaklad
- “Заклад” та замок Скарбека // http://explorer.lviv.ua/forum/index.php?topic=387.0
- Rocznik Ogniska Drohowyżaków : 1848 – 1938 : Lwów, w maju 1938
- polona.pl
- wikimapia.org