На тілі священика вирізали хрест і посипали сіллю

3240
Могила Олексія Боднара знаходиться у селі Боршів Перемишлянської міської ОТГ Фото: wiki
Могила Олексія Боднара знаходиться у селі Боршів Перемишлянської міської ОТГ Фото: wiki

30 червня 1941-го у в’язниці міста Перемишляни на Львівщині чекісти стратили священника УГКЦ 52-річного Олексія Боднара. Вирізали на тілі хрест і посипали сіллю.

Чоловік народився 1889 року в селі Торгів на Львівщині. Закінчив Львівську греко-католицьку духовну семінарію, а висвячення на ієрея прийняв за часів Першої світової війни. Служив управителем парафій у декількох селах.

Місто Перемишляни та його мешканці. Поштівка початку ХХ століття
Фото з виставки “400 на 400. Місто Перемишляни та його мешканці на світлинах ХХ століття. Знайомство”

1921-го почав виконувати ті ж обов’язки у селі Борщів. Викладав релігію в місцевій школі, водночас активно займався національно-просвітницькою діяльністю – замовляв до села українські книжки й часописи. Цим були незадоволені поляки, але не протидіяли. Пізніше Олексій Боднар створив у селі осередок Українського католицького союзу. Організація прагнула підтримувати всебічний розвиток українського народу в християнському дусі.

1932 року Боднар відгукнувся на прохання митрополита Андрея Шептицького зібрати допомогу бідним і безробітним, а 1938-го Шептицький призначив священника куратором освіти Перемишлянського деканату.

Митрополит Андрей Шептицький, Львів (архівні фото)
Митрополит Андрей Шептицький, Львів (архівні фото)

Незабаром розпочалася Друга світова війна. Західну Україну окупували радянські війська, а спецслужби почали переслідування Греко-католицької церкви та всіх активних проукраїнських діячів. Уже 1941 року, із наступом німців на СРСР, переслідування та арешти змінилися масовими розправами. Отця Боднара попередили про небезпеку й порадили сховатися, але він відмовився й сказав, що не скоїв нічого лихого.

26 червня його арештували та кинули до в’язниці НКВД у Перемишлянах. Катували чотири доби, а після того розстріляли разом з іншими в’язнями. Німецька адміністрація дозволила доправити тіло отця до Борщева, де 1 липня 1941 року його поховали.

Місто Перемишляни та його мешканці. Поштівка початку ХХ століття
Місто Перемишляни та його мешканці. Поштівка початку ХХ століття

У квітні 1941-го в УРСР діяло 62 в’язниці, з них 26 тюрем у Західній Україні. Тюрми були переповнені в’язнями – у них утримували 72 тис. 768 людей. Там сиділи політики, релігійні діячі, представники інтелігенції, колишні чиновники й військові, “куркулі”, активісти національно-визвольного руху, кримінальні злочинці та арештовані за різні побутові злочини.

Нарком державної безпеки Всеволод Меркулов видав наказ, в якому йшлося про терміновий облік усіх в’язнів у тюрмах. Мали провести розподіл на тих, що підлягають депортації в концтабори ГУЛАГу й тих, кого необхідно розстріляти.

Місто Перемишляни та його мешканці. Поштівка початку ХХ століття
Місто Перемишляни та його мешканці. Поштівка початку ХХ століття

У багатьох містах Західної України після сильних нацистських бомбардувань місцеві очільники НКВД самостійно почали знищувати в’язнів. Прокурор Львівської області Леонтій Харитонов санкціонував страту політичних в’язнів.

“Ворогів народу” без суду поливали чергами з автоматів просто в камерах через дверцята для передавання їжі, закидали гранатами. Трупи ховали в подвір’ях в’язниць.

Наталка СТУДНЯ

Джерело: Gazeta.ua

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.