23 та 24 червня 2023 року на сцені Першого театру відбулася прем’єра вистави “Лунаса” режисера-постановника, заслуженого діяча мистецтв України Андрія Приходька.
Відразу скажу, що постановка викликала неоднозначні і, навіть часом, контроверсійні враження. Важко пояснити вибір режисером саме цього драматургійного матеріалу. Як на мене, зараз його актуальність для глядача є м’яко кажучи сумнівно. Бідність, безпросвітність, безперспективність у купі з завищеними амбіціями та невиправданими сподіваннями викликають цілий букет різноманітних, але далеко не позитивних емоцій.
Не чітко промальований драматичний сюжет викликає одне запитання до драматурга, та й згодом до режисера-постановника – “Про що говоримо?” Вже бачу як в мій бік летять списи критики і звинувачень у некомпетентності та зашкарублості, тому хочу поділитися враженнями про світлу сторону постановки.
Жодного театрала, як то поціновувача чи критика, не залишить байдужим сценографія постановки. Повний мінімалізм декораційного наповнення прекрасно поєднується з художньою виразністю та елегантними, майже непомітними трансформаціями простору під вимоги сюжетного розвитку.
Акторський склад феноменальний. Майстерно використовуючи запропоновані художником-постановником сценографічні засоби, автори живуть своїми персонажами часто набагато більше, ніж міг навіть припустити драматург. І це все на відстані протягнутої руки від глядача. Цей театр вміє виховувати сильних акторів.
Ще одне про що не можу не сказати, – це фінал постановки. Їх три чи чотири – я збився рахувати. Перший фінал сприймаєш класно, другий вже з подивом, коли розумієш що бачиш не вихід на поклон а третій фінал – розчаровуєшся і просто чекаєш… наступного фіналу.
Ну десь так. Якщо ви дочитали до цього місця, то раджу піти подивитися виставу, щоб скласти своє враження про постановку. Бо таки краще один раз на власні очі, аніж десять з чужих слів.
Роман МЕТЕЛЬСЬКИЙ
