“Молитва за ворогів” Івана Франка та її невідомий коментатор

0
174

Коли стоїш над прірвою, або рухаєшся лезом ножа краще не дивитись донизу. У подібні моменти погляд ліпше звернути до авторитетів та на речі фундаментальні. Сьогодні надто багато питань, у тому числі і загальнодержавного масштабу, загострилися до граничної межі. Додає перцю і те, що ті, кого прийнято називати політичною елітою, розмивають значення багатьох понять і підмінюють смисли. Як варіант пошуку відповідей у цій ситуації – звернемося до минулого, до авторитетів і джерел – ad fontes. Точно так, як це перед нами робили цілі покоління.

Грушевський та Франко на святкуванні 100-річчя виходу у світ Енеїди І.Котляревського і 25-річчя літературної діяльності І.Франка. Львів, 1898. Фрагмент фото.
Грушевський та Франко на святкуванні 100-річчя виходу у світ Енеїди І.Котляревського і 25-річчя літературної діяльності І.Франка. Львів, 1898. Фрагмент фото.

За авторитет візьмемо для себе Івана Франка. Складно осягнути все, що було написано і видано під іменем цієї видатної, багатогранної і глибокої особистості. Між іншим Іван Франко якось взявся публікувати свою “розвідку”, якій дав життя “зимою в початку 1911 р.”. Текст останньої Іван Франко відправив Михайлу Грушевському до Києва. Відтак був дуже незадоволений. Побачив свій текст опублікованим “в такій обкусаній формі” і з такими коректурами, які, на думку Франка, були зовсім нелогічними; які не було з ним обговорено. Не отримавши жодних пояснень, Іван Франко вирішив опублікувати текст окремою брошурою, з відповідними поясненнями. Трапилося це у 1913 році. У Львові, у “Загальній Друкарні” на вулиці Пекарській. Назва брошури трохи незвична “Молитва за ворогів”.

"Молитва за ворогів". Фото Є. Гулюка
“Молитва за ворогів”. Фото Є. Гулюка

“Маленький рукопис”, як назвав Іван Франко збірку тексів XVI століття, він бачив у колекції видатного вченого та етнографа Антонія Петрушевича. Молитви, апокрифічні оповідання на основі сюжетів зі Старого та Нового Завітів – це те, що Іван Якович побачив у рукописі. Між останніми і згадана вище “Молитва за ворогів”. У тексті останньої бачимо звернення до Господа з проханням напоумити ворогів і обернути їхню лють на любов. Водночас, є також прохання звільнити власний мозок від злих помислів.

Антоній Петрушевич.
Антоній Петрушевич.

Франко зазначає, що на молитву подібного характеру в рукописах натрапляє вперше. Відтак ставить питання про її природу і походження – грецьке, апокрифічне? Зрештою, говорить про паралелі з євангельськими мотивами. Зокрема, Ісусові промови про ворогів. Заклик “любити своїх ворогів, чинити добро тим, що ненавидять вас” є в апостола Луки. Але Іван Франко ставить під сумнів подібні вислови і переконує, що вони не могли належати Ісусові. Смисли у подібному формулюванні вчений вважав парадоксом, який підриває “самі основи існованя та розвою людської суспільности”. Протиставляє цьому Євангеліє від Матея, де Ісус оцінює “справу поводженя з ворогами значно тверезїйше та практичнїйше”: “Любіть ворогів ваших і молїть ся за тих, що переслїдують вас”. Відтак Іван Франко додавав, що прощення не суперечить ідеї боротьби добра і зла а навіть є її доповненням.

“Євангелист Лука” Ілля. Апостол. друкарня М. Сльозки. Львів, 1639 р.
“Євангелист Лука” Ілля. Апостол. друкарня М. Сльозки. Львів, 1639 р.

Натомість, парадоксальність вислову Ісуса про любов до ворогів у євангеліста Луки, на думку Івана Франка, відчули навіть Отці Церкви. Це видно з окремих коментарів, які вони писали на тексти Святого Письма. Окремі з тих коментарів потрапили і в ідейне поле, яке існувало на наших теренах. Зокрема, за посередництва збірки популярних творів релігійно-дидактичного змісту під назвою “Ізмарагд”. Поміж іншими там є “Слово святих отцїв о расмотренії і любви”, де читаємо наступне: “Треба відсїкати надмірну любов і поступати оглядно, бо лиш єретики хочуть бути зі всіми добрі, не розуміючи правди”. Закінчується думка ідеєю, що кожен, хто хоче бути добрим для всіх, через це дає себе в неволю дияволу.

З "Молитви до ворогів". Фото Є. Гулюка
З “Молитви до ворогів”. Фото Є. Гулюка

Як бачимо, у маленькій брошурі Іван Франко намагається дати своє, сміливе і не зовсім звичне для християнського вчення трактування любові/нелюбові до ворога. При цьому, вчений навіть намагається заручитися “підтримкою” Отців Церкви, у тексах яких також можна знайти багато сміливих інтерпретацій. Однак, найбільш оригінальний коментар до концепту любові/молитви за ворогів було зроблено пізніше. Брошура Івана Франка “Молитва за ворогів” сьогодні зберігається у фондах Наукової бібліотеки Львівського національного університету імені Івана Франка. Не знаємо хто, коли і для чого, але на одній з останніх сторінок книжечки звичайним олівцем написано наступне: “Думка Франка така, що ворога треба ненавидіти, а не любити”. Хтось вирішив, що знається на думках Івана Франка краще за нього самого.

Євген ГУЛЮК                                   

Використані джерела:

  1. Франко І. Молитва за ворогів. – Львів, 1913. – 21 с.
  2. Нахлік Є. Релігійне навернення пізнього Франка // Zbruč, 2018 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://zbruc.eu/node/85287
Loading...

Напишіть відгук

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.