У продовження відзначення 130-річчя з дня народження українського архітектора Олександра Пежанського та Року родини Пежанських розпочинаємо цикл публікацій про церкви Львівщини (і не тільки), що постали за проєктами львівського зодчого.
Нагадаємо, що ми уже розповідали про кілька цікавих реалізованих архітектурних задумів архітектора у Львові, а сьогодні пропонуємо познайомитися з історією зведення храму Царя Христа в Озерянах за проєктом Олександра Пежанського.
Село Озеряни Борщівського району Тернопільської області розташоване між річками Млинки і Драпана. Відоме воно з 1494 р., хоча поселення на місці Озерян існувало з ХІІ століття, а поблизу виявлено археологічні пам’ятки трипільської культури. Під час Першої світової війни зазнало значних руйнувань і в міжвоєнний період втратило статус міста.
Парафію в Озерянах утворено у 1716 році. Тим же роком датується й перша історична згадка про дерев’яну церкву, яка була освячена і названа на честь Мучениці Параскевії. У 1756 році в Озерянах збудували нову муровану церкву, яку в тому ж році освятили також на честь Святої Мучениці Параскевії. На жаль храм повністю згорів у 1943 р.
У 1937 році на основі проєкту архітектора Олександра Пежанського в Озерянах постав модерний мурований храм названий на честь Царя Христа. Про його зведення писав у 1936 р. у своєму фейлетоні «Автом по Галиничині» Роман Купчинський під псевдонімом Галактіон Чіпка.
«ЦЕРКВА В ОЗЕРЯНАХ.
Всі села в цілім нашім світі мають свої амбіції. Тільки ці амбіції не йдуть у тім самім напрямі. Одно хоче бути найкраще, друге найкраще вбране, третє хоче мати найбільшу читальню, четверте районівку, пяте це, шесте те. А Озеряни сказали: «Хочемо мати найбільшу церкву!» і мають. Проектував її інж. О. Пежанський і трохи боявся, що зробив занадто модерний проект. Та озерянці подивились і махнули головами: «Трохи вона ніби інакша, але такої ніде ми не виділи і головне велика!»
Церква справді велика і модерна, але архитектурно звязана з нашою бувальщиною. Відбиваються в ній виразно візантійські ремінісценції, які мені – ворогові модерних «скринь» – спеціально подобаються.
Місцевий священник показує нам нутро церкви і оповідає про свої проекти. В середині ще румовище, але вже швидко діждуться озерянці скінчення свого нового храму, бо не жалують на це ні трудів ні грошей. Де як де, але на чорноземнім Поділлі мусимо мати репрезентаційні церкви, бо поруч стареньких храмів Божих ростуть як гриби косцюлки, з високими вежами, червоними дахами і білими стінами. Дотого мусять наші церковні комітети дбайливо підбирати місця під нові церкви, бо густо-часто гарна і велика церква ховається від людського ока у видолинку, а зате костел видно здалеку.
Покидаючи мури церкви зітхав я ще до одного: Коби ще Ковжун і Осінчук розмалювали її як слід, а будуть мати озерянці чим хвалитися», – газета «Діло», ч. 253 від 8 листопада 1936 р.
Храм спроектований у доволі нетиповому Галичини стилі, великого розміру і відзначається строгими, прямокутними формами. Він являє собою численні об’єми у формі вертикально витягнених паралелепіпедів, хрестовий у плані, увінчаний по центру одним верхом на високому восьмигранному барабані. Оформлення зводиться до плоских прямокутних пілястрів і вертикальних ліній, виділених темнішим кольором. Вікна споруди теж прямокутні, вміщені у неглибоких нішах з напівциркульними завершеннями. Над заглибленим входом знаходиться великий балкон, що опирається на дві колони. Усі дахи невисокі, вкриті бляхою, над основними об’ємами вони двосхилі, а над вежечками – шатрові. Привертає увагу основний верх храму. Він дуже вишуканої форми, невисокий, із заломом і ледь помітним вигином всередину. Церква завершується невеликим ліхтарем з хрестом [3]
Освятили церкву 30 жовтня 1937 р. Інформацію про велелюдну подію було опубліковано було опубліковано у газеті «Діло», ч. 250 від 13 листопада 1937 р.: «Посвячення величавої церкви в Озерянах відбулося 30. м. м. при участи Преосв. Кир Григорія, 30 священників та великої маси народа. Свято почалося архиєрейською Службою Божою, що її відправив в год 8-ій рано Преосв. Кир Григорій і після того посвятив величаву церкву. Зчерги о. шамб. Малицький, парох Борщева відправив співану Службу Божу, підчас якої єпископ Григорій виголосив проповідь та уділив апостольського благословення. Кошти нової церкви, побудованої в середмісті на основі проєкту інж. Пежанського в модерному стилі, сягають до 150.000 зол. Душею цієї найкращої церкви в цілій околиці 6ув парох Озерян о. Вальницький»
У березні 1946 року Озерянська парафія і її церква перестали функціонувати, а восени того ж року вони були переведені у московське православ’я. У 1990 році парафія та храм Царя Христа стараннями о. Михайла Кисіля повернулися до Української греко-католицької церкви.
Церква Царя Христа розташована у східній частині села Озеряни, при виїзді на місто Борщів, при головній дорозі і неподалік від цвинтаря. Храм внесений до списку архітектурних пам’яток України місцевого значення.
Софія ЛЕГІН
Редакція Фотографій Старого Львова висловлює щиру вдячність за надані матеріали, використані у публікації, доньці Олександра Пежанського – Дарії Ярошевич
Джерела:
- Газета «Діло», ч. 253 від 8 листопада 1936 р.
- Газета «Діло», ч. 250 від 13 листопада 1937 р.
- https://drymba.com/
