“Між божевільними Кульпаркова”, або що писали про лікарню для психічно хворих 80 років тому

0
1371
Державний заклад для психічно хворих в Кульпаркові, фото радянського періоду
Державний заклад для психічно хворих в Кульпаркові, фото радянського періоду

Перегортаючи сторінки старої періодики команда Фотографій Старого Львова натрапила на цікаву публікацію про лікарню на Кульпарові. В газеті “Діло” (ч. 22 від 1 лютого 1939 р.) у рубриці “Сторінка без політики” було поміщено статтю “Між божевільними Кульпаркова” у якій йшлося про хворих, котрі перебували у шпиталі. З поданого матеріалу сьогодні ми можемо трішки більше дізнатися, яких пацієнтів лікували у закладі 80 років тому (публікацію, традиційно, подаємо оригінальною).

Газета "Діло" ч. 22 від 01 лютого 1939 р.
Газета “Діло” ч. 22 від 01 лютого 1939 р.

“Між божевільними Кульпаркова

Нераз неодин львовянин, попавши у лють, посилає когось “на Кульпарків”, чи каже, що він звідти прийшов. Та мало хто з тих, що вживає цього слова знає, як виглядає заведення, де мешкають люди з деякими нарушеними проводами у мізку. Один львівський журналіст Ш. Шпунд видав саме книжечку п. з. “Місто божевільних”, де у формі репортажу знаходимо цікавий матеріял про життя мешканців кульпарківського заведення.

Трохи статистики.

Кульпарків це не один дім, а ціле містечко складене з будинків і парків. Це найбільше заведення для божевільних у Польщі, де живе 1000 хворих, з яких ледви 17 прц платить за хату, харч і лікування. Більшість із них живуть тут довічно як “безнадійні”. Передовсім кілька цифр. За минулий рік було там 37 прц. римо-католиків, 29 прц. гр.-кат. і 30 прц. жидів; 51 прц. нежонатих і незаміжніх, 41 прц. у подружньому стані, 8 прц. удівців; 72 прц. з нижчою освітою, 7,6 прц. із середньою, 7,3 прц. неграмотних і 5,1 прц. з освітою вищою; 24 прц. дрібних хліборобів, 15 прц. без професій, 10 прц. ремісників. Найбільше божевільних нездужих психічним роздвоєнням — 731, умово нерозвинених (ідіотів) 104, епілєптиків 87, з поступневим параліжем є 78. Умирає там людей мало: умові хвороби належать до тих, що з ними можна дожити до пізнього віку з ненарушеним орґанізмом.

План міста Львова 1941 року, на котрому помітно психіатричну лікарню, Кульпарківське кладовище та капличку Св. Марії Магдалени
План міста Львова 1941 року, на котрому помітно психіатричну лікарню, Кульпарківське кладовище та капличку Св. Марії Магдалени

Що говорять про себе.

Перших божевільних можете зустріти в саді на проході. Деякі вже від перших слів зраджують свою хворобу. 45-літній мужчина з усміхом дзвонаря Квасімодо з Віктора Гюґо “Нотр Дам” каже, що зветься Юзьо Ен—ен і рахує так гроші. — Маю, 8, 10, 8, 2, 3, 10 і 4, разом два рази два і пятьдесять.

50-літній жид, що говорить по анґлійськи, каже, що він король Льорт Герман Плахте, у 1907 р. здобув Африку і має два тисячі і два міліони війська. 70-літній чоловік, що працює у пральні заведення, називає себе “домашнім цісарем”, що зветься Александер Антін Лєопольд і з дому Квєцінський-Габсбурґ. Він — цісар з отвору народнього костела і присягав з реґуляцій Богові і народові, урядові та війську, та костелові, а всі свої ордери віддав до реґуляції в машинерії. Той цісар є з професії орґаністом і грає підчас богослуження зовсім добре на орґанах, як теж совісно пере бруди в пральні.

Ті, що працюють.

Кульпарків має ріжні робітні, де хворі виконують усякі професії. Безділля найгірше впливає на психічний стан і ті, що можуть відорватись від своїх думок у праці роблять нераз вражіння нормальних. У ткальні якийсь Юзьо з опаленою головою працює майже з надлюдською силою вже 30 років і “почуває себе дуже приємно, бо має 48 років і робить 13 метрів пряжі денно”. Є тут спеціялісти від хідників чи коців, що ріжуть ножицями клаптики та пасочки матерії цілими роками ті самі, інші роблять черевики або деревляні ложки. Коли спитаєте будьякого з них, що він робить і навіщо, можете почути такі відповіді: “Я був 13 років у Америці, а моя родина мешкає звідсіля у 36 миль. Я міг уже 36 разів бути в неї, але мушу 36 разів робити те саме, бо це мій обовязок. Кажуть і мушу!” Один, що виробляє матраци, пояснює свою роботу так: “Я в цивілю є приватний урядовець, а саме деревного промислу, себто деревний маніпулянт, але тепер роблю ось що. Я роблю цього на сотні, щоб люди мали на чому спати. Але я з Бродів і ніхто мене не засудив, отже дайте мені талант до життя”. Один із кравців підчас праці раз-у-раз повторяє: “Я хочу бути чоловіком!”, а шлюсер Антін справді придумав вертгаймівський замок нового типу. “Це така російська техніка, то такий патент, що його нема…”

Розбудова лікарні на Кульпаркові у 1905 році
Розбудова лікарні на Кульпаркові у 1905 році

Інтеліґенти.

Вищий тип божевільних — інтеліґенти. Ніхто з читачів не здивується, що там є поет, який надзвичайно легко пише вірші, переписує їх на відбитковому папері і кількадесят примірників роздає тим, що цікавляться поезією. Він пише під псевдонімом екскардинала Скосьпастерника. Великі поеми він називає сонетами. Вони мають ориґінальні заголовки, всі в модерному дусі, нпр. Хрін у футералі, або Сардинки у фрамузі. Один із них п. з. “Мрійник розбитий на морі” перекладаємо для тих, що не люблять модерної поезії, щоб могли ствердити, що цей вірш не є ні трохи гірший від численних у збірках деяких наших поетів

Упавши з життя постументу ляг у небутті,
як моряк без сприймань утопії — залицяння,
ледви нас доходить зі світа споряджання
його руїна —
так творів відступив несито
у низці своїх мандрів, їх дослідів, що сонце вкрило корито
зі спокоєм, сумлінням, кермою акуратности.
Стільки проте залягає достроєння неподатности
до мрійливої появи
доповнюваній життям
Чи-ж бо справи здати не вміють або сну боронять
навали перед надміром лаштунків невтомих
з досить катастроф, подій, змагань невідомих?

Більшість інтеліґентних божевільних поводиться так, начеб вони були зовсім нормальні; вони спокійні та чемні. Тільки в деяких неприродний блиск очей або обривисті жести вказують на внутрішню захитану рівновагу.

Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня, сучасний вигляд
Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня, сучасний вигляд

Жіночий відділ.

Дуже прикре вражіння робить жіночий відділ. Багато між пацієнтками зачитується у книжки, які немилосерно нищать. Одні нездужають манією реліґійною, інші носять у серці якийсь родинний смертельний біль. Ось одна чудово грає на фортепіяні — мала колись бути великою піяністкою, друга добирає рими, третя лежить як колода вдивлена у стелю, четверта спараліжована повторяє невпинно сонним голосом:

— То я піду з тобою на Йордан, на Йордан я з тобою. І буде відпуст, кохана.

Одна українка напів гола, з простиралом на голові, молода, але поморщена шепоче: “Я вірю в одного Господа, а ти не віриш, батяру! Га! Я вірю в одного!”

Є й такі, що можуть сидіти тільки у каптані забезпеки, бо вони дістають напади і загрожують сусідкам.

Кульпарків має окремий відділ біснуватих і пів біснуватих, що кидаються і готові розірвати всі зверхні перепони, які тримають їх у мурах лікарні.

Між божевільними можна знайти не менше типів та недужих на ріжні манії, як і серед здорових. Хоч вони посортовані на групи, майже кожний має якусь малесеньку шрубку, що накручує ввесь його духовий механізм і забарвлює світ на інший колір. Якби була змога поставити ту шрубку на нормальне місце — людина була б цілком нормальна”.

Loading...

Напишіть відгук

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.