На початку XIX ст. на цьому місці стояв міський млин. Під час копання котловану під сучасний будинок знайшли млинове колесо і лотоки — відкриті жолоби для стікання води. Через Полтву навпроти було перекинуто міст, на якому стояла статуя св. Яна Непомука. З цим і була пов’язана одна з назв сучасного проспекту Т.Шевченка — вул. св. Яна. Потім тут стояв готель «Тигр», або «Під тигром». Станіслав Шнюр-Пепловський писав «це був готель двоповерховий, досить брудний, але надзвичайно дешевий, тому мав багато клієнтів середовища руських священників та сільських орендарів». Для будівництва споруди банку, готель знесли.
Сучасна будівля за адресою пл. Галицька, 15 або пр. Шевченка, 1 споруджена у 1872 році у стилі неоренесансу за проектом архітектора Філіпа Покутинського. Це одна з перших будівель в цьому стилі, який згодом став дуже популярним у Львові. До 1939 року тут знаходився Галицький акціонерний іпотечний банк, для якого власне і була споруджена будівля. У флігелі містились квартири працівників.
У 1879 році під керівництвом Зигмунта Кендзерського було укріплено фундамент, а у 1895 під його ж керівництвом добудовано ще один флігель. З боку вулиці Кривої з 1870-их. до 1892 років перебувало Товариство ім.. Шевченка (майбутнє НТШ) та його друкарня. У 1921 році було добудовано четвертий поверх.
Також у цій споруді півстоліття був один з найбільших і найстаріших львівських кінотеатрів. У 1937–1939 рр. він діяв під назвою «Європа» і був розрахований на 704 глядача, власниками були Адольф Блясбаг, Макс Ангстрайх, Павел Мелнер. З приходом радянської влади кінотеатр отримав приставку «імені Леніна» і так діяв до 1941 року. Під час німецької окупації тут було розміщене відділення кримінальної поліції – Кріпо. З 1946 р. по 1991 р. – кінотеатр називався «Україна». Він був розрахований спочатку на 732, а з 1989 – 666 місць. При ньому працював оркестр з 15 осіб, а за день відбувалось 6-8 кіносеансів.
З часу незалежності і до 2007 року кінотеатр перейменували в Галицький центр кіномистецтв. Частину приміщень по проспекту Шевченка здали в оренду кав’ярні «Вавилон». У 2000 році планувалось провести реконструкцію, але це не втілили в життя і з того часу частина площі кінотеатру здавались в оренду під торгові площі. У 2006 році розглядався проект реконструкції будівлі під ТРЦ, в якому мав розміщуватись і кінотеатр. У 2007 р. було демонтовано прибудову глядацького залу і розпочаті роботи. На місці знесеного кінозалу було проведено археологічні дослідження, знайдено стару криницю XV-XVI ст. «Ми її законсервували і плануємо експонувати в інтер’єрах підвального поверху» – коментував головний архітектор будівництва Юрій Джигіль.
Також у різний час в приміщення будівлі були розташовані Міжнародне товариство спальних вагонів, бюро подорожей і спілка експорту дерева, за часів СРСР від повоєнних років і до 1960-х тут містився Технікум житлово-комунального господарства разом із гуртожитком, від часів СРСР тут – Управління комунального майна міськради, від часів незалежності – селянський банк «Дністер», телерадіокомпанія «Люкс».
Володимир БОЙКО
Дджерела:
Мельник І. Львівське середмістя: всі вулиці, площі, храми й кам’яниці. – Львів: Апріорі, 2011. – 319 с.
Архітектура Львова : час і стилі ХІІІ-ХХІ ст. / [упорядник і науковий редактор Ю.О. Бірюльов]. – Львів : Центр Європи, 2008. – 720 с.;
Центр міської історії Центрально-Східної Європи. [Режим доступу]: http://www.lvivcenter.org/uk/
