Серед експонатів Музею Соломії Крушельницької, що пам’ятають Господиню дому, –кабінетне фортепіано фірми “Bösendorfer”. Цей інструмент належав Одарці Бандрівській – племінниці Соломії Крушельницької.
Із спогадів Одарки Бандрівської: “Як приїхала Соломія Крушельницька до Львова (1939 р.), то жила в одній хаті з нами, то є з моєю мамою Йосипою Амбросіївною, з Нусею Амбросіївною і зі мною. Ми жили в партері. То вже, коли би не прийшов хто в гості, Соломія Крушельницька звичайно співала народні пісні під свій акомпанемент або співала романси – а тоді грала на фортепіано або я, або часом тітка Анна”.
Одарка Бандрівська (1902-1981) була талановитою співачкою, піаністкою, педагогом. Серед її учнів – майстри оперної і камерної сцени сестри Марія, Даниїла, Ніна Байко, Марія Процев’ят, Тамара Дідик, Павлина Криницька. Але сенсом її життя була не власна кар’єра, а турбота про збереження і популяризацію імені Соломії Крушельницької. Сьогодні ми з певністю можемо стверджувати, що Одарка Бандрівська є фундатором меморіального музею Соломії Крушельницької у Львові, адже збережені нею пам’ятки становлять основу експозиції і є вагомою часткою фондової збірки музею.
На початку 1940-х рр. родина Бандрівських переїхала з дому Соломії на інше помешкання. Покинув “музикальну кам’яницю” і “Bösendorfer”. Багато років він був слухачем і учасником уроків Одарки Бандрівської, які вона часто проводила вдома. Згодом власницею фортепіано стала учениця О. Бандрівської – солістка Львівської опери Павлина Криницька (1922-2004). Інструмент помандрував до нового житла… На початку 1980-х рр., коли розпочалася робота зі створення у Львові Музею Соломії Крушельницької, Павлина Криницька вважала своїм обов’язком передати інструмент музею.
Таким чином, “Bösendorfer” повернувся до родинного дому і зайняв гідне місце в одній з експозиційних кімнат. Виготовлений у другій половині ХІХ ст. він вже не міг виконувати роль солюючого фортепіано, хоча деякий час ще використовувався в ролі фортепіанного супроводу. Сьогодні мовчазний, він згадує музику, що народжувалася від доторку пальців його власниць, чисельних музикантів, студентів. А ще йому б дуже хотілося розповісти про свого творця Іґнація Безендорфера, про славну майже двохсотлітню історію фірми з виготовлення фортепіано і піаніно.
Декілька фактів:
Безендорфер (нім. L. Bösendorfer Klavierfabrik GmbH) — одна з найстаріших австрійських фірм, що виробляє фортепіано і піаніно, заснована в 1828 р. Іґнацієм Безендорфером (Ignaz Bösendorfer) (1794-1859). Син теслі, Іґнац пізнавав таємниці будови інструментів у віденського майстра органів і фортепіано Йозефа Бродмана (1763-1848) Інструменти марки “Bösendorfer” вважаються одними з найкращих у своєму класі, разом із роялями Steinway & Sons та Yamaha.
Інструменти Безендорфер мають ряд конструктивних особливостей, які забезпечують їх неповторне звучання.
З 1830 р. Безендорфер став офіційним постачальником інструментів до двору імператора Австрії. В 1909 фірма була продана Карлу Хутерштрассеру. В 1966 році стала підрозділом Kimball Pianos. У 2001 році фірма була куплена австрійською банківською групою BAWAG PSK. У січні 2008 року фірму L. Bösendorfer Klavierfabrik GmbH купила холдингова компанія Yamaha Corporation. Поки що зміна власника не вплинула на діяльність фірми, але подальше її існування може опинитися під загрозою…
Європейську славу цей інструмент здобув вже в перші роки діяльності фірми завдяки знаменитому Ференцу Лісту. Відомо, що угорський композитор був піаністом-віртуозом, чию темпераментну гру і сильний удар не витримувало жодне фортепіано (вони ламалися просто на сцені під час концерту). Інструменти “Bösendorfer” витримали “тест” на міцність і надійність. Ференц Ліст став великим шанувальником інструментів Ігнація Безендорфера і популяризував їх в різних країнах Європи.
У 1839-1845 рр. інструменти фірми “Bösendorfer” неодноразово отримували золоті медалі і відзнаки на австрійських виставках техніки, а згодом і самі ставали нагородою для талановитих піаністів, в тому числі й українських.
У 1918 році випускниця Віденської академії музики – українська піаністка Любка Колесса стала володаркою високої нагороди, що її отримували найкращі випускники Академії – концертного фортепіано фірми “Bösendorfer”.
У 1935 р. Тарас Микиша виграв першу премію у Міжнародному конкурсі піаністів фірми “Bösendorfer”. Фортеп’яно, отримане як нагорода на цьому конкурсі, було з піаністом до останніх його днів.
Роксоляна ПАСІЧНИК
старший науковий співробітник Музично-меморіального музею Соломії Крушельницької у Львові
Джерела:
- Соломія Крушельницька. Шляхами тріумфів: статті та матеріали / упоряд.: П. Медведик. Р. Мисько-Пасічник. – Тернопіль, 2008. – 392 с., іл.
- http://salomeamuseum.lviv.ua/
- http://esu.com.ua/
- https://de.wikipedia.org/
- https://uk.wikipedia.org/
- http://vidia.org/2013/9951
