21 вересні 2016 року у виставкових залах Художньо-меморіального музею Олени Кульчицької (вул. Листопадового Чину, 7) відкрилася виставка “Мандрівки Бойківщиною з Оленою Кульчицькою” більшість експонатів якої для широкого огляду експонується вперше.
Цьогорічна виставка «Мандрівки Бойківщиною з Оленою Кульчицькою. Малярство. Акварель» із фондових збірок Національного музею у Львові ім. Андрея Шептицького приурочена до 139 річниці від дня народження художниці та 45-ліття заснування музею. Виставка репрезентує творчість художниці, присвячену Бойківщині.
Після Першої світової війни О. Кульчицька багато часу приділяла етнографічним зарисовкам, що було притаманне тогочасній українській та європейській графіці. У жанрі документального малюнка вона виконала численні замальовки пам’яток традиційної народної культури – сакрального та житлового будівництва, народного одягу, українського орнаменту різних етнографічних регіонів Західної України. Ось чому О. Кульчицька навіть літні вакації присвячувала не лише відпочинку, а й творчій праці, що було зумовлено великим бажанням зберегти в художній творах безцінні зразки народної культури.
Подорожі упродовж 1920-30-х рр. на Гуцульщину, Покуття, Бойківщину, Поділля, Опілля, Лемківщину та Волинь дали їй багатий матеріал для створення великих тематичних циклів – «Народне будівництво Західних областей України» та «Західноукраїнський народний одяг». Завершенням цієї праці було видання альбому «Народний одяг Західних областей УРСР», що вийшов друком 1959 року в Києві у видавництві АН УРСР.
Виставка як мистецький проект є своєрідною подорожжю унікальним історико-етнографічним регіоном – Бойківщиною, де часто бувала Олена Кульчицька. Там вона виконала не лише численні замальовки пам’яток традиційної народної культури, а поряд із цим створила чимало вишуканих пейзажів, жанрово-побутових сцен, відображаючи красу і побут людей цієї землі.
Географію мандрівок художниці не складно відстежити за її творами, що народилися у різних куточках краю, зокрема у селах Міхова, Велике, Терло, Босовиська, Топільниця, Тур’є та у Добромилі, що на Старосамбірщині, а також у містечках Розлуч, Підбуж, Моршин , селах Грушів, Чертіж, Головецьке Дрогобицького району Львівської області та ін.
На виставці представлено роботи у кількох жанрових групах, а саме: документального малюнка (етнографічні замальовки видатних пам’яток бойківського церковного будівництва, характерні зразки народних строїв цього регіону, зразки орнаменту у вишивці, вибійці); пейзажі та сюжетно-побутові композиції, виконані у селі Тур’є та його околицях 1928 року, а також портрети сестри Ольги, створені під час її побуту на Бойківщині.
Центральне місце в експозиції відведено акварелям, які представляють безцінні пам’ятки бойківського церковного будівництва, багато з яких втрачені і їх можна побачити лише у творах художниці. Це акварелі із зображенням найдавніших дерев’яних церков Західної України (триверхих, з найвищою вежею посередині, із багатьма заломами даху, опасанням) – Пресвятої Трійці у с. Нижанковичі (XVI ст.), Воздвиження Чесного Хреста у с. Библо (1825), Різдва Пресвятої Богородиці в с. Великому (1620), Миколи Чудотворця у с. Тур’є (1690), Воздвиження Чесного Хреста в Дрогобичі (XVIІ ст.).
На експозиції також є дві акварелі, на яких зображено стареньку дерев’яну церкву та дзвіницю Різдва Пресвятої Богородиці в с. Терло (1872-1874), де парохом був дідусь О. Кульчицької – о.Теодор Кульчицький.
З мистецького огляду акварелі О. Кульчицької – це твори високої художньої вартості, їх створив тонкий майстер цієї техніки. Сонячні акварелі пам’яток сакрального будівництва вирізняються ніжним тонким колоритом. Вони виконані у притаманній для художниці манері імпресіоністичного етюду. Історична вартість цього матеріалу є безцінною для сучасної української культури.
У 1930-х рр., перебуваючи у селах Чертіж, Грушів, Нижня Яблунька, Головецьке, Тур’є, Славсько Львівської обл. О. Кульчицька виконує серію замальовок бойківської народної ноші. Художниця замалювала найхарактерніші зразки ноші, показавши особливості, які вирізняють її серед інших типів національного одягу.
Бойківський жіночий стрій складався із білої полотняної сорочки з вишивкою на уставці та манжетах, полотняної спідниці, вишитої низом та безрукавки різної довжини, прикрашеної вовняним шнурком та застібками у вигляді петель на грудях. На малюнках О. Кульчицької бачимо зразки верхнього жіночого давнього одягу – гуньки із битого сукна, а також зразки жіночої полотняної сорочки із збиранням на грудях та в’язанням збоку, з вишивкою на уставці. Поверх сорочки на Бойківщині носили короткий лайбик (корсет), а на нього вбиралася біла полотняна свита. На одній із акварелей художниця замалювала довгу безрукавку із защіпками на грудях та спідницю із вибійки, що побутували на Бойківщині (с. Головецько Дрогобицького р-ну).
Окремий розділ експозиції складають мініатюри – олійні етюди із циклу «Тур’є», над якими художниця працювала 1928 року, перебуваючи майже усю весну і літо у цій місцевості. Більшість композицій цього циклу художниця виконала на пленері, майстерно відтворюючи неповторну красу краєвидів бойківського краю, а також передаючи свої враження та емоції від спілкування із природою. Етюди цього циклу вирізняються соковитим, радісним і світлим колоритом.
Прагнення до широких узагальнень, сміливе оперування декоративною плямою вирізняє ці твори, вони започаткували новий етап в олійному малярстві художниці. У своїх спогадах про працю над циклом О. Кульчицька запише так: «Я дійсно бачила ці зміни, що з дня на день відбуваються в природі…левади, які щойно зелені покрилися багатством найрізноманітніших квітів, оте збіжжя, що кожного дня дістає інший відтінок – вкінці змінює свою фарбу на ніжну жовтосоломкову. Чудова весна…прекрасні її кольори, незабутнє життя».
Люба КОСТЬ
Завідувач Художньо-меморіального музею Олени Кульчицької
