Любко Дереш творить за принципом фрідайвінгу та нокауту

584
"Розмови про літературу і життя" з Любком Дерешем у Львівській обласній бібліотеці для юнацтва

Трактувати творчість, як бойові мистецтва чи фрідайвінг разом із відомим письменником Любком Дерешем мали нагоду всі, хто вирішив розбавити свій недільний день, 26 березня 2017 року, цікавими діалогами в рамках проекту „Розмови про літературу і життя“ в Львівській обласній бібліотеці для юнацтва.

Сімнадцять років, із усіма можливими підйомами та спадами, творить свої літературні шедеври Любко Дереш. Під час “Розмови про літературу і життя” він поділився не лише тим, коли до нього приходить муза — зранку і до обіду, допоки в животі не “говорить картопля”, без особливої „пози лотоса“ та насичення вранішньою сонячною енергією. А й розказав про те, що навіть у нього бувають сумніви, що перша слава швидше налякала, аніж окрилила і навіть мав ідею, доки ще ніхто не знав, як виглядає Любко Дереш, на інтерв’ю підсилати свого кращого друга.

"Розмови про літературу і життя" з Любком Дерешем у Львівській обласній бібліотеці для юнацтва
“Розмови про літературу і життя” з Любком Дерешем у Львівській обласній бібліотеці для юнацтва

Коли бувають хвилини сумнівів, невпевненості, він відпускає все в стан “вільного падіння”, бо давно усвідомив, що має робити те, що робить і так, як вміє.

— Для мене література схожа на фрідайвінг (пірнання із затримкою дихання). Коли набрав повітря і мусиш пірнути, а потім виринаєш, хапаєш повітря і знову пірнаєш за черговою книжкою чи серією книжок. Сам момент пірнання якраз і є тим моментом „вільного падіння“. Десь внизу маєш торкнутися дна і тоді вже знаєш, що буде нова книга, бо з’явилися якісь ідеї. Але є такий період, коли пірнаєш і не знаєш, що буде далі, чи вистачить тобі повітря, — поділився роздумами гість.

"Розмови про літературу і життя" з Любком Дерешем у Львівській обласній бібліотеці для юнацтва
“Розмови про літературу і життя” з Любком Дерешем у Львівській обласній бібліотеці для юнацтва

А загалом для молодого письменника література надзвичайно пов’язана з вірою, яка допомагає реалізовувати різні задуми, задовольняти амбіції та вмінням віддавати.

— Віра в те, що те, що робиш, має сенс, особливо, якщо робиш щось вперше, коли хочеш створити новий образ, новий напрям, новий стиль і не знаєш, чи це буде успіх, чи провал. Тому нічого іншого не залишається, ніж йти і віддавати. Я взагалі бачу, що довкола мене багато таких, які вірять в те, що треба віддавати. Наша країна поступово перетворюється на дружній материк фрідайверів, які в один момент разом пірнули і йдемо до дна, але не для того, щоб впасти, а щоб відштовхнутися до нового виринання. Тут важливо повністю розслабитися і йти своїм шляхом, розуміючи, що під товщею подій є надійна основа і, відштовхуючись від неї, стаємо іншими людьми, що ми — рушійна сила. Такий досвід робить із людини людину, з письменника — письменника. І дає впевненість покладатися на невидимий океан, який веде. Думаю, що і наша країна зараз здобуває такі важливі внутрішні якості, — наголосив Любко Дереш.

"Розмови про літературу і життя" з Любком Дерешем у Львівській обласній бібліотеці для юнацтва
“Розмови про літературу і життя” з Любком Дерешем у Львівській обласній бібліотеці для юнацтва

Для гостя зустрічі поява літератури — це маленьке метафізичне явище, де письменник є певним медіумом, співтворцем, який допомагає текстові народитися. А загалом вважає, що є письменники-каратисти, які швидкими різними рухами творять, а себе відносить до письменників-боксерів, які довго відпрацьовують той чи інший удар і б’ють влучно, завершуючи нокаутом.

Наталія ПАВЛИШИН

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.