Найстаріший історичний некрополь Львова – Личаківське кладовище, засноване у 1786 році – є однією з найбільших галерей української, польської, німецької скульптури під відкритим небом XIX та першої половині XX століття.
Личаків – один з найзнаковіших європейських цвинтарів не лише через важливість людей – жителів багатонаціонального та мультикультурного Львова, які тут спочивають, але і через художній рівень надгробків, що прикрашають могили. Винятковий факт: немає жодного видатного польського скульптора, який не залишив би сліду у вигляді своєї скульптури в цій «художній галереї просто неба». На 40 га поховано близько 300 000 людей. Звичайно, не всі надгробки збереглися, але це робить Личаків одним із найбільших кладовищ у нашій частині Європи, спільним культурним доробком Україні та Польщі й унікальною загальноєвропейською спадщиною.
Вже 22 роки тривають роботи з інвентаризації та реставрації Личакова. Наразі, Польський Фонд культурної спадщини у співпраці з Управлінням охорони історичного середовища Львівської міської ради та Дирекцією Личаківського кладовища оприлюднили базу даних з понад 8000 записів. Завдяки створеному веб-сайту українською https://lychakivcemetery.org/ та польською https://cmentarzlyczakowski.pl мовами, ця база даних історичних надгробків одного з найважливіших кладовищ Європи стала доступною широкому загалу.
Реставраційні роботи проводяться трьома польсько-українськими командами в рамках польсько-українського проєкту «Спільна спадщина». Понад 150 надгробків, що мають високу художню чи історичну цінність, уже є професійно відреставровані. «Відновлення нагробка – це не лише ремонт та очищення фундаменту, а й низка хімічних процесів, які необхідно проводити, щоб реставрація була тривалою. Правильний процес триває 4 місяці і його не можливо пришвидшити. Тож, реставрація – це художня робота, яка вимагає великих технологічних знань у галузі хімії, фізики чи навіть статики, а також ручних та скульптурних навичок. Це також потрібно робити дуже обережно. Результати мають бути тривалими, і це коштує. Реставрація найпростішого надгробка коштує кілька тисяч злотих. Найбільший з наших проєктів коштував понад 100 тисяч злотих. Все залежить від ступеню руйнування та розмірів пам’ятника, скульптурної поверхні, тощо», – розповідає Міхал Ляшчковський, президент Фонду культурної спадщини.
Личаківське кладовище у Львові є важливим для багатьох народів, що колись формували його багатокультурну мозаїку. Поховані там люди відіграли величезну роль в історії світової науки, культури та суспільного життя. Тому останні кілька років польське Міністерство культури та національної спадщини фінансує роботи з інвентаризації кладовища, які проводить Товариство академічних традицій. Зокрема, було проведено інвентаризацію надгробків до 1945 року. Адже, історичними вважаються саме ті надгробки, що були поставлені до 45-го року. За підрахунками, їх на кладовищі близько 12 000.
«Незважаючи на те, що база даних не повна, ми вирішили, що настав час поділитися тим, що нам вдалося інвентаризувати. Через ситуацію з пандемією можливості відвідати кладовище дуже обмежені, саме тому ми представляємо результати наших досліджень, що охоплюють понад 80% площі кладовища», – каже Міхал Ляшчковський.
Лілія Онищенко, начальник управління охорони історичного середовища Львівської міської ради додає: «Проєкт «Спільна спадщина», який ми реалізуємо з польським Міністерством культури та національної спадщини, Фондом культурної спадщини та Інститутом «Полоніка», успішно працює вже понад 12 років. Було проведено багато дороговартісних робіт з реставрації, інвентаризації та дослідження пам’яток Львова. До проєкту залучено багатьох польських та українських спеціалістів: студентів, істориків мистецтва, реставраторів пам’яток, викладачів університетів».
Створення веб-сайту на замовлення Фонду культурної спадщини фінансувалося за кошти Міністерства закордонних справ, наданих в рамках програми «Громадська дипломатія 2020 – Новий вимір». Тепер на сайті можна знайти інформацію про десятки авторів скульптур Личакова – польських, українських чи німецьких, яким присвячені окремі статті. Серед них – Антоній та Ян Шимзери (біля 40 надгробків), Парис Філіппі, Юліан Марковський (близько 60-ти надгробків Личакова!), а також скульпторам 20 століття – Зигмунту Курчинському, Теодозії Бриж (фігура Орфея на могилі Соломії Крушельницької), Сергію Литвиненку (надгробок Івану Франку), Миколі Посикірі (надгробки Станіславу Людкевичу та Володимиру Івасюку).
Після закінчення пандемії продовжуватиметься дослідницька робота, і я сподіваюся, що незабаром зможу точно відповісти на питання, яка ж загальна кількість пам’ятників на Личакові – розповідає пан Міхал. За даними старих путівників, до війни на кладовищі мало б бути понад 20 000 надгробків. Тож, ми можемо бачити масштаби шкоди, завданої здебільшого за часів Радянського Союзу, коли цвинтар систематично знищувався.
Пандемія ж стала серйозною загрозою для цьогорічної програми. Ми розпочали пізно – лише в липні. Оскільки ми працюємо в польсько-українських командах, у нас були співробітники у Львові, які могли виконати частину роботи самостійно. Нам пощастило, що погода була гарною, і хоча були проблеми з перетинанням кордону для польських реставраторів, на щастя, все було завершено до кінця реставраційного сезону. Кількість 11 надгробків не вражає, але щорічні роботи включали дуже великі та складні об’єкти, такі як каплиця Годзімира Малаховського – президента Львова, або великий пам’ятник на могилі Леона Пінінського – ректора Львівського університету та губернатора Галичини за австрійських часів, чи також надгробок вірменського архієпископа Гжегожа Шимоновича, який вимагав великомасштабної реконструкції та ретельної праці. Підсумовуючи все це, можна стверджувати, що рік для нас був особливо вдалим.
Ольга СТЕЛЬМАШЕВСЬКА
