З історією життя та творчості одного видатного львівського скрипаля та віолончеліста пов’язаний неймовірний та захоплюючий епізод. У самому епіцентрі тут музичний інструмент. Скрипка, на якій грав сам диявол, володар темного потойбіччя, дісталась згодом львівському майстру і по тому довгий час звучала у стінах закладів культури Львова та світу. На перший погляд, нічого особливого – скрипаль Кароль Ліпінський і презент йому від іншого видатного скрипаля, Сальвіні. Але якшо копнути глибше, в цій історії випливає ще одне ім’я – попереднього власника скрипки, який уклав угоду з дияволом, що і вносить в нашу цілком буденну історію містику таємничості, від якої мурашки по шкірі бігають, а серце провалюється у незвідані глибини нашого тіла.
У 1799 році до Львова переїхала сім’я Ліпінських. Це польська родина, в якій віддавна захоплювалися музикою. Перебрались вони з Люблінського воєводства і одразу ж з головою пірнули у музичне життя міста Лева. Батько, Фелікс Ліпінський, став диригентом театру Адама Стаженського, а син, Кароль, приєднався до оркестру того ж театру у якості скрипаля. Вже 1809 року молодий Ліпінський, який тоді мав 22 роки, став першою скрипкою театру, а через три роки і його диригентом та музичним директором.
Львівські музикознавці писали: “Львову й театрові пощастило, що музичну частину…очолив такий видатний музикант, організатор музичного життя…майбутній вчитель Ф. Шопена. Це він створив у Львові т.зв. “Музичну Академію”…організовуючи концерти…”. Композитор і музикознавець Лєшек Мазепа писав про нього: “К. Ліпінський був ключовою постаттю в музичному житті Львова, завдяки якій воно збагатилося значним артистичним і естрадним досвідом, зокрема, в галузі симфонічної та камерної музики”. Відтак, досить швидко молодий і талановитий музикант зробив собі ім’я у Львові та здобув прихильність слухацької аудиторії.
Коли серця львівських шанувальників мистецтва належали Ліпінському, він відправився до Варшави, аби підкорити тамтешню публіку. Нові знайомства, а в тому числі і глибше вникання в особливості оперного мистецтва. Наступним етапом став Відень, де у 1814 році Ліпінський познайомився з відомим німецьким скрипалем Людвігом Шпором. Під впливом останнього, Кароль Ліпінський відходить від театральної діяльності і зосереджується більше на вдосконаленні своєї гри на скрипці.
У 1817 році він дав першу серію скрипкових концертів у Львові. По тому, відправився на дебютні гастролі європейськими країнами. Саме тоді і відбулося знайомство з Ніколо Паганіні, якого Ліпінський завжди вважав найкращим скрипалем у Європі. У 1818 році Кароль Ліпінський навіть мав спільний виступ з видатним італійцем. Цей концерт увійшов до історії музики як дуель видатних скрипалів.
На той момент, Кароль Ліпінський уже мав ім’я у Європі і з великим успіхом виступав у столицях багатьох країн. У Лондоні він грав власний концерт перед королівським двором, а в Відні взагалі був визнаний почесним громадянином, у Парижі, першим в Європі, виконав українську народну пісню “Їхав козак за Дунай”.
Вершиною визнання творчості Ліпінськоого став 1818 рік, коли всесвітньовідомий італійський скрипаль Сальвіні подарував йому скрипку Страдіварі, яку було виготовлено у 1715 році. Цей інструмент згодом назвали скрипка Страдіварі-Ліпінського.
Ось цікавий спогад про цю подію самого Ліпінського: “Сальвіні зустрів мене дуже тепло. Щойно я приготувався грати, як він зупинив мене і сказав: “Будь ласка, дайте мені свою скрипку”. Я підкорився. Сальвіні схопив мою скрипку за гриф і зі всієї сили вдарив нею об стіл. Я був шокований – вона розлетілася на друзки. Потім він холоднокровно попрямував до футляра, що лежав на столі, витяг з нього скрипку і вручив її мені: Спробуйте цей інструмент”.
З цим епізодом і пов’язана цікава історія, за яку варто зачепитись. Скрипка, яку Сальвіні вручив Ліпінському, була однією з найвідоміших скрипок у світі. Її виготовив у 1715 році італійський майстер Страдіварі. Раніше вона належала іншому видатному скрипалю, вчителю Сальвіні, Джузеппе Тартіні. Одним з найвідоміших творів Тартіні є “Devil’s Trill Sonata”, з якою пов’язана одна захоплююча легенда. Нібито, Тартіні ніяк не міг придумати кінець цього твору. Й зрештою, йому у сні з’явився диявол, який запропонував показати кінець сонати, якщо Тартіні продасть йому свою душу. Скрипаль погодився. Диявол взяв скрипку майстра і смичок та заграв кінець, який був дивовижним за звучанням. Тартіні захоплено слухав до останньої ноти, а коли диявол закінчив, підірвався у екстазі та зіграв сам і записав зіграну мелодію.
Ліпінський володів цією скрипкою до кінця свого життя. Сьогодні інструмент знаходиться у приватній колекції у США. 2008 року колекціонер передав її у позику філармонії Мілуокі.
У 1829 році, разом з Паганіні, Ліпінський виступав на коронації у Варшаві російського імператора Миколи І королем Польщі. Також на його рахунку є спільні концерти з Ференцом Лістом. Каролем Ліпінським в той час дуже захоплювався Шопен і навіть допомагав, в молодості, з забезпеченням одного концерту. Прихильно ставились до нього також Ріхард Вагнер та Роберт Шуман. Останній навіть присвятив йому свій твір “Карнавал”.
З плином часу, зіпсувались відносини Ліпінського з Паганіні. У зв’язку з цим, в історію ввійшов один вислів італійця. Коли його запитали хто є найкращим скрипалем, він відповів, що не знає, але точно може сказати, що другим є Кароль Ліпінський.
Під кінець життя, у 1845 році, митець переїхав на Зборівщину і там осів. Заснував на місці музичну школу для дітей, з українською мовою викладання. Дбав про належне забезпечення закладу відповідними музичними інструментами та всім необхідним для навчання. Окрім безпосередньо музичної діяльності, Кароль Ліпінський доклався і до книговидавництва та фіксації етнографічного пісенного матеріалу. Він був учасником процесу укладання збірника народних пісень – “Пісні польські і руські галицького люду”, який було видано 1833 року у Львові, головно стараннями Вацлава Залеського. 76 мелодій збірника є українськими.
У 1846 році, на терасі Почаївської лаври, Ліпінський зустрівся з Тарасом Шевченком. Схоже на те, що музика скрипаля так захопила Кобзаря, що він вирішив згадати його у одному зі своїх творів. Ось фрагмент із повісті “Близнецы” Шевченка: “заиграл – сначала мелодию, а потом вариации Лепинского на извесную червонорусскую песню: Чи я така уродилась, Чи без долі охрестилась?”
Помер Кароль Ліпінський у 1861 році, від астми. За заповітом, маєток мали продати і виручені від цього кошти спрямувати на створення стипендії для молодих і талановитих музикантів на навчання у найбільших українських містах. Цей фонд діяв до початку Першої світової війни.
Євген ГУЛЮК
Використані джерела:
- Горак Р. Кароль Ліпінський, його збірка і фонд / Антропос [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.anthropos.lnu.edu.ua/jspui/bitstream/123456789/3188/1/137-170_Горак_Р.pdf
- Мельник І. Другий після Паганіні // Zbruč, 2015 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zbruc.eu/node/43231
- Andrij та Mankurt. Ми пам’ятаємо. Кароль Ліпінський / Zaxid.net [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zaxid.net/news/showNews.do?mi_pamyatayemo_karol_lipinskiy&objectId=1084105
- Пивоев В. М. Эстетика: учебное пособие. – М.: Директ-Медиа, – С. 248.
Karol Józef Lipiński – ЛіпінЬський, пишемо і читаємо ПРАВИЛЬНО! Статтю нашкріб “писака” ДАЛЕКИЙ (очевидно), від музики. Факти теж взяв не з праць дослідників-музикантів, а публіцистів. Це – ПОПСА, а заголовок просто ЄРЕСЬ в загальнолюдському розумінні !!!
Який “майбутній вчитель Ф Шопена”? Яка “Музична Академія” ? Все це стосується Йозефа ЕЛЬНЕРА, композитора, диригента, засновника ” Музичної Академії” у ЛЬВОВІ та справді учителя Ф.Шопена у тогочасній Варшавській консерваторії.
Йозефа ЕЛЬСНЕРА – зробив опечатку (писав швидко і емоційно). Це коментар, і тут треба бути уважним, а стаття тягне на безмірно вищий рівень ДОСТОВІРНОСТІ та ДОВІРИ !!!!!