Львівський погром 1941 року: неприємна сторінка в українсько-єврейських відносинах (відео)

2
1218
Львівський погром 1941 року: неприємна сторінка в українсько-єврейських відносинах

Ніхто, звісно, не сумнівається у звірствах, які було вчинено з боку нацистської влади щодо єврейської спільноти у роки Другої світової війни. Проте, варто бути справедливим і визнати, що місцеве населення певною мірою було учасниками таких репресивних актів. Схожа ситуація відбувалася і у місті Львові. В 1941 році велике культурне місто перетворилось на пекло. Синагоги горіли, єврейські культурні заклади руйнувались, єврейське населення принижували, а потім жорстоко вбивали. І, якщо частина львівських жителів будь-якими способами намагались допомогти євреям, то інша – просто спостерігала, або ще й брала участь в численних акціях погромів.

У Львові станом на початок 1941 року проживало 100 тисяч євреїв, котрі складали третю найбільшу спільноту міста. Перших переслідувань євреї зазнали ще у вересні 1939 р, коли на українських землях вперше була встановлена нацистська влада. Проте, справжні жахіття почалися влітку 1941 р., після того як німці реваншували, вони повернулися на вулиці міста Львова.

Loading...
Один з моментів Львівського погрому 1941 року у Львові
Один з моментів Львівського погрому 1941 року у Львові

Чистки почалися з того, що 8 серпня 1941 р. був виданий закон, в якому йшлося, що львів’яни єврейської національності повинні носити пов’язки, на яких зображувалась зірка Давида. Тоді був зроблений перший крок до відсіювання всіх тих, кого вважали “неповноцінними та нечистокровними”.

Євреї, одягнені в спеціальні пов’язки
Євреї, одягнені в спеціальні пов’язки

Наступні кроки щоразу були радикальнішими. Спеціальними маркуваннями позначалися будинки та інша приватна власність єврейського населення. А 25 – 27 липня було здійснено перший погром, внаслідок якого було вбито 2000 євреїв. Одною з жертв став Ю. Парнас – голова єврейської ради старшин, котрий відмовився надавати списки єврейських жителів. Ці документи мали бути використані для майбутньої дислокації євреїв у концтабори.

Зірка Давида – спеціальна позначка, яка використовувалась для маркування єврейської приватної власності
Зірка Давида – спеціальна позначка, яка використовувалась для маркування єврейської приватної власності

В листопаді 1941 р. було організоване гетто, куди запроторювали євреїв зі всіх околиць Львова. Акти переслідування та перехоплення жителів єврейської націоналісті здійснювали підрозділи СС, Гітлерюгенд, а також німецька та українська поліція. Останнє словосполучення, очевидно, багатьох вразить, проте, свої хиби потрібно визнавати.

Євреї, з піднятими догори руками. Літо 1941 р. Львів
Євреї, з піднятими догори руками. Літо 1941 р. Львів

Про те, що німецька влада більш-менш лояльно відносилась до українців, красномовно ілюструють два факти:

  • Проголошення Акту відновлення Української держави 30 червня 1941 р.;
  • Фотографії, документи, особисті спогади, які безпосередньо вказують, на те, що дехто з українців брав участь в погромах.

Євреї, котрі вижили розповідають історії, від яких стає моторошно… До наших днів збереглися свідчення єврея Левіна, котрий вказує на те, що “українські націоналісти” з великим задоволенням знущалися над євреями. Один українець особливо врізався у пам’ять Левіна. Елегантно одягнений у гарну вишиванку, він бив євреїв залізною палицею. Із кожним ударом у повітря злітали шматки шкіри, інколи вухо чи око. На очах у Левіна німці розстріляли його батька, рабина.

Демонстративно повішені євреї на одному з будинків у гетто.
Демонстративно повішені євреї на одному з будинків у гетто.

На думку деяких українських істориків, зокрема Ярослава Грицака: “у свідомості галичан радянська влада (1939 –1941 рр.), яка знищила тисячі українських націоналістів, значною мірою асоціювалась з єврейством, з так званою “жидо-комуною”, і очевидно це якоюсь мірою могла бути “відплата»” за прихильність до більшовицької влади”.

Родичі померлих євреїв, змушені прибирати мертві тіла
Родичі померлих євреїв, змушені прибирати мертві тіла

 

Все ж, ці та інші факти свідчать про те, що людство насправді дуже жорстоке. Незважаючи на те, хто ти?! Ти німець, ти українець, чи росіянин … – у кожному з нас живуть інстинктивні звички ненависті одне одного. Нам, українцям, потрібно ж з цієї події взяти урок, ніколи не забуваючи, що людяність – це найважливіша риса!

***

У 1944 р. (прихід радянської влади до Львова) зі 100 тис. євреїв живими залишилось близько 300 чоловік.

Наталія ДАНИЛІВ

Список використаних джерел:

  1. Химка Джон-Пол. Львівський погром 1941-го: Німці, українські націоналісти і карнавальна юрба [Електронний ресурс] / Історична правда // Режим доступу: http://www.istpravda.com.ua/research/2012/12/20/93550/
  1. Стадник Г. Єврейські погроми у Львові: забутий Голокост [Електронний ресурс] / DW // Режим доступу: http://www.dw.com/uk
  2. Расевич В. Львівський погром [Електронний ресурс] / net // Режим доступу: http://zaxid.net/news/showNews.do?lvivskiy_pogrom&objectId=1058971
  3. Cockburn P. To see what Ukraine’s future may be, just look at Lviv’s shameful past [Electronic resource] / Independent // Режим доступу: http://www.independent.co.uk/voices/
  4. Lviv Ghetto [Electronic resource] / ARC // Режим доступу: http://www.deathcamps.org/occupation/lvov%20ghetto.html
Loading...

2 КОМЕНТАРІ

  1. Автор текст – неук. По перше: транслювати тези такої одіозної фігури, як Джон Химка, це те ж саме, що друкувати думки московських “істориків” щодо Голодомору. У Химки є одна теза: “Українці робили погром, бо якщо не українці, то хто?” Треба зовсім не мати гідності, щоб посилатися на упередженні свідчення.

    По-друге: всі акції в гетто разом із українською та німецькою поліцією ЗАВЖДИ робила єврейська поліція. Почитайте спогади рабина Кагане чи Наконечного. Чому про єврейських колаборантів нема ані слова?

    По-третє, фото повішених людей. Це були повішені члени колаборантського юденрату та кілька єврейських поліцаїв. Це широковідомих факті соромно дослідникові про це не знати.

  2. Чудова (в лапках) стаття.
    “проживало 100 тисяч євреїв, котрі складали третю найбільшу спільноту міста” – та мабуть все-таки другу найбільшу.
    “8 серпня 1941 р. був виданий закон” – Серйозно? Цілий закон? Може, все-таки наказ, чи розпорядження?
    “А 25 – 27 липня було здійснено перший погром” – і нижче постити посилання на роботи про “тюремний погром” у червні. Браво!
    Пасаж про ознаки лояльного ставлення німецької влади до українці:

    “Проголошення Акту відновлення Української держави 30 червня 1941 р.;
    Фотографії, документи, особисті спогади, які безпосередньо вказують, на те, що дехто з українців брав участь в погромах”.
    Так от, підписантів “Акту” німці взагалі-то заарештували. А друга обставина свідчить лише про те, що дехто з украЇнців брав участь у погромах.

    Окремо “потішили” фотки. Перші дві – може просто мені незнайомі, хоча незрозуміло, з чого видно, що це Львів. Третя – марковані зіркою Давида єврейські магазини. Магазини, Карл. Приватні.У Львові. Після двох років радянської влади)))
    Фотка номер чотири, “Євреї, з піднятими догори руками. Літо 1941 р. Львів”. Зліва стоїть німецькій солдат у зимовій уніформі)))
    Фото підписане “Демонстративно повішені євреї на одному з будинків у гетто.” Вгорі підпис “Ghetto Fighter`s House”. Насправді – страчені єврейські поліцейські. І до подій літа 1941 фото нічого не має.
    Фото з подвір’я тюрми на Лонцького. Підписане “Родичі померлих євреїв, змушені прибирати мертві тіла” Щось я не розумію. На фото – розстріляні НКВД при відступі в’язні. В лівому куті родичі, що розшукують своїх. Розстріляні на Лонцького євреї, яких примушували ексгумувати тіла, (ймовірно) зображені на зовсім іншому фото (яке, до речі, публікував згаданий Джон -Поль Химка), і їхні тіла родичам якраз не видали (про що писав цитований у статті Курт Левіне).

    Про хиби роботи Джона Поля я писати не буду, до мене писано-переписано. Піду краще погуляю, бо монітор зараз ядом замироточить)))

Напишіть відгук

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.