У Львові є дуже багато вуличок та закамарків. І всі вони мають свою особливість. Сьогодні мова піде про одну з них. Якщо піднятися вгору від кінцевої зупинки трамваю № 4 (кільце “Вулиця Мушака”) можна потрапити на вулицю, яка ніби перерізає пагорб. Вона плавно «виходить» з вулиці Іларіона Свєнціцького і простягається над вулицею Василя Стуса.
Це вулиця Юрія Мушака і її особливістю є те, що нумерація будинків на ній починається одразу з 20 номера. Щоправда тут вона не одна така. Трішки далі в неї вливається вулиця Миколи Лемика, яка теж не має початкових номерів.
Єдина нумерація будинків для цих вулиць збереглася через те, що всі три (Свєнціцького, Мушака та Лемика) раніше були однією вулицею, яку з 1885 року перейменовували сім разів: Двєрніцького (1885 р.), Голонівська (1941 р.), Двєрніцького (з липня 1941 р.), Бадґассе (1943 р.), Двєрніцького (1944 р.), Інститутська (1946 р.), 30-річчя перемоги (1975 р.). У 1991 році частині великої вулиці змінили назву на честь відомого латиніста, перекладача, педагога Юрія Мушака.
Юрій Мушак народився в 1904 році у бойківському селі Брєза. Закінчив гімназію в Долині, згодом навчався у Віденському університеті. Повернушись до Галичини спочатку викладав у Тернопольській гімназії, а з 1939 року працює на кафедрі класичної філології Львівського університету.
Саме Юрій Мушак вперше переклав з давньогрецької на українську мову твори античного байкаря Езопа, а також фрагменти філософських творів Геракліта, “Поетику” Арістотеля, а ще твори Платона та Плутарха. Окрім того був автором підручника з латинської мови.
“Ходяча енциклопедія” – так називали його семінаристи у яких професор викладав грецьку мову та літературу, а ще називали його Гефайстом – на честь бога, якого живив вогонь і який вічно трудився у вогненній кузні, виковуючи із заліза дорогоцінні клейноди. Його унікальна інтелектуальність полягала в тому, що був добре обізнаний з усіма сферами літератури, мистецтва і науки. Не було такого питання, на яке не дав би вичерпної відповіді. Його безмежно любили студенти та й він почувався в їх середовищі просто і невимушено. Мав свою методу викладання, а ще на його заняттях студенти співали латиною в інтерпретації викладача і «диригента» «Розпрягайте хлопці коні».
Помер Юрій Мушак у 1973 році у Львові. Поховали його на 19-му полі Личаківського цвинтаря. На могилі встановлений пам’ятник із чорного габро з бронзовим барельєфом роботи Емануїла Миська.
Тож не дивно, що у 1991 році вулицю, поблизу якої Юрій Мушак проживав з родиною, назвали в честь його імені.
Забудована вулиця у стилях сецесія і конструктивізм та має кілька цікавих архітектурних об’єктів. Одразу ж на її початку звертає на себе увагу будинок з кількома вежами та різними оздобами, серед яких — фреска Божої Матері. Це кам’яниця під номерами 22-24, яка збудована у 1905 році за проектом І.Долинського.
Будинки №№ 48, 50, 52 (архітектори Г. Заремба та М. Хшановський), побудовані протягом 1913 року в стилі пізньої сецесії, мають неокласицистичний декор, і в їх архітектурних деталях спостерігається зародження функціоналізму, який базувався на відповідності форми споруди її утилітарному призначенню.
У будинку № 48 до 1944 року були адміністративні та житлові приміщення товариства монахів-місіонерів св. Вінсента де Пауло. А поблизу, на сусідній вулиці (тепер В. Стуса, 2), у 1937 — 1939 рр. за їх сприяння розпочато будівництво костелу. Після війни в недобудованій будівлі містилися склади вина. А у 1970-х на його фундаментах збудували спортивний комплекс “Трудові резерви”.
У сусідньому будинку №50 мешкали відомі митці: різьбяр Зиґмунт Курчинський (1886-1953) та архітектор і живописець Вєслав Ґжимальский (1881-1941). Перший — скульптор, який плідно працював з архітектором Альфредом Захаревичем та прикрасив своїми барельєфами багато будинків Львова. Другий- професор Львівської Політехніки , у 1920-х роках викладав “науку художнього оформлення” у Художньо-промисловій школі.
Будинки під №№ 48 та 50 оздоблені особливо. Вони прикрашені барельєфами Владислава Яроцького “Химера” (правда більше подібну до грифона) та “Війна” ( в образі екзотичного воїна).
А сам живописець мешкав у будинку під № 52, який належав братам Яну та Стефану Свйонтковським, поруч з санаторієм для душевно хворих, яким керували ті ж брати Свйонтковські.
Будинок санаторію розташований під № 54, в затишному місті на природному підвищенні. Проект передбачав зручний під’їзд до вхідних дверей, також можна було піднятися сходами коротшою дорогою. Тепер у цьому приміщенні терапевтичне відділення 4-ї міської клінічної лікарні.
Перед будинком скульптура роботи Валентина Подольського – юнак, який сидить і тримає в одній руці змію, а в другій – чашу – символ медицини. Скульптуру встановлено у 1970-х роках ХХ ст.
У верхній частині вулиці Мушака за № 17 (інша адреса Свенціцького 17) розташована будівля Українського Католицького Університету. Це монументальна споруда зведена за проектом львівського архітектора Владислава Дердацького у 1924–1926 рр. як VІІІ гімназія ім. Короля Казимира Великого (в радянський період – середня школа № 14). У середині 1996 р. будинок було передано Львівській Богословській академії, заснованiй у 1928 р. митрополитом Андреєм Шептицьким i відновленій у 1994 р., з 2002 року – університет.
Будинок гімназії зведений у стилі пізнього модерну. Чотириповерховий, цегляний, тинькований, з трьома ризалітами на головному фасаді. Внутрішнє планування коридорного типу. Центральний ризаліт завершений трикутним фронтоном. Споруда покрита високим чотирисхилим дахом з люкарнами, критим червоною дахівкою.
До будинку примикає каплиця з апсидою і фігурним рельєфом на південному фасаді. Пам’ятка – характерний приклад громадської споруди Львова 1920-х рр.
Закінчується вулиця на підйомі до вулиці Дібровної та коло спуску до вулиці Стуса. Колись тут були садиби львівських міщан, адже близькість парку Залізні Води створювали мальовничу місцину для відпочинку. І сьогодні вуличка залишається ще одним цікавим куточком Львова.
Софія ЛЕГІН
Джерела:
- Роксоляна Загайська. Вулиця Юрія Мушака у Львові. http://postup.brama.com/usual.php?what=44675
- Ігор Мельник . Галицьке передмістя та південно-східні околиці Королівського столичного міста Львова. – Львів: Апріорі, 2012
- Тихон Лещук. Унікальний вчений-енциклопедист http://postup.brama.com/dinamic/i_pub/usual.php?what=23077
- http://www.lvivcenter.org/uk/uid/picture/?pictureid=169
- https://www.facebook.com/lviv1256/photos
А ще є вул. Юрія Липи у Львові, де будинки парної сторони починаються з 10го номера до 20го, а з не парної з 35го до 45 😉