Не лише для Львова, але й для інших міст зі славною історією є характерною ситуація, коли одні теми звучать у публічній площині постійно, часто повторюючись, а інші, навпаки – час-від-часу випливають на поверхню й обговорюються лише подекуди. Безумовно, це зовсім не означає, що другі менш значимі. Переважно – з ними гірше обізнані, не обізнані взагалі. Можливо, їх просто не здатні оцінити та осягнути. Чи не здатні осягнути вже і зараз.
Однак, це зовсім не означає, що і для таких тем не прийде відповідна пора. Про щось таке можна замислитись, прогулюючись вулицею Агабек-Заде у Львові. Остання локалізується у Залізничному районі міста, у місцевості Сигнівка. Очевидно, не так багато мешканців Львова чули про цю вулицю. Тим більше, вони не чули і про діяча, чиїм іменем ця вулиця названа. Як мінімум, друге – даремно! Спробуємо у цьому переконатися..
Загальні дані, перші роки життя
У першій половині листопада, а саме 9 дня цього місяця, минула чергова річниця від дня смерті унікальної, в масштабі Львова та й України загалом, особистості. Мова про Могаммеда Садик-бея Агабек-заде (1865 – 1944). Останній став справжнім стовпом сходознавчих студій міжвоєнного Львова, орієнталістом світового масштабу, людиною, яка могла надзвичайно багато і дуже цікаво розповісти про арабську, турецьку чи перську мови, літературу східних народів, каліграфію їхньої писемності.
Могаммед Садик-бей Агабек-заде народився 15 березня 1865 року у місті Ґеокчай (сьогодні Азербайджан) у родині аристократів. Його дід був шиїтським муфтієм. У родині добре знали французьку мову і спілкувалися нею. Для Могаммеда Ісмаїловича запланували військову кар’єру. Відтак він навчався у артилерійському училищі в Санкт-Петербурзі, після чого служив на Закавказзі. Після десяти років служби вступив на офіцерські курси східних мов при Міністерстві закордонних справ Російської імперії, а після їх закінчення працював у Туркестанському генерал-губернаторстві, де поєднував військові обов’язки із науковими дослідженнями. Уже тоді з’явилися його перші наукові спроби в сфері лінгвістики, які отримали гідні оцінки спеціалістів.
На благо рідної землі
Як генерал артилерії, впродовж 1914 – 1916 років, Могаммед Садик-бей Агабек-заде був учасником Першої світової війни. Він був задіяний на кавказькому напрямку. З поваленням імперії Романових, його покликали до уряду, який мав будувати незалежний Азербайджан – Ради міністрів. Зокрема, Могаммед Агабек-заде займався розбудовою поліційної системи й курував освітній напрямок. У 1919 році йому навіть випала честь зустрічати американську військову місію, яку очолював генерал Джеймс Харборд. Отож, усе було б нічого, якби не геополітична ситуація – вона виявилась вкрай несприятливою.
Політичну кар’єру Агабек-заде обірвав прихід радянських військ на терени сучасного Азербайджану. З “товаришами” спільної мови він не знайшов і був змушений виїхати з країни до Стамбула, а по тому – в Париж. За цей крок червоні “розрахувалися”, у тому числі, із його рідним, які залишилися в Азербайджані.
Зі столиці культури до культурної столиці
Навіть у Парижі Могаммед Агабек-заде знайшов себе. Впродовж шести років він викладав турецьку мову та фарсі у Сорбонні. Однак, після смерті дружини відчув там себе самотнім і вирішив залишити столицю Франції. Відтак прийняв пропозицію професора Львівського університету, арабіста Зиґмунда Смоґожевського і в 1927 році перебрався до Львова. Тут знайшов працю на філософському факультеті Львівського університету, а також – у вищій торговій школі. У Львівському університеті він викладав східні мови: турецьку, перську, арабську, а ще – ісламознавство, мусульманську палеографію та каліграфію. Під його прізвищем вийшло декілька навчальних підручників з турецької та перської мов. Автор хазарської теорії походження Русі Омелян Пріцак, алтаїст Мар’ян Левицький, арабіст Тадеуш Левицький, іраніст Францішек Михальський – їх всіх і багатьох інших відомих вчених можна назвати учнями Могаммеда Садик-бея Агабек-заде.
Перебуваючи у Львові, до, вже і так довгого, переліку мов, якими володіє, додав українську та польську. Як наслідок, сучасники говорили про Могаммеда Агабек-заде наступне: “Він був справжнім поліглотом: думав французькою, а спілкувався з людьми азербайджанською, турецькою, туркменською, французькою, перською, арабською, польською, російською та українською мовами”. У Львові до сьогодні зберігається пам’ять про цього видатного жителя міста: від 1993 року одна з вулиць носить його ім’я, на будинку, де він мешкав (вул. Стецька №4), можна побачити відповідну меморіальну таблицю, на Личаківському цвинтарі – могила Могаммеда Садик-бея Агабек-заде.
Євген ГУЛЮК
Використані джерела:
- Агабек-заде, Мохаммед Садик-бей // Велика українська енциклопедія [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://vue.gov.ua
- Полотнюк Я. Могаммед Садик-бей Агабек-заде (Агабеков) (До 140-річчя з дня народження) // Студентська газета філологічного факультету “Ярослав”, 2005 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://students.lnu.edu.ua/periodicals/jaroslov/archive/no_5/postati/#frag_1
- Шейко О. Азербайджанець, який відкривав львів’янам Схід // Фотографії старого Львова, 2016 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://photo-lviv.in.ua/azerbajdzhanets-yakyj-vidkryvav-lviv-yanam-chid/
