Про творчість Лесі Кічури ми вже писали неодноразово. Своїми авторськими читаннями та зустрічами з малечею вона показала, як книга може бути цікавою та відкритою для дітей.
У її авторському доробку лише за 2 роки вже 5 збірок: «Добрі мамині казки», «Магія Різдва», «Мандри», «Улюблені казки». Врешті на 6 вересня авторка анонсує святкову, 5-ту збірку – «Музей іграшок».
Презентація відбудеться в Львівській обласній бібліотеці для юнацтва імені Р. Іваничука (пл. Ринок, 9, 2-й поверх) в п’ятницю, 6 вересня 2019 року, у звичному для казкарки форматі – із частуванням та кавуванням. Початок святкового дійства о 17,00. Авторка запрошує усіх любителів казкового дива та чарівних пригод на свою гостину.
– Два роки назад ви видали у світ першу книгу, зараз готуєте вже п’яту, чи змінилися відчуття?
– Ясна річ! Хоча хвилювання є щоразу: під час підготовки кожної з книг. Бо ж читач також не стоїть на місці. Він стає вимогливішим і його все важче здивувати. Однак тішить те, що маємо дуже велике коло своїх шанувальників, які радо збирають нашу серію, щоб вдома мати підбірку наших книг, саме тому й не змінюємо формату книги – вони всі однакового розміру, щоб гарно могли стояти на полиці.
– Ви активно анонсуєте книгу через соцмережі, чи відчуваєте зворотній зв’язок зі своїми читачами?
– Щоразу, коли ставлю для читання новий допис, отримую десятки коментарів. Дуже радію, що дорослі та малеча з особливим нетерпінням чекають саме цю книгу. У ній є казка про динозаврів. Створити казку про цих героїв мене просила мабуть половина читачів. Коли під час зустрічей ми запитували про улюблених героїв із книг – то левова частина малечі згадувала саме цих велетнів. Радію, що ця казка сприятиме читацькій любові до цієї збірки.
– Чим ще ця збірка буде особливою?
– У ній є найдовша моя казка за всі 15 років творення. Це центральна історія, з нагоди якої збірка й має назву – «Музей іграшок». Казкопригода має рамкову побудову. Одна історія слугує кістяком для іншої. Ця художня техніка відома як «розповідь в розповіді» й найвідоміша збірка такого ж типу – «Тисяча і одна ніч» (а в ній улюблені мільйонами казки: «Чарівна лампа Аладдіна», «Алі-Баба та сорок розбійників» і «Синдбад-мореплавець»). Саме ця казка яскравий приклад того, як на мене впливають різноманітні цікаві місця з гарною енергетикою. Бо вже неодноразово зізнаюся, що історія створена після перших відвідин Львівського музею іграшок, який розташований у центрі міста поряд із двома театрами – Оперним та ім. М. Заньковецької. До речі, писалася ця історія доволі довго – десь із 3 місяці. Я зумисне чекала на новорічну експозицію в музею, щоб додати кілька святкових передріздвяних пригод героям цієї історії.
Тож, директор музею, Павло Морозовський таки дочекався даної тоді обіцянки: «Моя 5-та збірка носитиме таку ж назву, як і його чарівний музей»
– Кожна ваша книга була цікавою також завдяки художникові, як склалося цього разу?
– Співпраця була неймовірно цікавою та творчою. Ми шукали нового ілюстратора, бо наша партнерка із попередніх двох книг, київська ілюстраторка Катерина Іванова, була дуже зайнята й мала багато замовлень, а план виходу цієї книги мав чіткий дедлайн, тому нам довелося йти у творчі пошуки. Хоча, я взяла з Катерини слово, що у майбутньому ми з нею ще неодмінно попрацюємо! Бо вона перфектний ілюстратор.
Завдяки спільним друзям мені вдалося знайти контакти прекрасної людини, малюнки якої чарували мене ще в дитинстві, уявляєте таке? Це Вікторія Дунаєва. Вже багато років вона серед числа ілюстраторів всеукраїнського журналу «Малятко», а я в дитинстві просто обожнювала цей журнал. Тож мої герої з цієї книги, мені дуже близькі, дивлячись на них, я сама немов знову стаю дитиною й гортаю сторінки свого улюбленого журналу.
Не розповідатиму вам усього. Бо хочу залишити трохи таємничості довкола нової збірки. Скажу лишень, що книга доповнить нашу серію «Добрі мамині казки» – у ній 72 сторінки нового, незвіданого казкового дива, понад 20 розмальовок, 24 кольорові ілюстрації від неперевершеної Вікторії Дунаєвої та 7 фантастичних та дивовижних казкопригод не залишать байдужими жодного читача, ані маленького, ані дорослого.
Розмовляв Роман МЕТЕЛЬСЬКИЙ
