Шимон Ашкеназі був знаним львівським істориком та політичним діячем міжвоєнного періоду єврейського походження. Знана для міста свого часу особа, наразі його постать продовжує бути окутаною забуттям сучасних львів’ян, в тому числі і не через надто прихильне ставлення до українців та української проблематики. Проте викреслити постать Ашкеназі з життя Львова було б неправильним, тому ми пропонуємо вам поглянути на життя цієї непересічної людини.
Народився Шимон у містечку Завихост біля Сандомира (сучасна Польща) у заможній купецькій родині Вольфа і Регіни Ашкеназі. Вони належали до давнього єврейського роду, який протягом багатьох століть мешкав у Польщі (за родиними переказами, до родини належав особистий лікар послького короля Сігізмунда ІІ Августа). Певна частина представників роду були також знаними свого часу равинами.
Дитинство Шимона пройшло у тій частині польських земель, які у ХІХ столітті належали Російській імперії. Навесні 1883 року, він отримує атестат зрілості із золотою медаллю в II Варшавській гімназії, та дослухавшись до побажань та порад свого батька, вступає на правничий факультет Варшавського університету, який закінчує у 1887 році.
Після завершення навчання, Шимон проходить дворічну практику у судових установах Царства Поьського (адміністративне утворення, яке об’єднювало польські землі в складі Росії), але так і не пов’язує свою подальшу діяльність з юридиспруденцією. Відповідно до своїх захоплень, підбадьорений Адольфом Павіньским, Шимон вирішує стати істориком та здобути історичну освіту. Для цього він вирушає в тогочасну Німецьку імперію, де навчається в Ґьоттінгенському університеті. Тут він пише свою дисертацію “Die Letzte Polnische Koenigswahl” («Останні королівські вибори в Польщі») та у 1894 році, захищає її.
З 1890 року, за сприяння свого товариша Тадеуша Корзона, Шимон починає писати статті для Великої ілюстрованої енциклопедії та працює над працею “Польсько-пруський союз” (Przymierze polsko-pruskie), яка друкувалось частинами у виданні „Biblioteka Warszawska”, а в подальшому витримала 3 перевидання у 1900, 1901 та 1918 роках. За підтримки знаного медієвіста Тадеуша Войцеховського, Ашкеназі у 1897 році переходить на роботу до Львівського університету, де габілітується за підтримки Адама Сапіги та Карла Лянцкоронського. У 1902—1914 роках — Шимон Ашкеназі професор Львівського цісарсько-королівського університету, з 1928 — почесний професор Варшавського університету, з 1909 — член Польської академії знань, з 1924 — почесний член Польського історичного товариства.
Ашкеназі спеціалізувався у галузі політичної історії Польщі XIX—XX століть Він був творцем львівської школи польських істориків — «школи Ашкеназі», з якої вийшло кілька відомих учених: Н. Гонсяровська-Грабовська, Владислав Конопчинський, Маріан Кукель, Я. Рутковський, М. Сокольницький та інші. У 1920–1923 роках Ашкеназі був представником Польщі у Лізі Націй. Помер він у 1935 році у Варшаві, де його й поховали. Прикметно, що Варшавський університет не погоджував прийняти його до лав своїх постійних представників і він епізодично викладав там у 1927-1935 роках.
Основний же результат все таки дала його діяльність у Львівському університеті, де він зміг створити справжню школу про яку ми згадували вище. Тому, хай і не завжди однозначна, але плідна діяльність Ашкеназі робила його чільним представником як львівського історичного середовища, так і чільним політичним діячем міжвоєнної Польщі, якого слід оцінювати не з позицій нашого часу, більш того, його взагалі не слід намагатись суб’єктивно оцінити. Все що ми можемо – лише пам’ятати про нього і намагатись його зрозуміти.
Віктор ГУМЕННИЙ
Джерела:
- Szymon Aszkenazy (http://www.diapozytyw.pl/pl/site/ludzie/szymon_aszkenazy)
- Szymon Askenazy (https://pl.wikipedia.org/wiki/Szymon_Askenazy)
