Інженер-будівельник, випускник 1986 року Львівської політехніки, а зараз найуспішніший виробник аеростатів і дирижаблів у цілому світі Ігор Пастернак розпочинав свій бізнес у Львові в 1987 році зі заснування компанії Aeros. Спершу робив прості безпілотні аеростати невеликих розмірів, а після розпаду Радянського Союзу перемістив компанію в США, де невдовзі став провідним підрядником Пентагона.
Минулого тижня успішний бізнесмен зустрівся зі студентами Львівської політехніки і поділився з ними своїми спогадами про студентські роки — веселі, наповнені різними карколомними ідеями та про велику справу, яка почалася з дитячої мрії.
Ігор Пастернак наголосив, що ніколи не бачив себе в жодній іншій справі, ніж будівництво дирижаблів, про які ще дитиною прочитав в одному із журналів. Каже, що окрім мрії мав ще й фарт в житті на людей, які допомагали, спонукали і підтримували в найскладніші моменти.
— Чому саме дирижаблі? Бо це моя дитяча мрія. Спершу навіть хотів вступати навчатися в авіаційний, але туди не потрапив і пішов вчитися до Львівської політехніки, де не припиняв мріяти про будівництво дирижаблів. Зразу після завершення навчання почав працювати над власними проектами та на початку 1990-х, коли розумів, що в країні криза і всім не до дирижаблів (навіть найдрібніші запчастини неможливо було знайти, купували їх в Узбекистані, а розраховувалися за це телевізорами „Електрон“) — мігрував у США з двома валізами книг про залізобетонні конструкції. Там продовжив свою справу. Було дуже цікаво, бо це було відкрите поле, на яке виходив із божевільними ідеями і ніхто не міг сказати, що вони не втіляться в життя, бо цього ще ніхто не робив.
Основний проект над яким зараз працює відомий конструктор — вантажний дирижабль — аероскрафт. Ідея створення такого апарата базувається на розумінні того, який тип транспортного засобу буде потрібен у наступні 100 років. Пастернак почав експериментувати з технологіями, будуючи комерційні дирижаблі.
Було три проблеми, які не могли вирішити конструктори. Передовсім, баласт — коли вивантажуєте товар у звичайному дирижаблі, на його місце треба завантажити воду чи щось інше, щоб тримати ту ж вагу. Для ринку неприйнятно возити по світу тонни непотрібної ваги. Друга проблема — надійність: сучасні дирижаблі збудовані зі спеціальної тканини, яка не надто надійна, порівнюючи з твердим каркасом. Третя проблема — вертикальний зліт та посадка.
Аероскрафт поєднує у собі технічні можливості гелікоптера, турбогвинтового літака та дирижабля. Щоб працювати, апарат не потребує аеропорту, наземної підтримки, його каркас зроблений із вуглецевого волокна і алюмінію. Зліт, посадку та маневрування у повітрі контролюють пропелери, а підйомну силу забезпечує гелій. Конструктори компанії Aeros розробили оригінальну технологію стискання гелію всередині апарата, завдяки чому він стає легшим або важчим за повітря, в залежності від потреби.
— Це насправді було досить просте рішення. За зразок взяли підводний човен: він набирає воду, щоб опускатися на глибину, чи скидає, піднімаючись на поверхню. Те ж саме з нашим апаратом. Тільки замість води він бере ззовні повітря. Коли потрібно його посадити, стискуємо гелій у спеціальний резервуар, а порожнину, яка утворилася, заповнюємо повітрям. Таким чином апарат стає важким і знижується.
В ідею аероскарафта повірили, Пентагон та НАСА виділили 35 мільйонів доларів на доопрацювання проекту і будівництво прототипу нового літального апарата. Американські військові бачать застосування цього повітряного велетня для здійснення рятувальних місій під час стихійних лих. Він ідеальний для таких місій, адже не потребує злітної полоси, може доставити велику кількість вантажу та дає можливість потрапляти в недоступні для інших повітряних суден місця: доставляти турбіни на віддалені вітрові електростанції на верхівці гори, перевозити різні нестандартні вантажі на тисячі кілометрів, або ж доставляти продукти, меблі і будівельні матеріали у центр багатомільйонного міста, куди складно дістатися звичайними вантажівками.
Аероскарафт здатен розвивати швидкість до 185 км/год і перевозити близько 250 т, причому споживати лише 30% палива, необхідного літаку аналогічної вантажопідйомності.
Поки що пройшли тільки перші випробування нового дирижабля. До комерційного використання апарат буде готовий 2017 року. На цей апарат вже є попередні замовлення від ісландської компанії Icelandair Сargo, сінгапурська — Pacific-Airlift, Cargolux Airlines International (Люксембург) і британська Air Charter Service. Та ще є ще низка угод, яких не розголошують. Зокрема, розглядають можливість використання Aeroscraft у Гренландії, де складні кліматичні та ландшафтні умови, але при цьому великі запаси нафти, газу та інших корисних копалин
Ігор Пастернак каже, що найнеймовірніші речі виходять тоді, коли не знаєш, що це неможливо. За таким принципом відомий інженер будує все своє життя.
В 2014 році, коли під час Революції Гідності на Майдані розстрілювали людей він вперше за двадцять років повернувся на Батьківщину, щоб підтримати в складний момент. Найбільше, що тоді його вразило — люди, молодь, яка прибирала Майдан Незалежності, де добу перед тим у них стріляли. Саме в цьому він побачив народження нового українського громадянського суспільства. Він наголошує, що будь-яка країна — це передовсім її громадяни. Саме в нашій країні громадянське суспільство, на його думку, вже сформувалося, залишилося побудувати державу.
Відомий бізнесмен не перестає повторювати: „ми всі приречені на оптимізм, бо інших варіантів нема“. Каже, що Україна зараз прекрасна і, якби на початку 90-х років минулого століття вона хоча б на 15 % була такою, то він нікуди би не виїжджав, а працював саме тут. Зараз Ігор Пастернак розвиває свій бізнес у Києві та має чимало цікавих ідей і для Львова, де бачить особливий потенціал в молоді.
Наталія ПАВЛИШИН
