Чи багато з нас знають, що в кінці 1930-х років, після смерті Юзефа Пілсудського, у Львові мав постати монументальний комплекс, що мав на меті вшанувати постать маршалка, а разом з тим і суттєво змінити вигляд схилу Цитаделі і сучасної вулиці Вітовського. Початок Другої світової війни завадив цим планам. Як мав виглядати пам’ятник та як мав змінитися Львів після його зведення пропонуємо дізнатися у сьогоднішній публікації.
Після смерті Юзефа Пілсудського Комітет вшанування пам’яті маршалка на урочистому засіданні, що відбулося у приміщенні львівської ратуші 31 травня 1935 року , прийняв рішення встановити йому пам’ятник.
Для реалізації технічної сторони задуму обрали Мистецько-технічну комісію. Для встановлення монумента було запропоновано два місця: схил Цитаделі при вулиці Пелчинській (сучасна Вітовського), який надавав авторам необмежені композиційні можливості, та Губернаторські Вали (тепер вул. Винниченка) – доволі цікаве місце з огляду на розташування в центрі міста поміж старовинної архітектури, однак тут пам’ятник мусив бути меншим за розмірами, аніж на схилі Цитаделі.
У 1935 р. оголосили конкурс проектів монумента. Коштувати пам’ятник мав не більше 500 тис. злотих.
Визначили такі нагороди за конкурсні проекти: перша нагорода – 4 тис. злотих, дві другі нагороди по 2 тис. злотих і чотири заохочувальні премії – по 500 злотих. Термін подання конкурсних проектів обмежили 20 січня 1936 р.
Конкурсні проекти мали складатися із ситуативного плану місця спорудження пам’ятника у масштабі: Цитадель – 1:1000, Губернаторські Вали – 1: 500; проекту монумента з оточенням у масштабі 1:100,аксонометричної проекції, перспективи площі, технічного опису проекту.
Водночас 6 березня 1936 р. створили комісію, яка мала обрати найкращі проекти, надіслані на конкурс. Головою комісії став віце-президент міста Львова Станіслав Островський. 25 квітня 1936 р. комісія оголосила остаточні результати.
Першу премію отримали Юліан Духович та Зиґмунт Маєрський. Автори обрали для спорудження пам’ятника схил Цитаделі. Передбачалося перетворити площу біля вул. Пелчинської на центр громадського життя міста, перебудувати її на придатну для проведення масових урочистостей. На північному боці площі мав стояти монумент, споруджений на схилі Цитаделі і поєднаний з площею земляними терасами, призначеними для спостереження під час різноманітних масових акцій. Щодо самого пам’ятника пропонували дві перспективи: кінний пам’ятник маршалка і обеліск з трьох кам’яних частин, увінчаних орлами. Водночас автори пропонували розмістити на Цитаделі спортивний осередок: стадіон на 25 тис.місць, спортивні зали та тенісний корт на 2,5 тис. місць.
Другу нагороду отримав проект авторської групи у складі Яніни Райхерт, Анелії Рафаловської-Взорек, Фридерика Тота, Густава Благута, Романа Христовського та Марії Кольберґер. Пам’ятник мали спорудити на продовженні вул. Руської на тлі костелу Кармелітів. Композиційний зв’язок вул. Підвальної з Губернаторськими Валами вирішено у формі сходів, які мали служити трибуною під час урочистостей. Пам’ятник являв собою стоячу фігуру Юзефа Пілсудського.
Також визначили дві треті та три заохочувальні премії. Автори більшості з них передбачали встановлення монумента на схилі Цитаделі з організацією тут нового міського осередку.
Проблема фінансування монумента вирішувалась як за рахунок дотацій влади, так і іншими заходами. Наприклад, у 1937 р. Комітет побудови пам’ятника видав книгу «Пам’ятник маршалка Юзефа Пілсудського у Львові – конкурсні проекти 1936». 30 примірників цього видання було розповсюджено на виставці архітектури по 10 злотих. Однак, навіть тут придбали лише 22 примірники публікації.
Директор Крайового нафтового товариства виділив на пам’ятник 50 тис. злотих. Єврейська громада Львова пожертвувала на монумент 2 тис. злотих. Львівські суди 1 червня 1935 р. вирішили виділити 75% від зібраних з різних справ коштів на пам’ятник. Однак, через початок Другої світової війни монумент так і не вдалося спорудити.
Для публікації використано фрагмент книжки Мельника І., Масика Р. Пам’ятники та меморіальні таблиці міста Львова. – Львів: Апріорі, 2012
