Будинок, про який сьогодні піде мова, стояв на розі вулиць Мохнацького (сучасна вулиця Драгоманова) та вул. Коральницької (сучасна вулиця Августина Волошина) під №1.
Трошки з історії вулиць, між якими розташовувався зруйнований будинок…
Вулиця Драгоманова утворилася під час “глобального” впорядкування Львова на початку “ери” місцевого самоврядування. Відома від XVIII століття, як вулиця Гончарська вища. Від 1871 року- Гончарська. З 1895 року – Мохнацького, на честь польського письменника, історика, політичного публіциста Мауриція Мохнацького. Під час німецької окупації, від травня 1942 року вулиця мала назву – Блюменштрассе. У повоєнні часи вулиці не надовго повернули передвоєнну назву і вже 1946 року вулиця отримала сучасну назву – Драгоманова, на честь українського публіциста і громадського діяча Михайла Драгоманова.
Вулиця Волошина виникла у середині XIX століття, не пізніше 1853 року отримала назву Жепінського, у 1871 році її було перейменовано на Коральницьку, адже на ній, у будинку №2 провадили торгівлю коралями Томаш і Ромуальд Турасєвичі (протягом німецької окупації вулиця називалася Коралленштрассе).
У 1946 році, за радянських часів, отримала назву Десняка, на честь радянського письменника Олекси Десняка. Сучасна назва від 1991 року, на честь політичного та релігійного діяча Закарпатської України Авґустина Волошина.
Разом із вулицею Лелевеля(сучасна вулиця Поповича) та вулицею Академічною (сучасний проспект Шевченка), вище згадані вулиці утворювали площу Академічну, котру часто називали площею Фредра.
Сам будинок був зведений в період до 1863 року (план міста Львова 1863 року, як додаток до топографічної карти Галичини Куммерсберга). Будинок був триповерховий, з одним зовнішнім балконом на другому поверсі, розташованим над входом на розі будинку. Ще були входи з вул. Коральницької.
Фраґмент мапи Львова 1863 р.,на якій видно будівлю на розі вул. Гончарської вищої(назва до 1871р., суч. вул. Драгоманова) та вул. Жепінського (назва вул. до 1871 р., суч. вул. Волошина)
Над одним з них на одній із фотографій видно вивіску “Нафта М’ячиньського”. Сам будинок був житловим. Відомо, що до 1939 року в ньому містилося консульство Англії. Також тут містилося Товариство охорони дітей та молоді та виробництво вимірювальних приладів Еріка Вояковського.
Будинок було зруйновано бомбою під час ІІ світової війни. В радянський період тут було облаштовано сквер і висаджено тополі. У 1960х роках тут містився тир, залишки якого можна було бачити ще в середині 1990х. Згодом в сквері з’явився дерев’яний кіоск-чарочна, та кіоск “Спорт-Лото”.
Нову п’ятиповерхову будівлю збудували у 2006 році за адресою пр. Шевченка, 32. Архітектори М. Столяров та Ю. Столяров. Будівля будувалась під банк “Хрещатик”, та згодом там був “Райфайзен банк”. Зараз там знаходиться банк “Кредит Дніпро”.
Лідія ГЕРШУНЕНКО
