Продовжуємо висвітлювати діяльність Українського Фотографічного Товариства, що існувало у Львові впродовж 1930-1939 рр. Нагадаємо читачам, що свою І виставку аматорської фотографії УФОТО презентувало 7 грудня 1930 р., а другу – 6 грудня 1931 р. (про них можна почитати тут і тут). А сьогодні мова піде про ІІІ виставку організовану УФОТО 1932 р.
Як бачимо з часу заснування УФОТО щорічно відкриває виставки мистецької фотографії, даючи можливість українським аматорам-світлицям познайомити широкий загал із своїми роботами.
Традиційно завчасу товариство оголосило «Правильник участі у виставці», а що тема її була «Львів у світлині», то організатори детально описали, які саме фотографії буде прийнято до виставки.
«Виставка обіймає всякого роду бездоганно виконані світлини, яких тема дотичить Львова. Отже увійдуть тут мистецько виконані світлини, які показалиб: 1) красу львівського краєвиду та питоменності населення Львова, 2) мистецьке й наукове життя Львова, його научні установи і школи та працю в них, 3) портрети чільних діячів Львова, 4) стару й нову архітектуру в образі Львова, 5) львівське промислове й торговельне життя, гуртівні й подрібні крамниці з виставовими вікнами включно, 6) особливіші, питомі Львову обходи, імпрези, розривки й т.п., 7) спортове життя і спортові грища Львова, 8) львівське товариське життя», – йшлося в правильнику участі у ІІІ виставці світлин, що були надруковані у тогочасній пресі.
Для добору світлин для участі у виставці було обрано журі у складі: д-р Степан Дмоховський, інж. Олександер Пежанський, д-р Микола Гнатишак, Богдан Скрентович. Організацією ж виставки займався виставковий комітет до якого входили: дир. Ярослав Горалевич, д-р Степан Дмоховський, д-р Володимир Раставецький, Маріян Вахнянин, Богдан Скрентович, Ярослав Савка, Олександер Мох.
Окрім відзначення почесними грамотами авторів трьох найкращих світлин, по завершенні виставки комітет планував нагородити авторів кращих праць книжковими нагородами. Забезпечити ними мали видавництва: «Червона Калина» (серія книжок на вибір, вартістю 75 зол.), книгарня НТШ (трилогія Б.Лепкого), Українська енциклопедія (один том), «Добра книжка» (серія книжок, вартістю 50 зол.), «Просвіта» книга Возняка «Старе українське письменство», книгарня «Рідної школи» (одне з кращих своїх видань), «Новий Час» (серія книжок, вартістю 25 зол.) .
ІІІ виставка УФОТО «Львів у світлині була відкрита 30 жовтня 1932 р. в залах Національного музею. У виставці взяли участь 22 автори (в основному зі Львова, за винятком трьох осіб), котрі представили 365 робіт. Вхід на виставку вартував 50 ґрошів, для молоді – 30.
«Вистава має артистичний і документарний характер. Переважають ориґінально зняті львівські будівлі та їх фраґменти історичної й мистецької вартости», – «Нова Зоря» (№ 84, 1932 р.).
Уже традиційно, до виставки товариство видало каталог. Його тираж нараховував 1000 нумерованих примірників. Обкладинку каталогу оформила Олена Захаріясевич, переднє слово подав історик Іван Крип’якевич.
«З окрема треба згадати катальоґ виставки, що є рівночасно прегарним альбумом Львова, війшло туди 20 репродукцій найкращих світлин. Це люксусове видання коштує також тільки 50 сот.!», – «Новий Час» (№250, 1932 р.).
Треба зауважити, що одночасно із ІІІ виставкою УФОТО «Львів у світлині», проходила друга – VІ міжнародний сальон фотоґрафіки в Польщі, до якого теж було видано каталог. При порівнянні каталогів обох виставок у пресі зазначалося, що каталог УФОТО «таки кращий і складений більше по мистецьки… Він же під оглядом репродукцій повніший і на половину дешевший від польського» («Неділя», № 47, 1932 р.)
«Катальоґ 3 Виставки УФОТО, це теж досягнення свого роду. Смачний в оформленні, беззакидний під типоґрафічним оглядом, , а коли вже йому треба щось закинути, то хиба добір ілюстрацій – не всі вони належать до найкращих експонатів виставки. Вартість катальоґу подвоює прекрасна стаття І. Крип’якевича, а цілість є вартісним вкладом в нашу небагату лєополістику», – писав Микола Голубець («Нове Слово», №2, 1932 р.).
Під час експонування виставки відбувся відчит лекції історика Івана Крип’якевича, а також кінематографічна вечірка на якій відбувся показ стрічок авторства Юліана Дороша та Олександра Пежанського.
«Українське Фотоґрафічне Товариство мало добрий помисл: показати ширшим колам громадянства перші спроби наших українських кіноаматорів. Цілий ряд висвітлених картин подав доказ, що хоч львівська українська кінематоґрафія ставить дійсно щойно перші примітивні кроки на шляху свого майбутнього розвитку – то все таки і в тих спробах слідно завдаток на дійсно наше, своєрідне кінове мистецтво. Висвітлено м. і 2 етноґрафічно-краєвидні фільми роботи Ю.Дороша і 1 спортову фільму інж. О. Пежанського. Особливо краєзнавча фільма з долини Дністрового яро подобалась глядачам», – «Мета» (№ 44, 1932 р.).
«Про саму фільму, що її опрацював і висвітив Юліан Дорош, треба висказатися з як найбільшим признанням. Ця фільма етноґрафічна, накручено цього року в червні, липні й серпні. Зміст її – це побут українського люду Городенщини, а докладніше побут села Раковець над Дністром. Фільму поділено на дві частини. Часть перша обіймає ряд по мистецьки схоплених образів з Раковецького краєвиду, передовсім руїни оборонного замку, поставленого в 1660 році Яном Бєнєвским для охорони перед татарськими нападами, прегарні види з замку на Дністер і ряд образів зі щоденного людового побуту. Друга частина фільми це весілля Раковецького селянина Василя Лонича. В цій частині фільми глядач мав змогу не тільки налюбуватися красою українського пейзажу але й познакомитися з весільними обрядами Городецького люду, пізнати його богату ношу й цікаві звичаї», – «Новий Час» (№ 252, 1932 р.).
Фільмова вечірка організована УФОТО настільки зацікавила відвідувачів, що була повторена 20 листопада. Закриття виставки відбулося 21 листопада «з діяпозитивами та льосуванням (розіграшем – ред.) катальоґів». Один номер з кожних 25 нумерованих каталогів вигравав мистецьке фото.
Також традиційно було оголошено авторів найкращих робіт, представлених на виставці. Дипломи одержали : І місце – Олександер Мох «Василіянська церква», ІІ – Степан Щурат «Нове Знесіння», ІІІ – Володимир Тарнавський «У місячному світлі».
Премії від видавництв: Роман Совяковський, Ярослав Савка, Юліан Дорош, Данило Фіґоль, Євген Храпливий, Нестор Нижанківський, Володимир Січинський, Мечислава Ганицька, Богдан Борщ, Степан Войтович.
Відкриття виставки стало неабиякою подією українського Львова і хоча у відгуках зазначалося, що носила вона більше документальний, аніж мистецький характер, що пояснювали участю світливців амторів, а не професіоналів, все ж преса жваво відгукнулася на її проведення. Ряд рецензій на захід помістили на своїх шпальтах такі українські періодичні видання як: ««Діло», «Правда», «Нова Зоря», «Нове слово», «Новий Час», «Нова Хата», «Мета», «Дзвони», «Неділя», «Вогні».
«Треба би таку виставку повторювати щороку, додаючи до існуючих уже образів нові; так може вдалось би зробити початок музею нашого Львова. Це дуже важна ідея і У-Фо-То має велику заслугу для нашого Львова, що друге (за «Плаєм») поставило одним зі своїх завдань пізнати й причинитися до пізнання у других славного города Львова», – «Дзвони» (№ 11, 1932 р.).
«ІІІ вистава української фотоґрафіки має величезне значіння як великий збір цікавих ілюстраційних документів нашої культурної історії, життя і краєзнавства Але, як ми бачили, теж у чисто мистецькому огляді дала вона дещо нове, цікаве, творче», – «Мета» (№47, 1932 р.)
Після закриття виставки у Львові її було представлено з 27 листопада по 4 грудня 1932 р. в Перемишлі у залах «Української бесіди». Організацією цієї виставки займалося Товариство «Плай».
Наступного, 1933 р. в часі Великодніх свят УФОТО мало намір показати виставку «Львів у світлині» у Чорткові. Однак місцеве староство заборонило її проведення, мотивуючи це тим що це не мистецька виставка, а показ промислових виробів на який потрібен спеціальний дозвіл.
«УФОТО влаштувало вже пять фото-вистав: у Льввоі (3), Станиславові й Перемишлі і нікому не снилося забороняти їх. Аж у славнім Чорткові мистецьку виставу світлин поставили у ряд ярмарків чи інших «кермашів»», – «Діло» (№ 100, 1933 р.)
Софія ЛЕГІН
