Сьогодні хочемо познайомити читачів Фотографій Старого Львова із публікацією відомого українського кооператора, референта виробничої кооперації при Ревізійному Союзі Українських Кооператив у Львові , у 1932-39 pp. головного директора кооперативної фабрики «Суспільний Промисл» Романа Раковського “Львів – централя української кооперації”. Статтю, у якій йдеться українські кооперативні підприємства Львова було надруковано у Ювілейному Збірнику “Наш Львів. 1252-1952” (Ню Йорк, 1953. Видавництво “Червона Калина”. Оригінальність тексту збережена).
Весною 1925 р. мене прийняли до Ревізійного Союзу Українських Кооператив у Львові як кандидата на ревізора та зразу посадили за роботу, над якою морочився тоді цілий ревізійний відділ. Було це складання т зв. золотових балянсів, інакше перерахування на заведену попереднього року тверду валюту всього, що залишилося нашим кооперативам після першої та визвольної воєн. Треба було довгих років, заки вони знову стали на ноги. Загалом наша кооперація у ті часи дуже різнилась від стану її напередодні другої світової війни. Тоді, у 1925 році, якщо хтось захотів оглянути наші кооперативні установи у Львові, то йому зайво було їздити трамваєм, чи т. зв. Львівським «фіякром» по цілому місті, а вистачало перейти пішки довкола Ринку, – починаючи від камениці на Домініканській вулиці ч. 11 і на ній кінчаючи.
Саме при Домініканській містився Ревізійний Союз Українських Кооператив. Як на організаційну й контрольну централю всієї кооперації на західньо-українських землях, виглядав він доволі скромно. Директор, 8 ревізорів, 2 машиністки, З бюрові службовці, редактор «Господарсько-Кооперативного Часопису», возьний – ось і ввесь персонал тієї установи, що містилася в чотирьох невеличких і в одній більшій кімнатах, заложених бюрками й шафами. В тій самій домівці містилося ще «Краєве Товариство Кредитове», що називалося популярно «Митарі й Фарисеї»; воно було власником тієї камениці і мало свої скромні бюра в партері; над ним була кооп. «Достава» – вирібня церковних риз та продаж девоціоналіїв.
Від Домініканської вул. до Ринку кільканадцять кроків, а в Ринку, під ч. 36, «Народна Торговля». Камениця її стара, і сама «Народна Торговля» одна з найстарших українських кооператив. На поверсі мала вона свої бюра, на долині споживчу крамницю. «Народна Торговля» була централею міської споживчої кооперації та мала свої філії майже по всіх повітових містах Галичини. З нею сусідувала кооператива «Труд», жіноча кравецька робітня і школа крою. «Труд» містився теж у власному домі. Від «Труду», навскоси – поміж «страганами» львівських перекупок, можна було перейти до наріжної камениці Ринок 10, що була власністю товариства «Просвіта», в якій містилась на долині книгарня Наук. Т-ва ім. Шевченка, а поруч неї чистенька молочарська крамничка «Маслосоюзу», щойно відкрита, як перша у Львові. На першому поверсі в домі «Просвіти» займав декілька кімнат «Краєвий Союз Кредитовий» – «Центробанк», над «Центробанком» була «Видавнича Спілка Діло» з редакцією і адміністрацією цього найстаршого щоденника на українських землях. Щоденник «Діло» мав свою велику друкарню з модерним устаткуванням, яка містилась у партері.
В недалекому сусідстві, напроти Успенської церкви, кидався зразу в очі великий будинок «Тов. Взаємних Убезпечень Дністер», у якому містився «Кооперативний Банк Дністер”, а також «Земельний Банк Гіпотечний», одинокий український акційний банк. В партері цього будинку була й крамниця паперу та канцелярійного приладдя, власність кооп. «Союзний Базар», а поруч неї крамниця церковних риз і девоціоналів кооп. «Достава». Від камениці «Дністра» можна було повернути знову до «Ревізійного Союзу», замикаючи це коло, в якому скупчувались наші кооперативні установи. Ще при вул. Косцюшка, ч. 1 була одна загально відома інституція, а саме український готель «Народна Гостинниця». Від Нар. Гостинниці недалеко на вул. Зіморовича, 20, містився «Центросоюз» – централя повітових союзів кооператив з їх підбудовою – сільськими кооперативами для загального закупу й збуту. Вона була тоді щойно в стадії розбудови. Поза тим були ще у Львові 2-3 малі кооперативні банки та декілька споживчих кооператив на передмістях. Всі ті установи разом мали коло 200 службовців і робітників.
Та як дуже змінився цей стан від 1925 р. до 1939 р.!
далі буде…
