Походження їх пов’язане із функціонуванням у містах маґдебурзького права й існуванням уряду бурмистрів – міських урядників у класичній ретроспективі трьох-чотирьох століть.
У муніципальному устрої Корони Польської і Великого князівства Литовського, до складу яких входили українські терени упродовж ХІV – ХVIII століть, рада виступала як найвищий орган міського самоврядування. Управляючи міським майном, вона була водночас і виконавчим, і судовим органом, а також репрезентантом міста в його зовнішніх відносинах.
До компетенції ради входив переважно розгляд цивільних справ: суперечки щодо спадщини і майна, нагляд за благоустроєм міста, відання обліком міських прибутків та видатків, а також дрібні злочини.
Означені судові справи розглядалися у будинку ратуші посеред Ринкової площі.
Площа Ринок у часі ХVI – ХVIII століть була активним суспільно-культурним центром, живим пульсуючим організмом міського життя луцького поспільства-громади.
Інститут міської ради в Луцьку згадується уже в привілеях великого князя литовського Олександра від 31 липня 1497 року та 6 лютого 1498 року. В останньому документі вказувалось:
«Били нам чолом війт міста Луцька і бурмистр, і радники…»
Відповідно до привілею Олександра Яґеллончика від 31 липня 1497 року до складу міської ради Луцька входило четверо райців (радців), двох з яких обирало поспільство (громада), інші два призначались королівським ставлеником – війтом. Упродовж року врядування один із луцьких райців певний час виконував обов’язки бурмистра.
З-посеред луцьких міщан-майдеборчиків уряд бурмистрів упродовж другої половини ХVI – першої половини ХVII століття посідали Григорій Посолейко, Василь Лук’янович, Ян Матвійович, Василь Шилневич, Ян Соколениця, Іван Антонович Добрянович, Андрій Сезенович, Ян Гепнер, Шимон Злоторович та ін.
Цікаво, що засідання міської ради в Луцьку розпочиналися о десятій ранку. Не хотіли, вочевидь, бурмистри зрання йти справи міські вирішувати :).
Оксана ШТАНЬКО
Джерело: “Хроніки Любарта“
