Лоб, Жовква і булава. Коротка історія про те, як образити короля і спантеличити воєводу

346
Лоб, Жовква і булава. Коротка історія про те, як образити короля і спантеличити воєводу

Гіршими за малих і завжди метушливих дітей можуть бути хіба свавільні, амбіційні, але безвідповідальні шляхтичі. Бали, танці, бенкети, а ще дуелі, бійки, суперечки – це досить характерні речі для публічного повсякдення шляхти. З іншого боку, після такого гуляння і осад певний може залишитися, образа, жадання помсти. Й комусь потім доводиться з цим всім розбиратися, розгрібаючи вчинене в емоціях.  

Жан П'єр Норблен де ла Гурден. Сеймик в церкві
Жан П’єр Норблен де ла Гурден. Сеймик в церкві

Подорожуй, але дім не відпускає

Син коронного гетьмана Речі Посполитої Ян Станіслав Яблоновський, майбутній воєвода волинський, потім руський, а врешті – також канцлер коронний, приїхав до Варшави у справах. Не встиг він відтанцювати другий-третій танець на балу, відвідати якусь корчму чи потрапити на аудієнцію до когось з високопосадовців, а його знайшов посланець, що прибув з Русі. Новини, як буває звично, не надто втішні. У Жовкві побилися ловчий коронний, син брацлавського воєводи Стефан Александр Потоцький і воєвода поморський Ян Ґнінський. Як побилися? Вони сильно посварилися, а тоді Потоцький побив опонента булавою, розбивши тому лоба.

Руський і волинський воєвода Ян Станіслав Яблоновський, у якого вчителював Б. Хмельовський. Фото з https://pl.wikipedia.org
Руський і волинський воєвода Ян Станіслав Яблоновський. Фото з https://pl.wikipedia.org

Очевидно, Яблоновського ця новина не потішила. Можливо, в хід пішли прокльони і нецензурні вислови. Не виключено, що він просто запитував себе чи для того всю юність провів в європейських містах, з навчальною метою відвідував двори магнатів, королів, духовенства і інших можновладців, щоб зараз бути посередником під час п’яних розбірок тут, у Речі Посполитій.

Жовква і король

Справа виявилась серйозною. Описане вище побоїще відбувалося у присутності короля Речі Посполитої Яна ІІІ Собеського. Той саме перебував у Жовкві і настрій монарха був не найкращим. Його молодість лишилась далеко в минулому, та й миті бойової слави уже забували. Натомість, підводило здоров’я, а внутрішні справи в володіннях монарха були не найкращими. Не можна назвати успішними і спроби короля передати владу сину Якубу. Одним словом, його світ валився і Собеський нічого не міг вдіяти. Тут ще й шляхтичі побились у нього в резиденції, зневаживши цим і самого монарха.

Ян III Собеський з родиною. Придворний художник, 1693 рік
Ян III Собеський з родиною. Придворний художник, 1693 рік

Король не міг залишити цього просто так. Тому він взяв і образився на Стефана Потоцького, почав його уникати і взагалі не підпускав до себе. Це змінило життя вчорашнього улюбленця Яна ІІІ. Ще вчора він літав під хмарами і намагався намалювати булавою (є версія, що пірначем) герб Яніна на чолі Ґнінського, а сьогодні впав обличчям у багнюку. Та й все життя попереду, кар’єра, а тут – таке. Так, Потоцький дійсно мав при дворі репутацію “гуляки, розпусника, людини, яка не вміє панувати над своїми рефлексами”. Врешті, його син, Миколай Василій Потоцький, перевершить батька в харизмі й екстравагантності. З іншого боку, Стефан Потоцький і меценатом був знаним, а ласку короля втрачати не хотілося.

Потоцькі, Яблоновські і Собеські

Неприємну справу намагалися залагодити, між іншим, через Яна Станіслава Яблоновського. Той був посередником між сторонами конфлікту, їхнім комунікатором з королем. Водночас, Ян ІІІ Собеський розумів схильність Яблоновського до Потоцького, тому перший також частково впав у немилість в короля. Під час першої поїздки Яблоновського до Жовкви, яка відбулась після описаної бійки, з ним навіть не захотіли зустрітись і обговорювати ситуацію. Другого разу справи все ж пішли краще. Тим не менше, тягнулося все довго і лише в липні 1694 року король прийняв вибачення Стефана Потоцького.

Герб Трах, яким користувалися Гнінські. Фото з https://uk.wikipedia.org/
Герб Трах, яким користувалися Гнінські. Фото з https://uk.wikipedia.org/

На завершення цієї історії варто повернутися до дуету Потоцький-Ґнінський. Ця історія з їхнім конфліктом і бійкою у Жовкві не просто цікава, але й має декілька екзотичних нюансів. По-перше, інцидент між ними трапився у березні 1694 року, а лише в лютому того ж року Ґнінський став поморським воєводою. Можливо, Потоцький так вітав свого колегу. Або ж проводжав із посади, яку Ґнінський займав до того – він був воєводою брацлавським, де Потоцькі мали землю і вплив. По-друге, згадані персонажі зовсім не чужі один одному. Ян Ґнінський – це чоловік Терези Потоцької, сестри Стефана Потоцького.

Євген ГУЛЮК

Використані джерела:

  1. Dziennik Jana Stanisława Jabłonowskiego. – Warszawa, 1865. – Cz. I. (R. 1694 – 1695). – S. 9-10, 12 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://polona.pl/item/dziennik-jana-stanislawa-jablonowskiego-cz-1-r-1694-1695,MjU4MzQyMjg/4/#item
  2. Gieroswski J. Jabłonowski Jan Stanisław h. Prus III (1669 – 1731) // Polski Słownik Biograficzny. – Wrocław – Warszawa – Krakόw, 1963. – T. X/2, zeszyt – S. 221 – 223.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.