Вулиця Личаківська. Площа Ринок. Український Національний Музей. “Літак з червоним хрестом”, з якого скидували листівки над Львовом. Львівські часописи. Грабіжники. Карта України. Книгарня Наукового товариства імені Шевченка. Іларіон Свєнціцький (Іван Боберський подає його як Святицького), професор Посацький, Катерина Навроцька, Степан Томашівський та інші. Розповідь пані Матієвої. Цитаделя. “Темно, стріли чути, з різних сторін. Гроші сховані в холявці”.
Про ці та інші події, які відбулися 6 листопада у Львові можна почерпнути інформацію з “Дневника” відомого педагога, громадського та військово-політичного діяча Івана Боберського. Текст публікується із збереженням мови та правопису ориґіналу.
Витяги із “Дневника”. Дня 6.ХІ.1918, Львів, середа
Рано о 6-тій встав я, подарував служниці одну корону на спомин, закинув кріс на плече і вертав в напрямі Ринку. Личаківською йшли гурти людей, що виглядали як онучі. Це були вояки з полону. Український склеп, де я давнійше снідав, замкнений. Придав би ся тепер. В небезпеці відчувається потреба своїх склепів і гостинниць. Оба Гриневичі переглядали вулиці. В Музею укладав я договір на винаєм ґалєрійки, де були зложені предмети з вистави. Директор Святицький прочитав часописі, що я їх приніс з собою. На вулиці много людей. Якийсь пан сказав до другого: “Rozejm do godziny trzeciej”. Люди піднесли голови в гору. Що такого? Над містом летів літак з червоним хрестом. В блиску сонця забіліли білі листки з літака, вертілись в повітрю і падали десь на дахи чи на вулицю. Товпа поспішила в тім напрямі.
Обід у Вовка без мяса: борщ, бульбяні шніцлі, сирна паляниця, голубці, ціна 15 корон. За цю ціну можна було одержати передше 15 обідів. На обід прийшов професор Посацький. Оповідав, як його напали три рабівники. Говорили по українськи, питали за виказкою, приложили револьвер до грудий і зажадали гроша. Взяли папери, калитку, годинник і сказали: “Марш!”.
З Музея забрав я карти України і заніс до книгарні ім. Шевченка. Панна Катерина Навроцька працює в книгарні. Оповідала, що в камениці, де мешкає, називають її “Rusinka” і викрикують на неї. Якийсь вічливий чеський старшина поміг їй вийти з камениці і дістатись до книгарні. Пані Панькевичева, занята також в книгарні, сказала до мене: “Люди стають неспокійні чи будуть мати що їсти. Треба би подбати, щоб був хліб в склепах для українців і для поляків”.
Стрічаю д-ра Томашівського, історика у військовім платтю, як старшину. Вітаю і желаю успіху, бо довідався я, що він провадить побір. У вуйка Реваковича стрічаю буковинця Галицького. Тета Реваковичева походить також з Буковини і радо говорить про Буковину за своїх молодих часів. Дуже вічлива і дотепна, знає українську, польську, німецьку, французьку, румунську мову. Грає на пяні. Низького росту, а вуйко високий, з малою борідкою, правильними рисами лиця. Відразу відчути можна, що це розумний, поважний мущина. Тета просить, щоб приходити, як звичайно, і приносити важні новини, що діється.
Прийшла пані Матієва, жена шкільного інспектора, цілком вже сива. Це донька професора Шараневича. Я вчив її, бо ходила на ґерманістику у Львові за часів професора Ришарда Маріяна Вернера. Розповідала про хліб і хлібовий листок, а також про пригоду свого мужа, якого мало що не поцілила куля. Говоримо про звіт в “Ділі”, де редакція простує брехні польського звіту і виписує похвали Ількові Цьоканови, що випер з другими поляків з поєзуітського городу.
Цей звіт пишу в Музею. О 9-тій йду на вулицю Супінського, 26, до дому польської властительки, патріотки Рошковської, де винаймаю від 1908 року дві кімнати і кухню за 72 корони. Темно, стріли чути, з різних сторін. Гроші сховані в холявці.
Іван Боберський
Особлива подяка за надані світлини та матеріали Андрієві Гречилу, Лесі Крип’якевич, Романові Метельському та Василю Стрільчуку.
Андрій СОВА
історик
Джерела і література:
- Сова А. Військово-політична діяльність Івана Боберського в роки Першої світової війни // Гуманітарні дисципліни у навчально-виховному процесі вищих навчальних закладів: [зб. наук. статей]. – Львів : ПП Сорока Т. Б., 2014. – Вип. 4. – С. 90–100.
- Сова А. Степан Гайдучок – творець та літописець історії українського гімнастично-спортового руху. – Режим доступу: http://photo-lviv.in.ua/stepan-hajduchok-tvorets-ta-litopysets-istoriji-ukrajinskoho-himnastychno-sportovoho-ruhu/ [03.2018].
- Сова А., Тимчак Я. Іван Боберський – основоположник української тіловиховної і спортової традиції / За наук. ред. Євгена Приступи. – Львів: ЛДУФК; Апріорі, 2017. – 232 с.: іл.
- Сова А. Боберський Іван Миколайович // Західно-Українська Народна Республіка 1918–1923. Енциклопедія. – Івано-Франківськ, 2018. – Т. 1: А–Ж. – С. 143–144.
