Сьогодні пропонуємо Вашій увазі другу частину історії галицького летунства у викладі Івана Лемківського (1938 р.)
Орґанізаційний розвій
Команда Летунської Сотні енерґійно взялася за орґанізційну працю. Першу увагу звернено на вишкіл фахових сил. Найперше сховано в Краснім школу летунів і зорців, а відтак ряд ріжного роду спеціяльних курсів.
Вишколено на швидку руку кількох старшин і підстаршин на взірцевих летунів – але школа найшла свій траґічний кінець 5 лютого 1919 року, коли в часі викладу про механізм і ділання летунських бомб вибухла, через неосторожність викладаю чого полк. Губера, бомба в його руках. Наслідки були жахливі: Дах і стіни бараку, в якім відбувалися виклади,вилетіли на парусот метрів вгору і на боки. Зі всіх присутніх летунів лише трьох було тяжко ранених – решта розірвані! Згинув сам полк. Б. Губер., пор. Василь Томенко, пор. Лупул, пор. Гумецький Орест, хор. Хазбулат Кануков, хор. Михайло Нестор, Хор. Олекса Басон і хор. Швець, – весь цвіт літунства УГА.
Школу вже не відновлено – бо нащастя наспів в коротці з Відня транспорт більшої скількости фахівців.
В тім часі, перша половина лютого 1919 року, в ганґарах Летунської Сотні в Краснім було около 80 літаків з чого третина вповні пригожа до боєвих і розвідчих летів. Одначе команда сотні не вгавала в дальших орґанізаційних заходах.
Значно збільшений персональний і матеріяльний склад «Летунської Сотні» в Краснім, перейшов межі орґанізації летунської сотні нормального складу. Рішено орґанізацію літунства УГА зробити більше гнучкою і приспособити до пекучих потреб фронту і самої УГА.
Все летунство переформовано в «Перший Летунський Полк УГА» – комендантом полку зістав наступник полк. Б. Губера, полк. князь Кануков.
«Перший Летунський Полк УГА».
Цю частину, зовсім окрему від всіх інших частин УГА, так під оглядом приділу, боєвої праці, адміністрації і т.д. розпочали формувати в другій половині лютого 1919 року. Початковий, визначений плян, обіймав задуманих 4-5 полевих летунських сотень, по одній для кожного корпусу УГА. Спершу сформовано відразу 2 летунські полеві сотні, одну запасову і Кіш в Краснім.
«Перша Летунська Сотня» цього полку, під командою поручника-летуна Хруща, залишила Красне і виїхала до села Дуліби під Стриєм, в розпорядження команди ІІІ-го корпусу УГА.
«Друга Летунська Сотня», під командою полк. кн. Канукова, залишилася в Краснім. Полк. кн. Кануков був одночасно ще і полковим комендантом і як такий був підчинений впрост Начальній Команді УГА.
Окремими формаціями були: «Летунський Вишкіл», який утворили нате, щоби від тяжити старшин-летунів із сотень від праці вишколу нових летунів.
«Летунська База» у Краснім – була головною і одинокою базою для матеріяльного поповнювання літаків і їх направою. Перша сотня мала у Дулібах ще свою полеву майстерню, але всі більші направи переводили лише в Краснім.
Команда летунського полку розвивала свою діяльність дуже енерґійно, особливо в вишукуванні летунського майна на Наддніпрянщині. В Києві в часі евакуації України німецькі війська залишили свій великий летунський парк. Все це опинилося в Краснім. Незабаром, зовсім випадково, віднайдено коло Проскурова величезний летунський парк, понад 100 штук літаків, найновіших зразків з 1917 року.
Команда летунського полку вислала своїх летунів до Проскурова, котрі пригідний матеріял висортували, навантажили до ваґонів і привезли до Красного. В тім часі згинув один з найкращих летунів, а це місто-старина-летун Кавута, який піднісся на ним самим вибранім літаку та недалеко Проскурова впав і згинув.
Придніпрянський «Летунський Інспекторат» щедро спомагав «Летунський Полк УГА». Багато старшин цього інспекторату, а наприкінці і сам інспекторат, опинилися в Краснім. Прибув туди і «Київський Авіо-Дивізіон» в складі: штаб дивізіону, 3 літаки, полева майстерня і 30 ваґонів майна.
Наддніпрянці-старшини, що прибували до Красного, були висококваліфікованими фахівцями всяких летунських спеціяльностей. Були між ними летуни боєвики і зорці, бомбометчики, фотоґрафісти, конструктори і т.д. Всіх їх дуже радо приймали до полку в Краснім.
Ця доба вчасної весни 1919 року є найкращим періодом розвою літунства УГА – і найбільшим орґанізаційним розмахом.
На коротко перед першим відворотом зорґанізовано «Летунський Кіш» у Краснім. «Летунський Вишкіл» наладнав у Краснім дві школи, а це одну для зорців, а другу для вишколу обслуги літаків. Ще окремо вишколювано – в окремих курсах – летунів так боєвих як і розвідчих.
Приближення большевицького фронту зі сходу до Збруча викликало потребу частої та зміцненої розвідки в напрямі большевицьких військ. Спершу цю працю виконувала друга летунська сотня з Красного. Однакож ця сотня була неімовірно перетяжена боєвими і розвідчими летами на фронті І-го і ІІ-го корпусів УГА, бо перша летунська сотня обслуговувала лише ІІІ-ий корпус УГА. З цеї причини засновано «Третю Летунську Сотню», котрій присвячено дуже велику увагу, мабуть через факт, що вже заходила можливість переходу УГА через Збруч. На цю тему вже йшли розважування в Начальній Команді УГА, бо було відоме, що з Франції ідуть дивізії ґен. Галлєра.
«Третя Летунська Сотня» в силі 5 літаків відійшла з Красного до Тернополя.
Цей період був кульмінаційним в розвою летунства УГА. На цю добу припадає найінтензивніша праця галицького летунства.
«Путобальонна Сотня»
В березні 1919 року прибув з Наддніпрянщини повний матеріял для «Путобальонної Сотні». Привезено 2 привязні бальони зі всім потрібним для них матеріялом.
Була це летунська частина, організована зовсім окремо від «Летунського Полку УГА» – з котрим орґанізаційно не мала ніякого зв’язку. Приказом Начальної Команди УГА розділено цю сотню на дві частини по одному бальонові, кожну чету приділено до іншого корпусу – а це до ІІ-го і ІІІ-го корпусу УГА.
Обі чети розпочали свою працю негайно після приділення до обох бальонів персоналу і скорострілів для оборони цих бальонів. Працювала ця сотня до кінця квітня 1919 року, коли її стягнули до запілля для направи ушкоджених бальонів і вишколу нового персоналу. В травні рухнув фронт, настала маневрова війна, в часі котрої привязні бальони не могли мати жадного примінення і ця сотня позістала в резерві при команді ІІ-го корпусу УГА.
В часі відвороту УГА, цю сотню розв’язано, а бальони і весь матеріял пропав.
Діяльність летунства УГА в Галичині.
Діяльність летунства обіймала всі ділянки цеї служби. Спершу сповняла лише розвідчу і обсерваційну працю на цілім тодішнім фронті УГА, що вимагало всіх сил і повного фізичного і психічного напруження. Праця йшла від січня 1919 року щодня, головно над Львовом і залізничними шляхами Львів-Перемишль і Львів-Рава Руська, де приходило до дуже частих сутичок з другою стороною.
До більшогобою прийшло в квітні 1919 р. на залізничнм шляху Львів-Перемишль, коли два літаки УГА летіли на захід. Перший віз бомби і провірював терен вздовж залізничного шляху. Цим літаком кермував тоді ще четар, Шепарович, зорцем був булавний Кліщ. Другим літаком кермував поручник Рудольфер і він творив охорону власного літака.
З появою цих двох літаків над Львовом піднялося кілька польських літаків, котрі негайно заатакували галицькі літаки. Пор. Рудольфер з місця став до оборони першого літака, щоби цей зміг відлетіти з місця бою. Вивязався воздушний бій, в чаі котрого скоростріл пор. Рудольфера, поцілений кількома кулями, перестав стріляти. Пор. Рудольфер, вже зовсім безборонний і до бою неспосібний, мусів з місця бою усунутися. Він спустився через хмари майже аж на самі дахи Львова, чим скрився перед переслідуванням і щасливо вернувся до своєї бази в Краснім. Також і бомбометному літакові вдалося щасливо вернути до бази.
До менших і більших повітряних сутичок доходило чато – тимбільше, що літаки УГА залітали на 700-800 км вглуб запілля противника. В тім часі літаки не осягали такої скорости лету, як сьогодні і віддаль 700-800 км потребувала 6-7 годин лету.
З боєвих завань літаків УГА треба згадати окремі обстріли частин військ противника на маршах. Літаки при цих нападах знижувалися на висоту 200-300 метрів і звідти розпочинали обстріл зі скорострілів не зважаючи на те, що скоростіли на літаках не мали приспособлення для стрільби вділ та що тоді УГА відчувала дошкульний брак стрілива.
Зі значніших летів доконано найбільше боєвих летів над Львовом, бо дол 15-18 летів. Над Перемишлем около десяти. Були ще лети бомбометні, для спричинення якнайбільшої матеріяльної і моральної шкоди. За ціль бомбардовання служили спеціяльні обєкти пр. у Львові головно залізничний двірець і елєктрівня. Під час другого з черги бомбометного лету над Львовм ушкоджено львівську елєктрівню в такий сильний спосіб, що вона була довший час нечинна. Дальшою з черги ціллю бомбометних летів був залізничний шлях Львів-Перемишль. В цім районі відбулася найбільша скількість налетів літаків УГА на піхоту противника – особливо в підготовчім періоді концентрації цеї піхоти дл ярішучого наступу на УГА. З цих летів повертали літаки до Красного майже завсігди з рядом дір в кадовбі і крилах літаків. Деколи були ушкоджені і мотори.
В цих летах відзначувалися спеціяльно летуни-наддніпрянці, а до своє траґічної смерти полк. Б.Губер. Очевидець воздушних боїв пол. Губера, знавець летунства, твердить, що його боєва тактика була чудом летунської боєвої техніки. Після його смерти, примат був весь час в руках сот. Євського – рівнож наддніпрянця, який зістрілив 9 літаків.
З дальших завдань летунства було кермовання далеким обстрілом нашої артилєрії і допомога піхоті УГА в наступах, а згодом прикривання відвороту бриґад УГА.
Далі буде…
