Коли у глибокому дитинстві купка дітей граються разом, жодному з них не прийде до голови думка про можливі життєві долі кожного з них, закрученість спіралі їхнього життя в майбутньому та можливі місця, куди їх може закинути доля. Сумнівно, що в дитинстві Леопольда Вайса, який прийшов на цей світ через єврейське ортодоксальне середовище, можна було припустити, що він проживе життя зятем одного з впливових шейхів Саудівської Аравії та мусульманином за віросповіданням, а йтиме звідси видатним мусульманським мислителем. Тому будьмо уважні – можливо ми вже є жертвами жарту життя, а можливо воно і не жартує.
Станом на кінець ХІХ – початок ХХ століття у Львові, на вулиці Пекарській, 31, мешкала заможна єврейська родина – Ківа (Кароль) Вайсc та Малка (Амалія) Вайсc. Перший був сином ортодоксального рабина міста Чернівці Беньяміна Вайсcа. Друга – донькою єврейського банкіра Менделя Фейґенбаума.
2 серпня 1900 року в родині народився син. Його назвали Леопольдом. Як і належить, він здобув початкову домашню освіту, вивчав іврит та арамейську мову, а також ТаНаХ і Талмуд. “Я був доволі посереднім учнем. Математика і природничі науки видавалися мені нудними. Значно більше втіхи знаходив у цікавенних історичних романах Сенкевича, фантастичних творах Жуля Верна, історіях про червоношкірих Фенімора Купера та Карла Мея, віршах Рільке й сентенціях Ніцше”, — писав про своє юнацьке навчання Мугаммед Асад у частково автобіографічній книжці “Іслам на роздоріжжі”
Коли розпочалась Перша світова війна, родина Вайссів переїхала до Відня. В перші дні, тижні та місяці конфлікту панувала своєрідна дитяча ейфорія та захоплення війною, особливо серед молодого покоління. “На початку війни в Австрії, як і в інших країнах, серед представників різних прошарків населення панував бадьорий бойовий дух, відомий як “дух 1914 року”. До армії масово зголошувались добровольці, які не вміли реально оцінити ситуацію, однак їм не бракувало патріотизму та віри в близьку перемогу ”. Леопольд Вайсс також потрпив в полон описаного явища і виявляв велике бажання потрапити на фронт, але його родина була проти. Щоби подолати це табу, Леопольд тікає з дому і під чужим прізвищем намагався вступити до австрійської армії, але батьки вистежили це та повернули його назад. Два роки по тому Леопольд Вайсс вивчав історію мистецтв та філософію у Віденському університеті. 1920 він залишив цей навчальний заклад і переїхав до Праги, а згодом до Берліна, де влаштувався журналістом. Там якийсь час був асистентом відомого німецького режисера Фридриха Вільгельма Мурнау.
У 1922 році, на запрошення свого дядька, відомого лікаря-психіатра Доріана Фейґенбаума (одного з учнів Зиґмунта Фройда), Леопольд Вайсс відвідав Єрусалим. На той момент працює спеціальним кореспондентом газети “Франкфуртер Цайтунг”.
Очевидно, Близький Схід сподобався Вайссу і вже 1923 року він здійснює другу подорож в цьому напрямку, під час якої познайомився з еміром Трансйорданії Абдалахом ібн Хусейном та деякими іншими лідерами тогочасного мусульманського світу. Після цього в нього виникає значний інтерес до мусульманської культури – він вивчає арабську мову та ісламську теологію. Згодом, на основі матеріалів власних подорожей на Близький Схід, Леопольд Вайсс видав книгу “Неромантичні вранішні зорі”.
1925 та 1926 роки Вайсс провів у подорожах по Афганістану та країнах Центральної Азії. Також відвідав Урал і Москву. По тому знову повернувся до Берліна, де одружився з художницею, яка була старшою за нього на п’ятнадцять років. Разом з нею й її сином від першого шлюбу, 1926 року Вайсс переходить в іслам і стає Мухаммедом Асадом (що цікаво, Асад перекладається з арабської як “лев”, тобто відповідник імені “Леопольд”).
Надалі Мухаммед Асад постійно переїжджає. Якийсь час він жив у Саудівській Аравії, Єгипті, Лівії. В той час намагається всіляко (у тому числі і на міжнародному рівні) допомогти лівійським партизанам-сенуситам, що воювали проти італійців.
1932 року, під час паломництва (хаджу) до Мекки, померла дружина Асада. Незадовго після цього Асад одружується знову. Його дружиною стає донька одного з впливових шейхів Саудівської Аравії. Внаслідок цього, Мухаммед Асад суттєво зблизився з королем Саудівської Аравії Абд аль-Азізом і навіть був виконавцем кількох таємних доручень останнього.
Після цього Мухаммед Асад переїхав до Індії, де брав участь в боротьбі за права мусульманської меншості. В часі перебування в цій країні навіть вивчив мову урду і був співредактором однієї з газет, яка виходила нею.
Коли розпочалась Друга світова війна Мухаммед Асад, який і надалі залишався громадянином Австрії, потрапив до табору для інтернованих у Пенджабі (1939 – 1945). Після звільнення знову поїхав до Індії, де був на стороні прихильників утворення мусульманської держави. Після утворення Пакистану, працював у департаменті ісламської реконструкції у Лахорі, а 1952 року навіть став представником Пакистану в ООН.
Під час роботи в Нью-Йорку, познайомився з молодою полькою, яка під його впливом перейшла у іслам, а згодом і вийшла за нього заміж. Паралельно цьому, Асад відіслав свою арабську дружину додому, що викликало “бурю” в мусульманському світі. Це грозило йому відкликанням з посади посла, тому він пішов на випередження і звільнив посаду сам.
Доживав своє довге та насичене подіями життя Асада займаючись наукою та пишучи книжки різного роду і характеру. Його перу належать “Іслам на роздоріжжі (1934)”, “Шлях до Мекки (1954)” і ін. Також до заслуг Асада варто зараховувати і переклад Корану англійською з додатком коментарів. Був професором Каїрського університету. Помер Мухаммед Асад 1992 року у м. Марабелья (Іспанія). Його поховано на мусульманському цвинтарі в Гранаді (Іспанія).
Євген ГУЛЮК
Використані джерела:
Козицький А., Смольський І. Вайсс Леопольд / Енциклопедія Львова / за ред. А. Козицького та І. Підкови. – Львів: Літопис, 2007. – Т. 1. – С. 319 – 320; Кондратюк К. Новітня історія України. 1914 – 1945. – Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2007. – С. 7.; Трегуб Г. Леопольд Аравійський // Тиждень, 2015. – 31 серпня
