Лемберг, Leopolis, Леовіос, Ільбадір, або які назви мало наше місто

0
1263
Львів, панорама XV століття
Львів, панорама XV століття

Сьогодні пропонуємо читачам Фотографій Старого Львова дослідення Ярослава Рудницького, щодо походження назви міста Лева, яке було надруковане у збірнику “Наш Львів. Ювілейний збірник 1252-1952”, виданому видавництвом “Червона калина” у Нью-Йорку в 1953 р.

Ярослав Рудницький
Ярослав Рудницький

Нагадаємо, що  Ярослав Рудницький (1910-1995) – відомий український мовознавець, славіст, науковий і громадський діяч, літературознаець та фольклорист. Президент Української вільної академії наук (1955–1969), голова Української наукової ради (з 1959, неодноразово), голова Товариства плекання української мови (1971—79; 1982—88), президент Української Могилянсько-Мазепинської Академії з 1978, голова Уряду Української Народної Республіки в екзилі (1980-1989). Заступник голови Міжнародного комітету спеціальної ономастики при ООН (1972).

Текст дослідження подаємо оригінальним.

"Наш Львів. Ювілейний збірник 1252-1952"
“Наш Львів. Ювілейний збірник 1252-1952”

Назва «Львів» та її походження

Про походження назви міста Львова не може бути ніяких сумнівів: вона звязана з іменем Данилового сина, князя Льва й належить, щодо своєї форми , до т.зв. назв присвійного типу, що їх багато в українському місцевому назовництві , пор. Харків (від річки Харків, а ця від особової назви: Харко-Харитон, Стефкова (від особової назви: Стефко-Степан), Ісаєво (від особової назви: Ісай-Ісая).  А теж і в особовому, пор. українські прізвища типу : Іванів, Кравців, Стахів, а теж: Драгоманов, Русов , Донцов, Зайцев і т.п.1. Ці останні вказують на збереження старого «неіканого» стану в наростках – ов, -ев, відповідно до старої форми Львова: Львов. Коли наступив перехід цієї форми в «ікане» Львів –  точно не знаємо. В документах на старих мапах і ін. , подибуємо «неікану» форму «Львов»; Львів уперше в словниках виступає в 1886 році, а саме в першому томі «Малорусько-німецького словаря». Є. Желеховського. Що в живій народній мові вона існувала скоріш, про те не має сумніву.

Панорама Львова 1772 р. гравюра Франсуа Пернера
Панорама Львова 1772 р. гравюра Франсуа Пернера

ЛЬВОВЪ ГОРОДЪ

Як присвійна назва Львів вяжеться з первісним: «Львовъ городъ» тобто «місто Львів». В старих актах стрічаємо напр. такі написання: на городъ на Львовъ (під роком 1283), із ХІV стол. ПСРЛ2 ІІ 212; городъ Львовъ 1648, АЮЗР3 VІІІ 278, VІІІ 282; въ городҌ ЛьвовҌ 1648, АЮЗР VІІІ 282 і ін. Часом форма слова «город» мала книжний характер:  «град», напр. близу града Львова – 1654 , АЮЗР ХІV 326. Традиція цих форм перетривала й до наших днів, зокрема в святкових промовах, урочистих декляраціях, у поетичній мові й т.р. уживається зворотів «Львів-город», «город Льва» «Льва-город» і т.п.4. Ці форми мають на меті архаїзувати її й так навязувати до її старого походження, а теж до певних фактів, як напр. до історичних українських прав на це українське місто: пригадування князя Льва, сина короля Данила, для якого цей город був побудований.

ЛЬВОВЪ

«Львов город» виступає вже в найдавніших записах  і без другої складової частини, тобто без «город». Отак під роком 1259 читаємо в літописі: со Львова, пор ПСРЛ ІІ, 195; під 1261 Львовъ, там таки 198; въ ЛвовҌ під 1292, пор. А . Кримський: «Украинская грамматика», Москва 1908, стор. 420 м; та ін.

Панорама Львова, 1775
Панорама Львова, 1775

ИЛЬВІВ

Українська назва «Львов город» побіч «Львов» – найстарша для столиці Галичини. Починаючи одначе з кінця ХІV стол. в українській мові появляється третя форма із зміною початкового «л» на «ил», пор. при., воєводҌ Илвовскомъ 1371, Кримський цит. праця, стор. 420 м; до Илвова 1407 АҐЗ5 VІІ, 2015 та ін. Ця форма збереглася до сьогодні в західньо-українських говорах. Знає її напр. цитований словник Желеховського: «Ильвів» читаємо в ньому на стор. 322. Правда, під впливом офіційної номенклятури що раз більше в народі перемагає форма «Львів». Щодо походження форми «Ильвів», то вона звязана з появою в українській мові т.зв. приставного «и» перед звуками «л» та «р», головно коли після них була півголосівка («єр» або «йор»), пор. «ильняний» замість «льняний», чи «иржа» замість «ржа».

Хоч у старих документах назви «Львов город» і «Львов» вживаються всуміш, то проте первіснішою, старшою треба визнати першу форму. Вказує на це те не тільки значення назви: «місто Лева-Льва», але й переклад цієї назви на латинську й німецьку , а дальше на французьку  й інші мови.

Панорама Львова Абрагама Гоґенберґа/Ауреліо Пассаротті, 1617-1618
Панорама Львова Абрагама Гоґенберґа/Ауреліо Пассаротті, 1617-1618

LEOPOLIS

В польсько-латинських документах назва Львова виступає в відомій формі «Леополіс», чи скороченій «Леополь». Отак напр. під р. 1989 записано: civitas Leopoliensis, АҐЗ ІІІ, 85; під р. 1422 читаємо: Leopolis, АҐЗ ІХ, 33; під р. 1426: Leopoli et circa Leopolim ФҐЗ ІІІ, 191 та ін. Leopol зустрічається напр. на мапі Польщі Деліля з 1704 р. та ін. мапах. Ясна річ, що назва «Леопол (іс)», це латинський переклад (калька) українського «Львов город». Та цей переклад не виступає послідовно в старих латинських актах . Побіч нього подибуємо латинізовану форму українського «Львов», а саме «Львовія» (аналогічно до «Кіовія» для Києва), пор. напр. Livoviam 1351, Mon.6 ІІ, 885 х.

Дуже цікавий приклад латинського перекладу української форми «Львов город» подибуємо на Каталонській карті світу з р. 1375, а саме Ciutat de Leo, де словом «Ciutat» передано «город». Заслуговує на увагу теж окрема форма прикметникова civitas nostra Leona АҐЗ V, 24.

Інші латинські форми для Львова це: Leopolia, Leontopolis, Leone, Liova,  а теж Leo.

Панорама Львова Пернера, 1772 р.
Панорама Львова Пернера, 1772 р.

LEMBERG

Коли йде про німецьку форму «Лемберґ» то вона на перший погляд досить дивна. Автор цих рядків присвятив цій формі окрему студію, надруковану в ХVІІ томі відомого ономастичного журналу Zeitschrift fuer Namenforschung під наголовком: «Zur slavisch-deutschen Ortsnamenkunde. Ukrainisches Lviv – deutsches Lemberg». В цій  студії виказано, що найстаршою німецькою формою був не «Лемберґ», а точний переклад українського «Львов город» – по німецьки Leonburg (так нпр. у р. 1387, 1390, 1409 і ін.). В наслідок фонетичних і сементичних змін почерез форми Lemburg (a), Lamburg (a), Lamberg, Lemberga назва Львова устійнилася в німецькій мові остаточно як Lemberg.

LWO’W

Даремно шукати в найстарших польських документах за формою «Lwo’w gro’d». Вони знають тільки Lwo’w, напр. під 1356, пор. АҐЗ ІІІ, 13 і ін. З одного боку в наслідок переваги латинському «Леополіс-у», з другого боку з уваги на вчасне засвоєння слова «miasto» замість «gro’d» польська мова не знає сполуки «Lwo’w gro’d» в найстарших документах. Стрічаємо за це сполуку miasto Lwo’w, напр. під р. 1649, АҐЗ ХХІV, 80 і ін., що свідчить про повний вплив українського «Львов» (чоловічого роду) й більш штучне, як органічне її сприймання. Коли б у польській мові було відчуття питомої старовинности цієї назви, ми мали б не miasto Lwo’w, а miasto Lwowе (середній рід). Правда, в пізніших часах, у ХІХІ стол. в польській літературі виникла ж форма «Львівгруд» вона одначе не відзеркалена в старих документах, має виразно штучний характер.

Панорама Львова, др. половина XVIII ст. (1929) Зиґмунда Розвадовського і Станіслава Яновського
Панорама Львова, др. половина XVIII ст. (1929) Зиґмунда Розвадовського і Станіслава Яновського

ІНШІ НАЗВИ

Назва Львів у інших мовах дуже різноманітна. Греки вживали з кінцем ХІІІ ст. назви: Дітвон, Літвада; царгородський, александрійський і єрусалимський патріярх називали Львів «Леовіос», або «Леонтополіс»7.

У турецькій мові назва Львова була: «Ілі», «Ільбо», «Ілібот», «Ілібов», «Ільбадір», по-вірменськи Львів називався «Ілоф», по жидівськи «Лемберґ». Західньо-европейські мови перейняли або латинську форму, пор. напр. французьке «Леополь», або німецьку, пор. англійське «Лемберґ» . Новіші часи приносять – під російським офіційним впливом – у західних мовах (за вийнятком німецької) поворот до старої «неіканої»  форми «Львов». Крім цього поволі вдомашнюється тут і форма «Львів». Від українців на еміґрації залежатиме в великій мірі, чи ця нова форма Lviv, чи теж Lwiw, прийметься в загальне вживання.

А. Ланге "Панорама Львова", ХІХ ст.
А. Ланге “Панорама Львова”, ХІХ ст.

Коли робити підсумки з наведених угорі міркувань і відповідного  документального матеріялу, то треба ствердити ось що:

  • Назва Львів у своїй первісній формі «Львов город» – це стара українська назва, що початками сягає половини ХІІІ стол.
  • Українське «Львов город» було перекладене на латинське «Леополіс», грецьке «Леонтополіс», німецьке «Леонбурґ», що в основі визначає «місто Льва».
  • Пізніша форма «Львов» (без «город») засвоїлася в українській мові поруч із «Львов город», а без другої складової частини в мовах польській, турецькій, вірменській.
  • Західньо-европейські мови, напр. французька, англійська перейняли в основі латинську форму «Леополіс», чи німецьку «Лемберґ»; щойно в новіших часах помічається поворот до «Львова» в цих мовах.

 

  1. Пор. авторову статтю про “Українське назовництво (ономастику)” в Енциклопедії Українознавства, т.І., Мюнхен-Ню-Йорк, 1949, стор. 366-368. – Про назву Храків появилася останньою окрема  студія автора п.н.: “Історія й походження назви міста Харкова”. НАуковий збірник УВАН, Т.І., Ню-Йорк 1952, стор. 111-115.
  2. ПСРЛ – Полное собрание русских летописей, изданное Археографическою Коммиссиею, Петербург 1843, т. ІІ.
  3. Актьі относящиеся к истории Южной й Западной России собранньіе и изданньіе Археографическою Коммисиею, петербург 1863-1892, т. І-ХV.
  4. Вживають деколи і назви “Город Данила”, від імені основника.
  5. АҐЗ – Akta grodzkie i ziemskie z czasów Rzeczypospolitej Polskiej z Archiwum t. zw. Bernardyńskiego we Lwowie. 1868-1931, T. I-XXIV.
  6. Mon. – Monumenta Poloniae Historica.  T.I-VI.
  7. Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i in.nych krajów Słowiańskich. Warszawa 1880-1902. T. I-XV

Напишіть відгук

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.