На минулому тижні ми розповідали як українські інтелектуали їздили в Довгополе, Микуличин, Дору, Буркут, Косів та Москалівку. Сьогодні продовжуємо цей список ще кількома знаковими карпатськими селами, де поправляла здоров’я українська інтелігенція.
Село Криворівня Косівського повіту (тепер Верховинського району Івано-Франківської області)
З початку ХХ ст. це гуцульське село, розташоване на обох берегах р. Чорний Черемош, стало чи не найпопулярнішим місцем відпочинку української інтелігенції, своєрідною «Меккою», куди їхали інтелектуали з усіх куточків Галичини і навіть Наддніпрянщини. Місцеве населення сатирично називало відпочивальників «літниками» або «холериками». Відкрив для інтелектуалів Криворівню Володимир Гнатюк, який назвав її «українськими Афінами» та «надчеремоською Рив’єрою».
![Криворівня. Фото першої половини ХХ ст. З фондів Національного цифрового архіву, Республіка Польща (Narodowe Archiwum Cyfrowe). Колекція з фотоархіву Генріка Поддебського](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2020/10/Foto-29.-Kryvorivnia.jpg?resize=696%2C493&ssl=1)
![Краєвиди довкола р. Чорний Черемош у Криворівні. Фото першої половини ХХ ст. З фондів Національного цифрового архіву, Республіка Польща. Колекція з фотоархіву Генріка Поддебського](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2020/10/Foto-30-Kraievydy-richky-CHermosh-u-Kryvorivni.jpg?resize=696%2C493&ssl=1)
![Криворівня, краєвиди села. Фото першої половини ХХ ст. З фондів Національного цифрового архіву, Республіка Польща. Колекція з фотоархіву Генріка Поддебського](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2020/10/Foto-31-Kryvorivnia.jpg?resize=696%2C500&ssl=1)
Історія популярності цієї місцевості доволі цікава. Чи не першими тут почали бувати подружжя Гнатюків і Франків. У 1899 році сім’ї відпочивали у с. Москалівка поблизу Косова. Одного разу Ольга Франко і Олена Гнатюк, на ринку в Косові зустріли Марію Волянську (Бурачинську), дружину пароха з Криворівні о. Олекси Волянського, яка запросила їх у гості. Львівські пані радо пристали на пропозицію і вже через кілька днів гостювали в домі Волянських. Краса місцевих пейзажів настільки зачарувала Ольгу Франко й Олену Гнатюк, що відтоді вони вирішили влітку відпочивати у Криворівні. Тому вже в липні 1900 року Гнатюки та Ольга Франко з дітьми приїхали туди на ферії (канікули). Перші поселилися в будинку дяка Михайла Мосейчука, а другі – в хаті селянина Проця Мітчука.
![Володимир Гнатюк у Криворівні біля дому Мосейчуків. Фото з експозиції Літературно-меморіального музею Івана Франка в Криворівні (ЛММ Івана Франка в Криворівні)](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2020/10/Foto-32.-V.jpg?resize=696%2C1098&ssl=1)
Традиційно канікули у гуцульському селі тривали усе літо – від червня до вересня. Відпочинок у Криворівні був доволі різноманітним і насиченим – «літники» приймали сонячні та повітряні ванни, купались у річці, прогулювались довколишніми місцевостями, ходили в гори і на полонини, оглядали місцеві краєвиди, збирали ягоди і гриби, дехто вивчав карпатську флору й фауну, також ловили рибу, якої вдосталь було у водах Чорного Черемоша.
![Володимир Гнатюк з рідними і знайомими в Криворівні, 1910 р. Фото з експозиції ЛММ Івана Франка в Криворівні](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2020/10/Foto-33-Volodymyr-Hnatiuk-z-rodychamy-Kryvorivnia-pochatok-KHKH-st.jpg?resize=696%2C486&ssl=1)
![Володимир Гнатюк з рідними і знайомими в Криворівні, 1910 р. Четвертий зліва стоїть у кашкеті Тарас Франко. Фото з експозиції ЛММ Івана Франка в Криворівні](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2020/10/Foto-34-V.-Hnatiuk-z-ridnymy-i-znayomymy-u-Kryvorivni-1910-r.-CHetvertyy-zliva-stoit-u-kashketi-Taras-Franko.jpg?resize=696%2C509&ssl=1)
Іван Франко вперше приїхав у Криворівню лише 1901 року. Відтак його родина відпочивала у Криворівні майже щоліта аж до початку Першої світової війни (за винятком 1905 і 1908 років). З 1906 року Іван Франко винаймав помешкання на лівому березі р. Чорний Черемош у різьбяра Василя Якібʼюка. Його оселя знаходилася у присілку Суха, розташованому на західних схилах гори Ігрець. Хата була нова, простора, спеціально пристосована, щоб приймати відпочивальників. Син учителя Михайла Завадовича Роман, який влітку 1912–1914 років відпочивав з батьками у В. Якібʼюка, залишив яскраві спогади про це помешкання: «Із оскленого ганку, де красувався вимальований олійними фарбами герб Галичини, жовтий лев на синьому полі, ви входили не то у великі сіни, не то в незамешкану кімнату з дверми на всі чотири сторони світу. Ліворуч і праворуч були кімнати для гостей – «літників», а просто – вхід до мешкання самого господаря».
![Василь та Анна Якіб̓юки з Криворівні, у яких винаймав на літо помешкання Іван Франко, поч. ХХ ст. Фото з експозиції ЛММ Івана Франка в Криворівні](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2020/10/Foto-35-Vasyl-ta-Anna-YAkib-iuky-z-Kryvorivni.-Foto-poch.-KHKH-st.jpg?resize=696%2C578&ssl=1)
Сам Василь Якібʼюк зажив слави не лише хорошого різьбяра, він цікавився народною медициною, був непоганим музикантом, оповідачем, займався збором гуцульських старожитностей, а ще захоплювався фотографією. До сьогодні збереглися кілька світлин Івана Франка у Криворівні, які зробив саме Василь Якібʼюк.
![Кімната, яку Іван Франко винаймав у домі Василя Якіб’юка. Сучасний вигляд, приміщення ЛММ Івана Франка в Криворівні. Фото авторки](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2020/10/Foto-36-Kimnata-Franka-LMM-Ivana-Franka-v-Kryvorivni.jpg?resize=696%2C522&ssl=1)
Відпочиваючи в Криворівні, інтелектуали організовували мандрівки довколишніми лісами, горами, відвідували різні природні пам’ятки. Одними з найулюбленіших маршрутів були прогулянки на Кичери, Чорногору, Писаний Камінь та гору Піп Іван. Місцевими родзинками була підземна печера, у якій влітку вода перетворювалась на кригу, та славнозвісні печери Довбуша. Іноді такі прогулянки тривали кілька днів, а мандрівникам доводилося ночувати на полонинах у вівчарських колибах і вечеряти кулешем «з густим молоком і овечим молодим сиром (будзом)». Дітей найбільше вабило купання у річці. У погожі дні вони увесь час проводили у воді, або поблизу неї. В гірському відпочинку були й елементи «екстремального» туризму. Чи не найбільше радості, особливо дітям, приносили подорожі гірськими каламутними водами Черемошу на дарабах (пліт, що виготовляли із дерев’яних кругляків; складався з двох шарів колод, а використовували його для сплаву гірськими річками деревини – Н.М.) до Вижниці. Іноді під час таких мандрівок, особливо коли долали водоспад, відпочиваючих прив’язували до лавиць, щоб їх часом не змила вода.
![Сплав дарабами в околицях Жабʼє. Листівка, після 1906 р. Джерело: https://polona.pl/item/zabie-splaw-drzewa-na-czeremoszu](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2020/10/Foto-37-Splav-dereva-CHeremoshem-v-ZHabie.jpg?resize=696%2C1073&ssl=1)
![Дараби на р. Чорний Черемош. Листівка початку ХХ ст.](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2020/10/Foto-38.jpg?resize=696%2C1058&ssl=1)
У Чорному Черемоші і його бічних струмках водилося чимало риби (особливо форелі), й відпочивальники часто з головою поринали у дуже популярне на той час серед інтелігенції захоплення – рибальство. Особливо полюбляв рибалити Іван Франко. Не раз його друзі і приятелі заставали за плетінням сітей. Обов’язковим атрибутом літнього відпочинку в Криворівні були гриби, їх збирання у довколишніх лісах. «Тихе» полювання, зазвичай, закінчувалося смачною грибною юшкою або смаженими грибами з молодою картоплею.
Гриби було справжньою «пристрастю» Івана Франка. Іноді таке захоплення набувало навіть анекдотичного характеру. Письменник удосвіта і по обіді ходив до ліса по гриби, взагалі кожну вільну хвилину намагався присвятити своїй «пристрасті». Траплялося, назбирував так багато грибів, що членам сім’ї просто набридало їх чистити і готувати. Тарас Франко дещо іронічно охарактеризував татове захоплення: «Ще гірша морока була з грибами, яких батько наношував не раз силу-силенну з лісу […] в Криворівні […], усюди тато лазив за грибами, і мама за них сварилася». Навіть коли вже був хворим і довелося забути про рибальство, Іван Франко не відмовився від своєї грибної «пристрасті». Не маючи змоги збирати гриби самостійно, він усе ж ходив до лісу в компанії знайомих чи рідних. Вишукував гриби і вказував своїм супутникам, які брати, а які ні.
![Іван Франко. Фото 1912 р.](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2016/09/franko7.jpg?resize=696%2C1116&ssl=1)
![Іван Франко в Криворівні, 1912 р. Світлина з фондів Львівського національного літературно-меморіального музею Івана Франка](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2020/10/1234.jpg?resize=696%2C898&ssl=1)
У 1902 році в Криворівню вперше приїхав Михайло Грушевський. Його полонили яскраві розповіді про мальовничі краєвиди Карпат колег по Науковому товариству ім. Шевченка Івана Франка та Володимира Гнатюка. Тоді вчений оселився в домі заможного селянина Пилипа Зеленчука.
![Будинок Грушевських у Криворівні. Фото О. Недільського, 1910 р. Джерело: http://immh.kiev.ua/litni-vakatsiyi-mihayla-grushevskogo-u-krivorivni-za-shhodennikom-vchenogo-ta-epistolyarnimi-dzherelami/](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2020/10/Foto-41.-Budynok-Hrushevskykh-v-Kryvorivni-1910-r.jpg?resize=696%2C466&ssl=1)
![План маєтностей у Криворівні, накреслений власноручно Михайлом Грушевським, 1924 р. Джерело: http://immh.kiev.ua/litni-vakatsiyi-mihayla-grushevskogo-u-krivorivni-za-shhodennikom-vchenogo-ta-epistolyarnimi-dzherelami/](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2020/10/Foto-42-Plan-maietnostey-rukoiu-Hrushevskoho.jpg?resize=696%2C1029&ssl=1)
Ця місцевість настільки припала до серця Михайлові Грушевському, що він у червні 1907 року придбав у поміщика Владислава Пшибиловського гарну віллу поблизу Чорного Черемоша з видом на Жабʼє (тепер смт. Верховина). А вже у липні вся родина, хоча й без особливого ентузіазму, вирушила до Криворівні. Спершу ночували у Волянських, а 6 серпня Грушевські оселилися у своєму домі. Кілька днів наводили лад, а решту часу, до 24 серпня, насолоджувались відпочинком. У щоденнику Михайло Грушевський записав, що 12 серпня вони влаштували пікнік – палили на березі річки ватру, «пекли кукурудзу й бараболю». В наступні роки професор обладнав інтер’єр будинку в гуцульському стилі, перевіз туди зі Львова частину власної бібліотеки і щоліта до 1914 року відпочивав там з дружиною і донькою. Особливо вдалим з погодою було літо 1909 року. «Купаємося двічі на день, вода знову угрілася до 16-17˚. […] Пишу зрана, коло 10 полагоджую почту, о12 іду купатися і валятися на сонці. Чую себе прегарно. Гості наші не докучають, приємні», – такими рядками рясніє щоденник Михайла Грушевського за весь час перебування у Криворівні. Того року в домі професора гостювали його учні та колеги з НТШ Денис Лукіянович, Микола Залізняк, Всеволод Козловський, а також рідня дружини. Влітку 1912 року Грушевські приймали в Криворівні родину Калитовських (адвоката і письменника Ієроніма Калитовського) та подружжя Савицьких (катехит зі Стрия Йосиф Савицький з дружиною Людмилою з Левицьких).
![Родина Грушевських з приятелями на канікулах у Криворівні, 1912 р. Зліва направо: невідома жінка, Марта Левицька, Ієронім Калитовський, Стефанія Калитовська, Йосиф Савицький, Тетяна Калитовська (дитина), Марія Грушевська, Павло Калитовський (дитина), Людмила Савицька, Михайло Грушевський, Катерина Грушевська. Світлина з фондів Державного меморіального музею Михайла Грушевського у Львові](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2020/10/Foto-43-Rodyna-Hrushevskykh-u-Kryvorivni-1912-r-1.jpg?resize=696%2C538&ssl=1)
![Родина Грушевських на відпочинку у Криворівні, 1912 р. Зліва направо у І ряді: Михайло Грушевський, Тетяна та Павло Калитовські, Катерина Грушевська, Марта Левицька, у ІІ ряді: Йосиф Савицький, Марія Грушевська, Людмила Савицька, Стефанія Калитовська, Єронім Калитовський. Світлина з фондів Державного меморіального музею Михайла Грушевського у Львові](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2020/10/Foto-44-Rodyna-Hrushevskykh-u-Kryvorivni-1912-r-2.jpg?resize=696%2C803&ssl=1)
Дуже швидко Криворівня перетворилась на українську літню відпочинкову колонію. І головними чином, завдяки місцевому пароху о. Олексі Волянському. Його дім завжди радо приймав відпочивальників. Відомо, що парох щиро піклувався про належні умови для гостей, навіть наймав на літній сезон прислугу. А ще у приватному листуванні вмів дуже гарно описати переваги Криворівні. Запрошуючи Володимира Гнатюка на відпочинок, священик наголошував: «…тільки приїжджайте вже раз, бо чудна пора та воздух аж просить ся сам, щоби ним віддихати, такий свіжий і ароматний».
Олекса Волянський не лише здавав на літо кімнати у власному домі. Він був посередником у пошуку комфортного і недорогого помешкання для гостей. Постійно листувався з інтелектуалами, з’ясовував їхні потреби, запити щодо житла. А ще заохочував своїх парафіян облаштовувати будинки так, щоб максимально пристосовувати для прийому «літників».
![о. Олекса Волянський – греко-католицький парох у с. Криворівня. Джерело: http://gk.if.ua/2012/11/07/7178/](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2020/10/44.jpg?resize=696%2C1050&ssl=1)
Часто українські інтелігенти сходились у домі священика і теплими або й дощовими вечорами вели розмови на різні суспільно-політичні, культурні і навіть побутові теми, ділилися враженнями про побачене, планували спільні подорожі мальовничими куточками краю. А ще «літники» організовували літературні і музичні вечори, просто цікаві й дотепні забави. Ось як згадувала про такі зустрічі Анна Франко-Ключко: «… у просторій альтані в саду, високо понад шумливим Черемошем, за доброю закускою, поданою гостинною господинею, – велися довгі приятельські розмови, палкі спори. Молодь співала пісень і тільки пізно вночі розходилося товариство».
![Будинок о. Олекси Волянського у Криворівні, у якому він приймав «літників». Фото з експозиції ЛММ Івана Франка в Криворівні](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2020/10/Foto-46-Budynok-O.jpg?resize=696%2C491&ssl=1)
Щороку більше інтелектуалів обирали для відпочинку Криворівню, часто завдяки активній промоції Івана Франка й Володимира Гнатюка. Вони вміли так захопливо описати краєвиди і переваги саме цієї місцевості, що приятелі і знайомі не могли встояти перед спокусою побувати у мальовничому селі на берегах Чорного Черемошу. Наприклад, адвокат Юліан Дроздовський згадував, як у 1902 році вирішив кілька днів відпустки провести у Луки Гарматія, що вчителював у с. Голови. Доїхавши до Коломиї залізницею, а до Криворівні – селянською фірою, він зустрів там Івана Франка та Володимира Гнатюка, які заагітували адвоката залишитись з ними і нікуди далі не їхати. Більше того, Франко запропонував вийняти кімнату у того ж селянина, де жив сам із сім’єю.
В різні роки в Криворівні відпочивав український бомонд – лікар Тит Бурачинський, гімназійні професори Антін Крушельницький, Сидір Твердохліб, Осип Роздольський з родинами, вчителька Євгенія Бохенська, письменниці Катря Гриневичева та Ольга Кобилянська, Осип Маковей , історик Іван Джиджора та багато інших.
Залюбували це село й наддніпрянські інтелектуали: літературознавець, історик і письменник Василь Доманицький, адвокат Михайло Могилянський, вчений-антрополог Федір Вовк, археолог, етнолог, мистецтвознавець Вадим Щербаківський, мовознавець і письменник Борис Грінченко, поет Олександр Олесь (Кандиба) з родиною, художник Михайло Жук. Окрему сторінку Криворівня відіграла і в житті Михайла Коцюбинського. Він відпочивав там три літа поспіль – у 1910, 1911 і 1912 роках.
Село Жабʼє Косівського повіту (тепер смт. Верховина Івано-Франківської області)
Доволі популярним серед інтелектуалів було й Жабʼє, що розташовувалось недалеко від Криворівні. Мальовниче село поблизу вершин Чорногірського хребта вабило прекрасними пейзажами і цікавими пішими туристичними маршрутами в гори. З села відкривались неперевершені краєвиди на вершини Дземброню, Магуру і Магурку.
![Жабʼє, загальний вигляд. Фото М. Аффанасович, до 1914 р. Джерело: https://polona.pl/item/zabie,NzIzOTQ4Nw/](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2020/10/Foto-47-ZHabie-zah-vyhliad.jpg?resize=696%2C485&ssl=1)
![Жабʼє, вид на гори Магура і Магурка. Листівка, після 1906 р. Джерело: https://polona.pl/item/zabie-magora-i-magorka-zabe-magora-i-magirka](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2020/10/Foto-48-ZHabie-hory-Mahura-i-Mahirka.jpg?resize=696%2C442&ssl=1)
Жабʼє обирали для відпочинку представники молодшої генерації інтелігенції. Село стало звичним місцем проведення вакацій історика, учня Михайла Грушевського, Івана Крип’якевича. Вперше він подорожував Карпатами у липні – серпні 1905 року за маршрутом Коломия – Жабʼє – Криворівня – Білоберізка – Ясенів Горішній – Кути. Поїздка була дуже насиченою новими враженнями і знайомствами. Зокрема, у с. Білоберізка Іван Крип’якевич побував на концерті оркестру, що складався з семи доньок місцевого пароха о. Білоуса (ім’я не встановлене). А ще під час подорожі історик заприязнився з Володимиром Гнатюком, Кирилом Трильовським, священиком Олексою Волянським тощо.
![Жабʼє, вид на гору Дземброню. Фото початку ХХ ст. Джерело: https://polona.pl/item/zabie-dzembronia](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2020/10/Foto-49-ZHabie-Dzembronia.jpg?resize=696%2C433&ssl=1)
![Іван Крип’якевич](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2017/05/knugu3.jpg?resize=696%2C998&ssl=1)
У Жабйому Іван Крип’якевич відпочивав і у 1912 році. Компанію йому склав літературознавець Володимир Дорошенко. Упродовж канікул вони неодноразово пішки ходили до Криворівні, де гостювали у Михайла Грушевського та о. Олекси Волянського. Там же познайомилися з Михайлом Коцюбинським. Згодом, коли хворий письменник повертався додому, Іван Крип’якевич супроводжував його спершу бричкою 40 кілометрів до залізничної станції у Ворохті, а згодом у вагоні третього класу – до Станіславова.
Урочище Підлюте (тепер Рожнятівський район Івано-Франківської області)
Не лише Гуцульщина, а й Бойківщина наприкінці ХІХ – початку ХХ ст. приваблювала українських інтелектуалів. Особливою популярністю користувалося урочище Підлюте в долині річки Лімниці в Горганах. Місцевість завдяки специфічному географічному розташуванню (зона глибинного поперечного розлому) здавна славилася своїми мінеральними водами, дуже насиченими сірководнем і з великим вмістом срібла. Ці землі перебували у власності Греко-католицької церкви, яка всіляко розвивала рекреаційний потенціал місцевості. За розпорядженням митрополита Сильвестра Сембратовича в урочищі збудували літню резиденцію – «Кедрову палату», де могли зупинятися й приїжджі гості. Згодом спорудили ще й окремі будинки для відпочиваючих. Для комфорту гостей в Підлютому навіть обладнали приміщення для мінеральних купелей та три невеличкі басейни з мінеральними водами різного хімічного складу під символічними назвами Сильвестр, Андрей і Тит. Інформація про цілющі властивості мінеральних вод і гірського клімату швидко поширювалась серед лікарів та потенційних відпочивальників. Підлюте стало популярним курортом, куди приїжджали відпочивати і лікуватися з різних куточків Австро-Угорщини.
![Підлюте. Листівка, перша половина ХХ ст. Джерело: https://polona.pl/item/podlute-zdroj-widok-ogolny-zivec-pidlute-zagal-nij-vid](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2020/10/Foto-51-Pidliute-zah-vyd.jpg?resize=696%2C439&ssl=1)
![Підлюте, р. Лімниця. Листівка, перша половина ХХ ст. Джерело: https://polona.pl/item/zdroj-podlute-zivec-pidlute,OTAzODgy/1/#info:metadata](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2020/10/Foto-52-Pidliute-richka-Lomnytsia.jpg?resize=696%2C446&ssl=1)
З кінця ХІХ ст. цю місцевість облюбувала для сімейного літнього відпочинку відома галицька родина Шухевичів. Голова сім’ї, етнограф Володимир Шухевич, з дружиною Герміною та дітьми (Осипом, Дарією, Іриною, Володимиром і Тарасом) майже щороку бували в Підлютому. Іноді брали з собою друзів, найчастіше – суддю Теофіла Бережницького з родиною. Їхали потягом зі Львова до Рожнятова, там зупинялись на нічліг, а згодом кілька годин підводами до Підлютого. На початку ХХ ст. маршрут мандрівників дещо змінився. Цьому посприяв розвиток лісозаготівельної і деревообробної справи, відтак – покращилось залізничне сполучення. Шухевичі їхали зі Львова потягом до Боршнева, там ночували, а зранку вузькоколійкою, що перевозила ліс до тартаків, до Підлютого. Відпочивальники зупинялись спершу в домі побережника (лісника), згодом – у митрополичих палатах чи будинку для гостей. Володимир Шухевич – один з перших фотоаматорів у Галичині. Завдяки його захопленню збереглося кілька світлин з Підлютого, на яких зображені дружина й діти на лоні природи.
![Герміна Шухевич на камені з книгою, Підлюте. Фото В. Шухевича, кінець ХІХ ст. Опубліковано у: Записки НТШ. Т. 210: Володимир Старосольський 1878–1942. Нью-Йорк – Париж – Сидней – Торонто, 1991. С. 119](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2020/10/Foto-53-Hermina-SHukhevych-na-kameni.jpg?resize=696%2C995&ssl=1)
![Дарія Шухевич з братами, Підлюте. Фото В. Шухевича, кінець ХІХ ст. Опубліковано у: Записки НТШ. Т. 210: Володимир Старосольський 1878–1942. Нью-Йорк – Париж – Сидней – Торонто, 1991. С. 118](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2020/10/Foto-54-Dariia-SHukhevych-z-bratamy-v-Pidliutomu.jpg?resize=696%2C640&ssl=1)
![Родина Шухевичів з друзями, Підлюте. Зліва направо: 1-й ряд: перша Дарія Шухевич, третя Ірина; 2-й ряд: перший Володимир (мол.), шоста Герміна; 3-й ряд: другий Осип Шухевич. Фото В. Шухевича, кінець ХІХ ст. Опубліковано у: Записки НТШ. Т. 210: Володимир Старосольський 1878–1942. Нью-Йорк – Париж – Сидней – Торонто, 1991. С. 119](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2020/10/Foto-55-Rodyna-SHukhevychiv-u-Pidliutomu.jpg?resize=696%2C465&ssl=1)
Традицію відпочивати в Підлютому продовжила й родина Старосольських. Після одруження Дарія Шухевич та Володимир Старосольський спершу їздили на літні вакації з батьками, а потім і самостійно. Зупинялись в урочищах Ангелів, де лісничим був свояк Мирон Левицький, та Чута. Востаннє Старосольські відпочивали в Підлютому у 1939 році.
![Родина Старосольських в Підлютому, 1926 р. Зліва направо: Уляна, Володимир, Дарія, Ігор, Юрій. Опубліковано у: Записки НТШ. Т. 210: Володимир Старосольський 1878–1942. Нью-Йорк – Париж – Сидней – Торонто, 1991. С. 108](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2020/10/Foto-56-Rodyna-Starostolskykh-v-Pidliutomu.jpg?resize=696%2C317&ssl=1)
Наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. галицькі інтелектуали здійснили вагомий вклад у популяризацію туристично-рекреаційний потенціалу Карпатського регіону. Завдяки специфічним кліматичним умовам та культурній самобутності краю, він перетворився на справжній курортний центр Габсбурзької Галичини. Відпочинок в Карпатах вирізнявся різноманіттям форм: від оздоровлення в санаторіях і здравницях, сільського туризму до екстремальних сходжень на вершини і рафтингу гірськими річками. Важливою складовою такого дозвілля було знайомство інтелігенції з географією, історією, економікою, автентичними звичаями і традиціями краю, збір етнографічного і фольклорного матеріалу та подальше використання його у науковій, літературній і художній діяльності.
Наталія МИСАК
історикиня
Джерела та література:
- Арсенич П. Криворівня в житті і творчості українських письменників, діячів науки й культури. Івано-Франківськ, 2000. URL: http://lib.if.ua/franko/1312456701.html
- Волянський О. Мої спомини про Івана Франка. Спогади про Івана Франка / упоряд., вст. ст. і прим. М. Гнатюка. Львів: Каменяр, 1997. С. 491–501.
- Дроздовський Ю. Зустрічі з Франком. Іван Франко у спогадах сучасників. Львів: Книжково-журнальне видавництво, 1956. С. 319–322.
- Завадович Р. Іван Франко в Карпатах. Спогади про Івана Франка / упоряд., вст. ст., прим. М.І. Гнатюка. 2-ге вид., доп., перероб. Львів: Каменяр, 2011. С. 701–704.
- Крип’якевич І. Спомин. М.Коцюбинський і Західна Україна: Збірник 2 / упоряд. Х.М. Коцюбинський. Чернігів, 1940. С. 168–169.
- Панькова С. Літні вакації Михайла Грушевського у Криворівні. Український археографічний щорічник. 2007. Вип. 12. C. 826–832.
- Франко І. Зібрання творів у 50-ти т. Т. 50: Листи (1895–1916). К.: Наукова думка, 1986. 703 с.
- Франко П. Іван Франко зблизька. Іван Франко у спогадах сучасників. Львів : Книжково-журнальне видавництво, 1956. С. 381–388.
- Франко Т. Мої спогад про батька. Іван Франко у спогадах сучасників. Львів : Книжково-журнальне видавництво, 1956. С. 372–380.
- Франко-Ключко А. Іван Франко і його родина: Спомини. Торонто: Ліґа Визволення України, 1956. 132 с.
Добре, але разить постійне вживання слова “інтелектуали”. У подібному контексті воно некоректне.