Кривчиці 1960 року в об’єктиві Юліана Дороша

Близько року тому сторінки сайту Фотографії старого Львова в публікаціях Знесіння і Кривчиці та Кривчиці і Личаків уже знайомили читачів із світлинами Кривчиць, зробленими Юліаном Дорошем у 1960 році. Сьогодні Кривчицям знову присвячена ціла підбірка фотографій Юліана Дороша.

Як справжні господарі зустрічають нас місцеві жителі. Видно, що їм подобається увага світливця, але вони роблять вигляд ніби їм байдуже і вони роблять послугу тому цікавому вуйкові з фотоапаратом.  До слова, нікого з родини часом не впізнаєте?

Якщо поглянути на камінь у кладці цих господарських приміщень, то складається враження, що вони стоять тут не одне століття. Цікаво чи достояли до наших днів?

Сучасне авто на 80-100 кінських сил мабуть не здолало б цю швидкісну трасу. А дві кінські сили вправно тягнуть фіру ніби вона нічого не важить. Хлопці на фірі видно спортивні – то не важкі.

Таких невеликих ставочків в ближніх околицях Львова колись було багато. Стосовно риби не  впевнений, а качки почували себе дуже навіть комфортно.

Самотнє дерево, яке кілька десятиліть тримає своїм міцним коріння горб. Адже всі знають, що з горба краще видно. Ось і дерево оглядає околиці з висоти і згадує яке все було колись, за часів його молодості.

Церква Св.Іллі в Кривчицях дивує своєю незвичною архітектурою. Науковці кажуть, що збудована вона на фундаменті оборонної вежі 13-14 століть, тому й має таку незвичну форму.

І  знову чудова дорога виконана в кращих традиціях радянського соцреалізму. Хто сказав, що на шляху до комунізму буде легко?

Видно як відступила вода на ставку готуючись до зимової сплячки. Поховалися в домівках качки і тільки корінь дерева, як викинута на берег риба, очікує на весняне повноводдя.

Придорожній пам’ятний знак ще й досі нагадує поодиноким перехожим про важливу історичну подію. А про яку саме – він уже й сам забув. Але пам’ятає, що має про неї нагадувати.

Залізничний тунель – чи не єдине архітектурне диво, що збереглося без особливих змін до нашого часу. Вміли ж австріяки будувати.

Вершина сучасної цивілізації – багаторівнева дорога приводить нас до завершення збірки світлин Юліана Дороша.  Але тільки на сьогодні. За тиждень мандрівка продовжиться і ми знову помандруємо маловідомим, або й майже забутим Львовом Юліана Дороша.

Роман МЕТЕЛЬСЬКИЙ