У четвер, 23 червня 2016 року, в мистецькій галереї Гері Боумена (вул. Наливайка, 18) відкрилася виставка графічних робіт Анни Міронової «Графіт». Із творчістю київської художниці, відомої своєю любов’ю до мінімалізму, пошуків глибини у простоті львівський глядач зустрівся вперше.
Масштабні роботи здалека нагадують географічні карти, а зблизька – мереживо. Поруч чорно-білі фантазії, писані, здається, самим туманом. Неможливо повірити, що на такі дива здатен простий олівець. Простий! Художники користуються ним здебільшого для ескізів. І лише зрідка рисунок – першооснова всіх образотворчих жанрів, фундамент майбутніх шедеврів – перетворюється на самобутній твір.
Анна Міронова займається графікою багато років, не шкодує ні часу, ні олівців, називаючи цю техніку більш ніж захопленням – частиною життя. У 1997 майстриня закінчила факультет дизайну Київського художньо-промислового технікуму (сьогодні Київський державний університет декоративно-ужиткового мистецтва і дизайну), у 2007 – Національну академію образотворчого мистецтва та архітектури. Також в 2007 увійшла до Спілки дизайнерів України, на рік пізніше стала членом Спілки художників. Переможниця всеукраїнських конкурсів, учасниця різноманітних творчих проектів встигла спробувати себе в текстурі, кольорі, інсталяціях. Що для неї рисунок, основа образотворчого мистецтва чи саме мистецтво?
– Мені подобається олівець, дуже приємно з ним працювати, – відповідає А. Міронова: Я вважаю, що це недооцінений матеріал. Художник звик використовувати його тільки для ескізів, а між тим, ним можна створювати складні, глибокі роботи.
Про малювання олівцем авторка серій «Прості дії, прості речі», «Зовнішність», «Дезорієнтири», «Геральдика бідних» говорить як про особливий процес, подібний до медитації. Штрихуючи година за годиною, вона мандрує в інші світи.
У 2015 художниця представила персональну виставку графічних абстракцій «Тихий проект» у київській галереї «Щербенко Арт Центр». «Простір цих робіт – безіменне місто, у якому ти – безпомічний перед ступеневим потоком подій у завмерлому і разом з тим нестримному часі» – писала Марина Щербенко, засновниця та куратор галереї. Нові рисунки-абстракції зберегли елегійний настрій «Тихого проекту». Виконані в одному тоні картини вражають однорідністю штрихів та багатоманітністю напівтонів. Поруч зі свіжими творами, роботи серії «Посуха», раніше експоновані в Києві в рамках проекту «У нашім раї» Галини Скляренко та Валерія Сухарчука.
Для львівського мистецького середовища графіка Анни Міронової– явище незвичайне. Художниця Олена Каменецька-Остапчук називає стиль киянки «сучасним, навіть занадто сучасним для Львова». ЇЇ цілісність,чоловіча манера письма викликає в колеги-живописця захоплення і здивування. Мистецтвознавець Наталя Космолінська зауважує:
– Якщо говорити про львівську графіку, митці тяжіють до гравюри, якщо про живопис, головним є колір, а олівець має функцію допоміжну. Щоправда, останнім часом працює олівцем відома місцева художниця Олена Турянська. Відштовхнувшись від техніки витинанки, вона прийшла до сучасного мистецтва. Анна Міронова співзвучна з Турянською, бо в неї теж витинанка, тільки намальована. Ми не можемо однозначно сказати, що тут є малюнком, а що тлом. Чорне на білому чи біле на чорному – це, фактично, дзенівський шлях пошуку ідеальної формули буття. Те, що Анна використовує такий мінімалістичний засіб як олівець додає її роботам особливої ваги.
З одного боку,більш демократичне, дешевше, ніж живопис мистецтво графіки, на думку Н. Космолінської, є з іншого боку, більш елітарним. Перш за все, тому, що апелює не до чуттєвого, а до філосовсько-ідейного сприйняття. Форма перетікає в зміст, прямує до пошуків сенсу і розчиняється в абстрактності значень. Чи бажає Анна Міронова завжди бути зрозумілою? Авторка зізнається:
– Найголовніше втілити те, що я хочу, чого потребую. Мене, насправді, може надихнути будь-яка річ, і напевне, не з натхнення все починається. Скоріше з нездоланного бажання працювати. Образи, які з’являються на папері завжди з життя. Добре було б, якби глядач відчув мій посил, але зрештою, він теж має право знайти у роботі щось своє.
Крізь графітову пелену розгледіти знайомі обриси, вгадати, в інакшому випадку сконструювати нову суть. Виставка триватиме до 10 липня. Протягом кількох тижнів львів’яни та гості міста зможуть поглянути на картини київської авторки, через споглядання самим долучитися до створення ідеальної абстрактної формули буття.
Ксенія ЯНКО
