Красуня з Любомля, якій Шопен присвятив вальс

1
394
Красуня з Любомля, якій Шопен присвятив вальс

До нашого часу дійшли десятки портретів цієї відомої волинянки від різних європейських художників, усі вони захоплювались її вродою та розумом. Гроші, врода, влада – усе це вона мала вже змалку, проте перемогти «Білу Сирену» і завоювати серце чоловіка не змогла, навіть народивши йому семеро дітей…

У 1847 році видатний польський композитор Фридерик Шопен присвятив їй свій незабутній вальс A-flat major. Ким була ця загадкова красуня? І яке відношення вона має до Волині, зокрема, до прикордонного міста Любомль?

Красуню, яку ви бачите на представлених портретах першої половини ХІХ ст., звати Катажина (Катерина) Потоцька. Її дівоче прізвище звучить як Браницька (пол. Katarzyna Potocka z Branickich).

Катажина Потоцька в дитинстві, пер.пол. ХІХ ст. Тут і далі фото з biogramy.pl
Катажина Потоцька в дитинстві, пер.пол. ХІХ ст. Тут і далі фото з biogramy.pl

Рід Браницьких був одним із найвідоміших на Волині. Досі в Любомлі зберігся палац родини Браницьких – резиденція, входила до палацово-паркового ансамблю, збудованого Францішеком Ксаверієм Браницьким у ІІ половині XVIII століття.

10 грудня 1825 року в родинному маєтку Браницьких, в сім’ї графа Владислава Гжегожа Браницького та графині Ружі Потоцької з’явилась на світ донька, яку охрестили як Катажина. І це не випадково, адже народилась вона майже в день Святої великомучениці Катерини.

Окрім новонародженої доньки, в родині графа уже були діти. Для батьків вона була аж сьомою дитиною та третьою донькою. Варто сказати, що для матері Катажини це був другий шлюб.

Катажина з юних літ вважалася однією з найпривабливіших наречених того часу. Відомий художник Франц Вінтерхальтер протягом 1854 року створив два її портрета, що зберігаються зараз в Національному музеї у Варшаві. З кожним роком на європейських аукціонах з’являються все нові й нові портрети графині, які не відомі були раніше і знаходились в приватних колекціях.

У віці двадцять один рік Катажина вийшла заміж за графа та кузена, двоюрідного брата Адама Юзефа Потоцького, який був старший від неї на чотири роки. Здавалось би, подружжя повинно було бути дуже щасливим, адже все було при них: гроші, маєтки та велика родина, проте не все було так просто… Як виявилось, цьому передувала інша нещаслива історія кохання.

Суперниця «Біла Сирена»

Все почалось з того,  що юний граф Юзеф Потоцький був закоханий і мав роман із польською піаністкою Марією Калєргіс. На світські заходи вона одягала білі сукні та перли, за що була прозвана сучасниками як «Біла Сирена». До нас дійшли спогади про красу суперниці Катажини: «У ній була і вкрадлива принадність сарматської жіночності і тихе поетичне сяйво німецької Туснельди. Додайте до цього блиск французької освіченості, живу грайливість, розум і балакучість – і можна легко зрозуміти, що вона повинна була зайняти виняткове і почесне місце всюди, де б вона не з’являлась».

Марія була власницею одного із найвідоміших салонів у Парижі на вулиці Анжуйській. Вона брала уроки музики у Шопена і Ліста. Крім польської, знала французьку, німецьку, англійську, італійську, російську мови. До переліку її прихильників історики відносять генерала Луї-Ежен Кавеньяка, граф Молі, міністра закордонних справ в уряді Луї-Філіп, Дюму, Мюссе, Ліста, Шопена, Готьє, Гейне, Норвіда.

Коханка Адама Потоцького «Біла Сирена» Марія Калєргіс, XIX ст.
Коханка Адама Потоцького «Біла Сирена» Марія Калєргіс, XIX ст.

Проте її серце було віддане Адаму Потоцькому. На момент їх роману та знайомства, Марія була розведена. Варто сказати, що з чоловіком вона прожила лише один рік. Заміж вийшла в шістнадцять років за великого торговця грецького походження Івана Калергі (Калержі), спадкоємець мільйонного стану. Після розлучення він залишив Марії щедрі статки. Тому здається, вона могла б стати чудовою партією графу Потоцькому, але не в ХІХ столітті…

Бо була розлучена! І проти цього категорично виступала матір Адама Софія Браницька, яка була рідною тіткою своїй майбутній невістці Катажині Браницькій, про що мова піде далі.

Варто сказати, що Адам Потоцький, проти волі матері, навіть подарував Марії перстень, яким виразив свої почуття, проте відносини змушений був розірвати, а перстень Марія повернула коханому.

Шлюб із двоюрідним братом

Софія Браницька зробила все, щоб не допустити шлюб сина Адама та «Білої Сирени» Марії. Здавалось, мета була досягнута, незручні відносини припинено. Син зробив пропозицію Катажині. Вона погодилась і розпочала підготовку до весілля.

Портрет Катажини пензля Луї Рікара, близько 1855, Національний музей Варшави
Портрет Катажини пензля Луї Рікара, близько 1855, Національний музей Варшави

26 жовтня 1847 року в місті Дрездені відбулась шлюбна церемонія, яка об’єднала дві лінії графів Браницьких та Потоцьких. Катажина вже малювала щасливе майбутнє з кузеном і дякувала Богу за достойну партію, адже знала Адама з дитинства і він здавався їй зрозумілим та рідним.

Катажина Потоцька, 1854 р., автор Франц Ксавєр Вінтерхальтер
Катажина Потоцька, 1854 р., автор Франц Ксавєр Вінтерхальтер

У подружжя один за одним народилося семеро дітейː Ружа (1849—1937), Артур (1850—1890), Зофія (1837—1899), Марія (1855—1934), Ванда (1859—1878), Анджей Казімєж (1861—1908), Анна (1863—1953).

Катажина Потоцька, 1854 р., автор Франц Ксавєр Вінтерхальтер
Катажина Потоцька, 1854 р., автор Франц Ксавєр Вінтерхальтер

Чоловік Адам був вірний дружині й ніби забув про минуле кохання, але після народження третьої доньки Софії у 1850 році Адам спочатку відновлює листування із коханкою, а потім і таємні зустрічі.

Катажина Потоцька
Катажина Потоцька

Катажина помічає, як чоловік стає чужим і вже не так радіє дітям, проте не впадає у відчай і ще народжує йому четверо дітей. Така була тогочасна доля жінки – терпіння і смирення…

Катажина Потоцька
Катажина Потоцька

Трішки про чоловіка Катажини. Відомо, що Адам Потоцький навчався у Віденському, Единбурзькому і Берлінському університетах. Під час Краківського повстання 1846 р. перебував у Парижі, де очолював Національну гвардію і брав участь в Червневій революції. Володів багатьма маєтками. Обирався депутатом до парламенту Австро-Угорщини, в 1851 р. за участь в патріотичній організації був ув’язнений австрійським урядом у Львові. Збирав навколо себе консервативних політиків, відігравав важливу роль у конституційному житті Галичини. Також займався публіцистикою, будучи одним із засновників журналу «Час». Адам був активним прихильником скасування кріпосного права.

Чоловік граф Адам Потоцький, 1863
Чоловік граф Адам Потоцький, 1863

15 червня 1872 року у 50-річному віці помирає граф Адам Юзеф Потоцький в результаті паралічу. До останніх хвилин поряд з ним була його вірна дружина Катажина. Останнім бажанням графа до дружини було передати листа для коханки, його «Білої Сирени». Граф сказав по-французьки: «On revient toujours à ses prèmieres amours», що в перекладі «Ми завжди повертаємося до нашої першої любові». Коханка Адама пережила його на два роки і померла у 1874 році.

Натомість Катажина прожила до глибокої старості й померла у 81 рік, 27 вересня 1907 року. Похована була у склепі родини Потоцьких в костелі у м. Кшешовіце (сучасна Польща). Цікаво, що Катерина не знищила, а зберегла усі листи чоловіка до «Білої Сирени», можливо не бачила в ній суперницю і спокійно сприймала ситуацію, яка склалась.

Катажина Потоцька із чоловіком Адамом Потоцьким, 1870
Катажина Потоцька із чоловіком Адамом Потоцьким, 1870

Ще за життя Катажина прославилась як колекціонерка предметів мистецтва та антикваріату. Була однією із меценаток Ягеллонського університету.

Можливо, колись історія життя волинянки стане сюжетом до фільму, який буде знятий у відновленому палаці Браницьких в Любомлі.

Тетяна ЯЦЕЧКО-БЛАЖЕНКО

Джерело: Хроніки Любарта

1 коментар

  1. Матеріал, звісно, цікавий, дуже вдалі ілюстрації, але, будь ласка, пані Яцечко-Блаженко, перевіряйте тексти, які Ви пишете. Тональність вальсу цілком спокійно можна написати українською: Ля-бемоль мажор, або хоча б більш звично As-dur, англійськими позначками майже ніхто у нас не користується. І якщо вже пишете прізвища в родовому відмінку, то у фрагменті, де перелічуєте залицяльників Марії Калергіс “генерала Луї-Ежен Кавеньяка, граф Молі, міністра закордонних справ в уряді Луї-Філіп, Дюму, Мюссе, Ліста, Шопена, Готьє, Гейне, Норвіда” варто виправити помилки: графа Молі, Луї-Філіпа, а французьке прізвище Дюма не відміняється. І на відміну від радянської звички всіх позначати виключно за прізвищами, а імена, дані на хрещенні, пропускати, варто подавати хоча би ініціали, а краще – повні імена, як це робиться в цілому світі.

Напишіть відгук

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.